У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні та розроблено методичні підходи до оцінювання ефективності функціонування акціонерних товариств України, що дозволяє виявити шляхи підвищення ефективності їх діяльності. Основні висновки та результати, які одержано в ході дослідження, зводяться до наступного. 1. Розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність якісно нових підходів щодо оцінки ефективності діяльності акціонерних товариств. Це вимагає перегляду відомих понять та розширення їх сутнісної характеристики. Поняття “ефективність”, що раніше трактувалося переважно з позицій виробничої діяльності компанії, вимагає комплексного підходу, який охоплює всі сфери діяльності суб’єкта господарювання у взаємозв’язку зі змінами зовнішнього ділового середовища. 2. На основі врахування поділу середовища функціонування акціонерного товариства на внутрішню та зовнішню складові розроблено власну методику розрахунку ефективності діяльності акціонерних товариств. Найбільш вагомими елементами внутрішнього середовища акціонерного товариства є відносини з акціонерами та найманими працівниками. Найбільш важливі фактори впливу зовнішнього середовища товариства зосереджені у взаємовідносинах товариства з постачальниками, споживачами, кредиторами та державою. Ступінь ефективності діяльності визначається за кількісною оцінкою, що характеризує міру ефективності діяльності товариства в результаті взаємодії з кожною групою зацікавлених суб’єктів. 3. Особливістю діяльності акціонерних товариств України є існування різних груп зацікавлених сторін, інтереси яких не тільки різні за своєю сутністю, але й діаметрально протилежні. Також беззаперечним є той факт, що держава є не лише регулятором діяльності всіх ринкових суб’єктів, а і важливим суб’єктом корпоративного управління. 4. Роль держави як суб’єкта корпоративних відносин має зростати з огляду на необхідність забезпечення державою виконання власних функцій через механізм володіння та розпорядження державними корпоративними правами. Вирішення проблем, що виникають у держави як власника часток та паїв акціонерних товариств, лежить в основному у законодавчій площині. 5. Системний аналіз діяльності акціонерних товариств фармацевтичної галузі на основі розрахунків показників фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності капіталу дозволив виявити субординовану систему чинників зниження ефективності. Відхилення показників від їх нормативних або запланованих значень вказують на проблеми, що виникають у відносинах із зацікавленими сторонами корпорацій та потребують їх вирішення з метою підвищення ефективності діяльності акціонерних товариств. 6. Запропоновано розглядати управління ефективністю як процес впливу на складові внутрішнього та зовнішнього середовища, що визначають результати функціонування, узгодженість та інтегрованість інтересів суб’єктів корпоративних відносин: різних груп фінансових і нефінансових інвесторів з метою максимізації ефекту при відповідному ресурсному потенціалі. 7. Доведено важливість управління ефективністю акціонерних товариств через вплив на чинники внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування компанії. Вплив на зазначені фактори здійснюється через побудову економіко-математичної моделі прогнозування розвитку акціонерних товариств, яка враховує ретроспективний аналіз діяльності компаній. Перспективи розвитку акціонерних товариств прогнозуються на основі побудови рівнянь лінійної регресії. 8. Використання системного підходу в дослідженні дозволило виявити, що значний вплив на підвищення роботи акціонерних товариств має структура акціонерного капіталу, яка визначається як співвідношення власних та залучених коштів. Для оптимізації структури капіталу підприємство повинно враховувати коефіцієнт валової рентабельності активів, ставку проценту за кредит, ризик, ставку податку на прибуток, рівень прогнозованих дивідендних виплат, співвідношення позаоборотних та оборотних активів та встановлювати співвідношення між цими величинами, виходячи з практики діяльності. 9. Суттєвим чинником, який впливає на структуру капіталу корпорації, є відносини власності, тобто розподіл акцій між різними групами власників. Серед найбільш важливих груп зацікавлених сторін виділено три: трудовий колектив, держава та менеджери. 10. Одним з головних факторів підвищення ефективності діяльності акціонерного товариства для акціонера є механізм виплати дивідендів. Дослідження теорій нарахування дивідендів та вивчення типів дивідендної політики дозволило підтвердити розрахунками, що кожне акціонерне товариство повинно індивідуально підходити до способу нарахування дивідендів, враховуючи власні умови функціонування та розвитку. Вибір типу дивідендної політики обумовлений величиною прибутку за звітний період, кількістю простих та привілейованих акцій, розподілом акцій між акціонерами та планами керівництва компанії щодо зростання доходів або частки підприємства на ринку. При цьому механізм виплат та нарахування дивідендів повинен бути прозорим та зрозумілим, що значно підвищить ефективність діяльності корпорації. |