Дослідження питань, пов'язаних з теоретичним обґрунтуванням здійснення диверсифікації діяльності підприємств, а також розробкою в дисертаційній роботі методичних рекомендацій щодо переходу від спеціалізації виробництва підприємств до диверсифікації їх діяльності, дозволили зробити наступні висновки: 1. Для управління диверсифікацією діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки доцільно визначити стратегію і тактику розвитку промислових підприємств у кризовому становищі. В роботі було виконано узагальнення, яке дозволяє уточнити сутність та зміст поняття диверсифікації діяльності підприємств як елемента антикризового управління, який включає до себе як розширення асортименту виробленої продукції або спектра наданих послуг з допомогою нових технологій і технічних рішень, так і вихід за межі основної діяльності з метою забезпечення стабільних умов функціонування підприємства за рахунок, перш за все, внутрішніх резервів для інноваційного шляху розвитку. Узагальнення еволюції диверсифікації виробництва нашої держави та зарубіжних країн допомогло уточнити передумови диверсифікації діяльності підприємств – нерівномірність розвитку галузей, регіонів, країн; виявити протиріччя, які вони складають. В дисертації показано, як вирішуються ці протиріччя і які функції при цьому виконує диверсифікація; обґрунтовано циклічний характер розвитку досліджуваного явища. 2. В дисертації встановлено, що прийняттю рішення про диверсифікацію передує визначення техніко-технологічних, економічних, фінансових, соціальних, стратегічних мотивів диверсифікаційної політики, разом с цим переслідуються такі цілі, як збереження тенденцій та прискорення темпів розвитку підприємства, збільшення обсягів продажів, скорочення витрат, збільшення рентабельності, зменшення залежності від контрагентів, зменшення підприємницького ризику, зміна та оновлення асортименту та номенклатури продукції, розширення видів послуг, створення конкурентних переваг, досягнення соціальних цілей та ін. 3. Проведені дослідження стану промислових підприємств показали велику роль і місце управління диверсифікацією підприємницької діяльності в умовах трансформаційної економіки, що ґрунтується на принципах позитивної тенденції еволюції підприємства, стратегічної гнучкості, синергізму, актуальності та конкурентної переваги. 4. При визначенні необхідності диверсифікації діяльності підприємств важливого значення набувають зовнішні та внутрішні фактори. В роботі доведено, що до факторів, які найбільш впливають на показник рентабельності в умовах диверсифікації діяльності, відносяться питома вага доходів неосновної діяльності в загальному обсязі реалізації продукції (робіт, послуг), що багато в чому визначає кількісну характеристику ступеня диверсифікації підприємств, і ступінь зносу основних засобів, який дає якісну характеристику виробничого потенціалу досліджуваних підприємств машинобудування. 5. В умовах трансформації національної економіки важливою характеристикою підприємства є його стратегія диверсифікації. В основу стратегій диверсифікації покладено напрямок дії синергетичного ефекту (позитивний, негативний, нульовий), що одержується підприємством. У роботі виділено наступні види синергетичного ефекту: початковий синергізм (зміна потреби в інвестиціях, зміна часу на нагромадження капіталу, входження в нову галузь чи вихід на новий ринок і досягнення конкурентоспроможності) та поточний синергізм, що характеризується додатковим прибутком чи збитком, який одержується за рахунок зміни часу, поточних витрат і податкових відрахувань. 6. У дисертації відзначено, що реалізація стратегії диверсифікації може здійснюватися декількома шляхами: створення нового виробництва "з нуля"; інтеграція; здійснення спільної діяльності з іншими суб'єктами; придбання чи злиття. Будь-яке підприємство, що здійснює декілька видів діяльності, може бути розглянуте як сукупність стратегічних бізнес-одиниць, залежність між якими може виявлятися в декількох формах. 7. У дисертаційній роботі удосконалено методичний підхід до визначення оптимального рівня диверсифікації діяльності підприємства, який забезпечується досягненням прогнозованої маси прибутку. Доведено, що ефект диверсифікації визначається рівнем рентабельності, а можливість проведення цього процесу – коефіцієнтом зносу основних засобів та питомою вагою доходів неосновної діяльності в загальному обсязі реалізації продукції (робіт, послуг). |