Проповідь співвідноситься із публіцистичним стилем як один із різновидів ораторського мистецтва. Свідченням цього є низка вербальних та екстралінгвістичних чинників. Проповідь на Різдво Христове є повчально-просвітницьким словом – тематичною проповіддю, в якій подія втілення Бога розкривається з достатнім обґрунтуванням, переважно у формі логічного міркування. Кожна проповідь містить так званий моральний додаток – перелік речень із вираженою ілокутивною спрямованістю. У Різдвяній проповіді є умовляння, докори, настанови, емоційна підтримка. Моральна складова проаналізованої проповіді – заклик до внутрішнього удосконалення, Богоуподібнення, морального росту. Завдяки вербальному аналізові Різдвяної проповіді, визначено характерні особливості цього жанру. Усна форма реалізації визначає властивості проповіді на фонетичному рівні: вимоги до літературної вимови, володіння висотою і тембром голосу, повільний темп проповідування, вживання слів, у яких відсутня палаталізація перед о, неповноголосні звукосполучення, якими обумовлено наявність великої кількості старослов’янізмів. Лексика Різдвяної проповіді містить велику кількість запозичень. Найбільша частотність вживання лексичних запозичень належить старослов’янізмам. Перевага іменних частин мови над вербальними – характерна риса Різдвяної проповіді на морфологічному рівні. Синтаксис проповіді на Різдво Христове має ряд особливостей. Відзначається тематична постпозиція в актуальному членуванні речення. Здебільшого вживаються розповідні конструкції. Просте речення менш вживане, ніж складне. Основний тип складного речення – складнопідрядне речення нерозчленованої структури. Аналіз образу автора виявив ряд особливостей проповіді як жанру: 1) ставлення автора проповіді до адресата будується як до „свого”, „на рівних”; 2) вказівка на умовне старшинство виражена паралінгвістично; 3) адресат Різдвяної проповіді завжди виражений у множині і є „своїм” для автора проповіді. Часова перспектива категорії змісту подій Різдвяної проповіді двокомпонентна: позитивна подія в особистій сфері адресата із футуральною перспективою та негативна подія адресата із перфектною часовою перспективою. Футуральна перспектива позитивної події витікає із властивості проповіді як поради, настанови і переважає. Перфектна часова перспектива негативної події в особистій сфері адресата і автора пояснюється елементами дорікання. Оцінка змісту подій Різдвяної проповіді підкреслено позитивна. Жанрова специфіка Різдвяної проповіді зумовлена особливостями релігійного дискурсу. Комунікативна мета Різдвяної проповіді різнобічна, що, в свою чергу, не дозволяє віднести цей жанр ні до інформативного, ні до оцінного, етикетного чи імперативного жанрів. Проповідь, що проаналізована, має характерні риси усіх чотирьох типів жанру. Це протиріччя усувається наявністю адресата: кожний, до кого звертається проповідник, сам для себе визначає більш важливе, те, що є найбільш актуальним для нього в цей момент. Уявна відокремленість комунікативної мети Різдвяної проповіді пояснюється основною відмінною рисою будь-якої проповіді як жанру – її сотеріологічністю. Цей чинник, орієнтований на особистісний порятунок, є релевантним як на вербальному, так і на екстралінгвістичному рівнях. Зазначена вище властивість Різдвяної проповіді дає підстави для виділення нового жанру – сакрального. Паралінгвістичною рисою є також чітка інституційність, обмеження у сфері вживання кінем. Найбільшого поширення у Різдвяній проповіді набули такі фонаційні паралінгвістичні засоби, як інтонація, наголос, тон, темп. Ситуаційні кінеми виконують головним чином роз’яснювальну функцію, мануальні, мімічні та пантомімічні – емоційно-експресивну. Отже, проведений дискурсивний аналіз Різдвяної проповіді дозволяє виокремити цей різновид словесності як окремий жанр церковного підстилю публіцистичного стилю релігійного дискурсу. | 