У дисертації узагальнено та обґрунтовано теоретико-прикладні засади вдосконалення системи державної підтримки аграрного сектора на основі проведення кількісного та якісного аналізу діючих механізмів підтримки з метою ефективного використання державних коштів та сприяння зростанню конкурентоспроможності сільського господарства в контексті глобалізаційного розвитку. За результатами проведених досліджень зроблено такі наукові та практичні висновки: 1. Глобалізація економіки спонукає до зближення напрямів та механізмів регулювання вітчизняного аграрного сектора з загальноприйнятими. При цьому відбувається уніфікація умов підтримки сільського господарст-ва як конкурентної галузі економіки та змінюється вектор його підтримки, який спрямовується на лібералізацію міжнародної торгівлі й забезпечення сталого розвитку сільського господарства та сільських територій. 2. Зміст державної підтримки аграрного сектора проявляється через сукупність інструментів його регулювання, що забезпечують господарюючим суб’єктам прийнятні умови ведення діяльності. Лібералізація торгів-лі як прояв глобалізації зумовлює обмеження застосування інструментів підтримки у сферах, у першу чергу, митно-тарифного та цінового регулювання, а також податкового, кредитного, бюджетного; водночас можли-вості держави у сприянні сільському господарству зростають у сфері екологічного, інституційного, соціально-економічного регулювання, інструменти яких стають головним знаряддям для стимулювання аграрного виробництва та захисту його від зовнішньої конкуренції. 3. Застосування в умовах вітчизняної перехідної економіки міжнародних класифікаторів заходів підтримки аграрного сектора призводить до неадекватного відображення змісту окремих з них, тому при визначенні ефективності бюджетних видатків доцільно розділяти їх на основі результативного фактора на бюджетні виплати та бюджетну підтримку. Перше поняття застосовується до бюджетних ресурсів, що використовуються для підтримки окремих юридичних та фізичних осіб; друге – характеризує кошти, направлені на забезпечення суспільних благ та розвиток аграрного сектора вцілому. 4. На основі комплексного аналізу політики державної підтримки аграрного сектора незалежної України виділено три етапи її розвитку: І – 1991–1999 рр. – лібералізація зовнішньої торгівлі та збереження системи управління постачанням матеріальних ресурсів, що спричиняли фінансово-грошове “голодування” сільськогосподарських виробників та їх техніч-не відставання; ІІ – 2000–2007 рр. – податково-бюджетне регулювання, орієноване на масштабне виробництво; ІІІ – з 2008 р. – перехід до інституційно-бюджетного регулювання, викликаного глобалізаційними процесами. 5. Зростання рівня підтримки сільського господарства України та виробників безпосередньо у 2005-2006 рр., розрахованого за кількісними методиками, не адекватне рівню зростання прибутків сільськогосподарських виробників. Високі трансакційні та транспортні витрати призводять до зниження цін реалізації продукції виробниками. Рівень маржі в Україні в 4 рази перевищує аналогічний показник в Туреччині, Угорщині та ін. 6. Коливання цінових дотацій у ринковій економіці за низької елас-тичності попиту на сільськогосподарську продукцію обернено пропорційні змінам рівноважної ціни. Підтверджено, що у вітчизняних умовах за низького рівня зростання попиту внаслідок встановлення обмежень (дотація виплачується юридичним особам при реалізації продукції переробним підприємствам або переробці власними потужностями, фізичним особам – лише при реалізації переробним підприємствам) користь від збільшення цінових виплат отримують переробні підприємства, що вимагає класифікувати ці кошти як бюджетні виплати. Більш ефективним методом підтримки цін є забезпечення зростання платоспроможного попиту шляхом використання бюджетних коштів для забезпечення продуктами харчування соціальних закладів: дитсадків, шкіл, лікарень, притулків для людей похилого віку тощо. 7. Кошти, спрямовані на підтримку селекції в Україні, використовуються для подолання інституційних перешкод та ринкових вад окремими селекційними підприємствами, що дає підстави оцінити їх як бюджетні виплати та у відповідності до міжнародної практики віднести до “жовтої” скриньки. Для підвищення ефективності даних заходів необхідно забезпечити прямий зв'язок селекціонерів і сільськогосподарських підприємств, дотримання прав інтелектуальної власності та державний контроль якості посадкового матеріалу і породних характеристик тварин сільськогосподарських підприємств, що займаються товарним виробництвом, шляхом дотримання відповідних умов при виплаті погектарних дотацій у рослинництві та тваринницьких дотацій за приріст поголів’я. 8. Порівняльний аналіз механізмів бюджетної підтримки, застосовуваних для стимулювання придбання техніки та обладнання для сільського господарства (здешевлення платежів за кредитами, лізинг та часткова компенсація вітчизняної техніки), свідчить про відносні переваги кредитної форми підтримки. Розрахунки підтверджують, що зосередження бюд-жетних коштів у межах однієї програми (компенсація відсотків комерційних банків) забезпечує додатковий ефект у формі п’ятивідсоткового зростання обсягів придбаної техніки за бюджетної підтримки. 9. Встановлено, що процеси глобалізації у вітчизняних умовах позитивно впливають на якісні характеристики інституційного середовища державної підтримки аграрного сектора, розвиток якого забезпечуватиме прозорість механізмів підтримки, підвищення їх ефективності та здійснення цільового контролю. 10. Обґрунтовано особливості підтримки аграрного виробництва в розрізі основних форм господарювання в умовах інтеграції у світову економіку. Великі господарські форми підприємництва отримають переваги в інтенсивному виробництві високоліквідної й високодохідної продукції. Для малих та середніх господарств доцільно застосовувати бюджетну підтримку через: збільшення інвестицій у розвиток людського капіталу, соціальної сфери та інженерної інфраструктури; агроекологічні заходи; стимулювання регіональних програм розвитку та специфічних агровиробництв. Зазначене забезпечить формування сільського господарства як висококонкурентної сфери та зростання доходів виробників і сільських жителів, що сприятиме формуванню дуальної структури сільського господарства. 11. Запропоновано експортно-орієнтований підхід до розподілу бюд-жетних виплат, закріплених у СВП базового періоду, для підтримки конкурентоспроможних аграрних виробництв з метою посилення позицій України в глобалізаційному просторі в короткостроковому періоді. Це дозволить Україні сконцентрувати кошти продуктової підтримки на виробництві рослинницької продукції та згодом перейти до прямих фіксованих виплат, які відносять до “блакитної” скриньки, а використанням коштів непродуктової підтримки подолати технічну відсталість. 12. В умовах глобалізації орієнтація на експорт є невід’ємною складовою конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського ви-робництва. Тому підвищення ефективності його державної підтримки сприятиме формуванню активної експортної політики через розширення номенклатури продукції та зростанню кількості експортерів завдяки бюд-жетній підтримці організаційно-представницької й інформаційно-консультативної діяльності, що не суперечить світовим тенденціям у сфері підтримки експорту. | 