Анотація до роботи:

Бучко І.Є. Ефективність господарювання аграрних підприємств різних організаційно-правових форм. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04. – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). –Львівський державний аграрний університет, Львів, 2008.

Досліджено науково-методичні аспекти реформування аграрної економіки, поняття ефективності та методичні основи її визначення, обґрунтовано і систематизовано особливості визначення ефективності в різних організаційно-правових формах, сформовано методику наукового дослідження проблеми підвищення ефективності функціонування різних організаційно-правових форм господарювання. Проаналізовано динаміку реформаційних процесів і становлення організаційно-правових форм господарювання в Україні загалом та в досліджуваному регіоні зокрема, визначено регіональну специфіку перебігу цього процесу в плані особливостей формування в ньому організаційно-правових форм господарювання, здійснено економічну і соціальну оцінку ефективності функціонування в регіоні господарств різних організаційно-правових форм, встановлено і систематизовано чинники, що формують ефективність різних організаційно-правових форм господарювання, та визначено силу впливу окремих з них. Обґрунтовано і викладено основні раціональні шляхи і напрями розвитку організаційно-правових форм господарювання та вдосконалення економічних взаємовідносин в АПК, вдосконалення системи договірних відносин і взаєморозрахунків, формування ринкового економічного механізму та розвитку ринкової інфраструктури, розвитку системи науково-консультативного забезпечення АПК.

У дисертації теоретично узагальнено й висвітлено нові погляди вирішення проблеми формування, розвитку та ефективності функціонування організаційно-правових форм господарювання в аграрній сфері економіки, що виявляється у розробці рекомендацій з підвищення ефективності їх функціонування на основі вдосконалення системи економічних взаємовідносин внутрішнього і зовнішнього характеру в умовах кооперації та інтеграції виробництва, переробки і реалізації готової продукції, формування цінового механізму і розподілу кінцевих результатів, створення системи сільськогосподарського дорадництва. Проведені дослідження дають підстави для таких висновків:

1. У результаті реформаційних процесів в аграрній сфері України виникло багато різних організаційно-правових форм господарювання, хоча всі вони функціонують практично на засадах двох об’єктивно існуючих форм власності – державної та приватної. Мети реформування не досягнуто – ефективність виробництва різко знизилась і тенденцій до підвищення її рівня не спостерігається через відсутність необхідних для цього умов. Це загострює проблеми продовольчої безпеки країни, що проявляється у погіршенні структури і рівня харчування її населення.

2. Організаційно-правова форма аграрного виробництва – це економічно відокремлений і господарськи самостійний юридично визнаний вид організації виробничої діяльності, що характеризується певним змістом, економічними взаємовідносинами, способами здійснення та структурою. Здійснення економічної оцінки ефективності господарювання в різних організаційно-правових формах вимагає не лише порівняння показників, розрахованих відносно земельної площі цих господарств. Їх слід порівнювати і як різні соціально-економічні форми господарювання, що базуються на різних формах власності та її використання. Для підвищення рівня адекватності оцінки ефективності господарювання реальному стану речей потрібно в ході її здійснення враховувати питомі витрати трудових і матеріально-технічних ресурсів. Порівнянності показників виробництва валової продукції на одиницю сільгоспугідь, використовуваних господарствами населення і сільськогосподарськими підприємствами, можна досягти, поклавши в основу розрахунків вартість кінцевої продукції-нетто.

3. Високі показники концентрації і спеціалізації виробництва, продуктивності землі і худоби зумовлюють відповідну перевагу в рівнях ресурсної ефективності у кожній організаційно-правовій формі господарювання. За будь-якої організаційно-правової форми господарювання остаточну перевагу в плані ефективності потенційно завжди мають ті підприємства, які функціонують на засадах приватної власності. Практична ефективність функціонування тієї чи іншої організаційно-правової форми господарювання залежить від: відповідності її особливостей специфіці конкретного етапу реформування; адекватності стану зовнішнього (відносно до підприємства) економічно-правового середовища потребам свого етапу цього процесу; спеціалізації підприємства та ступеня раціональності поєднання основних чинників виробництва – землі, капіталу, праці та менеджменту. Тому говорити про абсолютну “оптимальність” якоїсь конкретної організаційно-правової форми господарювання загалом немає об’єктивних підстав і доцільності.

4. Основними чинниками потенційно вищого рівня ефективності економіки господарств населення порівняно з її показниками у сільськогосподарських підприємствах є: висока мотивація одержання кращих результатів господарювання; структура сільськогосподарських угідь; структура вирощуваних культур і рівень їх урожайності та продуктивності тварин; використання кормів, вирощених за межами цих господарств. Водночас, у процесі формулювання висновків про порівняльну ефективність різних організаційно-правових форм господарювання доцільніше використовувати показник продуктивності праці. Із розрахунку на 1 люд.-год. в сільськогосподарських підприємствах Львівської області у 2006 р. було вироблено в середньому 21,7 грн. валової продукції, а в особистих селянських господарствах – 7,3 грн. Переміщення сільськогосподарського виробництва з особистих селянських господарств до сільськогосподарських підприємств дозволило б забезпечити величезне вивільнення трудових ресурсів із галузі для продуктивнішого їх використання в сучасних сферах економіки.

5. Перспективний розвиток організаційно-правових форм господарювання в АПК об’єктивно пов'язаний з обов’язковістю реалізації в цих формах процесів концентрації виробництва, а на цій основі – їх спеціалізації, що в сукупності об’єктивно створить передумови виникнення необхідності розвитку процесів кооперації та агропромислової інтеграції у різних їх формах з метою підвищення ефективності і конкурентоспроможності. На сучасному етапі найприйнятнішою формою кооперації в АПК є контрактна, яка сприяє забезпеченню взаємовигідних інтересів усіх учасників купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і посилює їх відповідальність за кінцеві результати агропромислового виробництва.

6. У дисертації проведено розрахунок перспективних параметрів розвитку особистих селянських господарств і сільськогосподарських підприємств в адміністративних районах Львівської області. Неухильне зростання грошових доходів сільського населення, яке спостерігається з 2000 року і з високою ймовірністю продовжуватиметься й надалі, призведе до згортання діяльності значної частини особистих селянських господарств. До 2015 р. їх розміри повернуться до відведеної їм раніше функції підсобних господарств населення. Оброблятиметься лише присадибна частина виділених земельних паїв, а решта угідь передаватиметься в оренду сільськогосподарським підприємствам або буде їм продана. Із розрахунку на одного сільського жителя в підсобних селянських господарствах використовуватиметься не більше 0,06 га сільськогосподарських угідь.

7. До 2015 р. переважаючою організаційно-правовою формою господарювання в сільському господарстві Львівської області стануть сільськогосподарські підприємства. Значно збільшиться чисельність зайнятих у них працівників. Розрахунки показали, що загальна їх чисельність досягне 52,8 тис. осіб, тобто 10,4% від загальної чисельності зайнятих сільських жителів.

8. Одним із найважливіших напрямів подальшої реалізації земельної реформи на сьогодні є впровадження в Україні ринку землі як логічне завершення земельної реформи. Рівень його соціально-економічної ефективності залежатиме від того, в чиїх інтересах цей ринок буде функціонувати і хто конкретно представлятиме інтереси держави в процесі державного регулювання земельноринкових трансакцій.

9. Передумовою підвищення ефективності різних організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві є широкий розвиток системи сільськогосподарського дорадництва. Водночас в умовах реалізації в Україні об’єктивно необхідного напряму розвитку сільського господарства через відновлення крупних організаційно-правових форм господарювання дорадництво може мати лише допоміжну роль, оскільки в такому разі відродиться потреба в наявності в кожному крупному підприємстві власних висококваліфікованих фахівців із спеціальною вищою освітою, більше зацікавлених у підвищенні ефективності функціонування свого підприємства.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1.Шпік І. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю як форма господарювання // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. –1998. – №4. – С. 50-54. – 0,25 друк. арк.

2.Шпік І. Інтеграційні процеси в агропромисловому виробництві // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2000. – № 7 (1). – С. 82-87. – 0,38 друк. арк.

3.Шпік І. Результати господарювання сільськогосподарських підприємств та особистих господарств населення Львівської області // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2001. – №8. – С. 457- 461. – 0,34 друк. арк.

4.Бучко І. Господарства населення не можуть бути пріоритетною формою господарювання // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2002. – №9. – С. 462-467. – 0,39 друк. арк.

5.Бучко І. Проблеми ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах Львівської області // Економіка: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць. – Вип. 164. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 95 -103. – 0,50 друк. арк.

6.Бучко І. Підвищення ефективності функціонування різних форм господарювання на основі вдосконалення земельних відносин // Вісник Львівського державного аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр. – 2004. –. №7. – С. 152 -158. – 0,55 друк. арк.

7.Бучко І. Вдосконалення методики визначення ефективності господарювання в різних організаційно-правових формах // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2004. – №11(1) – С. 222-228. – 0,43 друк. арк.

8. Бучко І. Науково-методичні аспекти подальшого реформування аграрної економіки // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. – 2007. – №14 (1). – С.107-116 . – 0,74 друк. арк.

9. Бучко І. Ефективність функціонування різних організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету: Економіка. – Ч.2 – 2007. – №65. – С.62-73. – 0,81 друк. арк.

В інших виданнях:

10.Шпік І. Проблеми ефективності сільськогосподарського виробництва в агроформуваннях // Здоров’я села – здоров’я держави: Тези Міжнародного наукового конгресу молодих вчених та студентів. – Львів-Дубляни: Львівський державний медичний університет ім. Д. Галицького; Львівський державний аграрний університет, 2000. – С. 25-27. – 0,14 друк. арк.

11.Бучко І. Ефективність сільськогосподарського виробництва в різних формах господарювання // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку, 25-27 вересня 2002 р. – Т.2. – Львів: ЛДАУ, 2002. – С. 398-404. – 0,52 друк. арк.

12.Бучко І. Перспективи розвитку організаційно-правових форм господарювання в АПК // Динаміка наукових досліджень 2004: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Т.50. Економіка АПК.– Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 12-15. – 0,21 друк. арк.

13.Бучко І. Розвиток організаційно-правових форм господарювання та вдосконалення економічних взаємовідносин в АПК // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції молодих учених, 21-22 лютого 2007 р. – Ч.50. Економіка. – Умань, 2007. – С. 44-46. – 0,16 друк. арк.