1.Тонзилоодонтогенні ураження серця супроводжуються характерними порушеннями функції кори наднирників та імунного статусу, що дає можливість виробити критерії їх диференціальної діагностики, є підставою для включення в план лікування хворих з даною патологією коректорів виявлених порушень і вирішує в сукупності актуальну задачу внутрішніх хвороб. 2. У хворих на нейроциркуляторну дистонію і ревматизм з мінімальним ступенем активності у поєднанні з хронічним декомпенсованим тонзилітом спостерігається збільшення екскреції 17-кетогенних стероїдів та порушення міжгормональних відношень складових 17-кетостероїдів, що виражається підвищенням індексу андрогенності. У хворих на ревматизм виявлено дискортицизм, що проявляється пригніченням спонтанної екскреції сумарних 17-кетостероїдів і зниженням коефіцієнта відношення 17-кетостероїдів до 17-кетогенних стероїдів, а також зростання дискримінантної функції Бальбрука. 3. При нейроциркуляторній дистонії і ревматизмі І ступеню активності, які перебігають на фоні декомпенсованого хронічного тонзиліту, відмічено зниження неспецифічної резистентності, зростання кількості циркулюючих імунних комплексів, регуляторні зміни в клітинній ланці імунітету (зростання імунорегуляторного індексу, кількості Т-автологічних, О- і Д-лімфоцитів). Зміни в клітинній і гуморальній ланках імунітету є більш вираженими у хворих на ревматизм ІІ ступеня активності, ніж при нейроциркуляторній дистонії і ревматизмі з активністю І ступеня. 4. Між показниками функції кори наднирників та імунної системи існує достовірний зв’язок. При пригніченні спонтанної екскреції сумарних 17-КС і наростанні порушень у співвідношенні їх складових спостерігається зростання кількості циркулюючих імунних комплексів і окисно-відновної активності нейтрофілів у НСТ-тесті. Згідно результатів багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу вираженість автоімунного процесу у хворих на тонзилоодонтогенну нейроциркуляторну дистонію і ревматизм детермінується глибиною порушень функції кори наднирників. 5. На основі одержаних результатів розроблені критерії диференціальної діагностики тонзилоодонтогенної нейроциркуляторної дистонії і ревматизму І ступеня активності. Для хворих на ревматизм з мінімальним ступенем активності характерним є пригнічення спонтанної екскреції 17-кетостероїдів, зниження коефіцієнта відношення 17-кетостероїдів до 17-кетогенних стероїдів при зростанні дискримінантної функції Бальбрука. У пацієнтів з нейроциркуляторною дистонією ці показники достовірно не відрізняються від контрольних. 6. Після загальноприйнятої терапії у хворих на тонзилоодонтогенну нейроциркуляторну дистонію не відбувається достовірної динаміки показників функції кори наднирників, в імунному статусі приходять до норми рівні О-, Т-автологічних лімфоцитів, знижується показник НСТ-тесту. В групі хворих на ревматизм відбувається достовірне зниження індексу андрогенності 17-кетостероїдів, нормалізуються рівні Т-активних і Т-автологічних лімфоцитів, знижується рівень циркулюючих імунних комплексів, НСТ-тесту, О-лімфоцитів. 7. Після комплексної терапії з включенням інсуліну, гіпертонічного розчину глюкози з аскорбіновою кислотою і настойки ехінацеї у хворих на тонзилоодонтогенну нейроциркуляторну дистонію спостерігається зменшення глибини порушень міжгормональних співвідношень у складі 17-кетостероїдів, нормалізація більшої кількості імунологічних показників (Т-лімфоцитів, Т-активних, Т-автологічних, теофілінчутливих Т-лімфоцитів). У хворих на ревматизм зростає спонтанна екскреція сумарних 17-кетостероїдів, знижується індекс андрогенності 17-кетостероїдів (достовірно значніше, ніж в групі базової терапії), дискримінантна функція Бальбрука, вирівнюється дискортицизм, знижується рівень циркулюючих імунних комплексів, НСТ-тесту, Т-активних лімфоцитів, нормалізується кількість Т-, О-, Т-активних, Т-автологічних лімфоцитів, теофілінчутливих і теофілінрезистентних Т-лімфоцитів. 8. Включення в комплексну терапію хворих на нейроциркуляторну дистонію і ревматизм І ступеня активності у поєднанні з хронічним декомпенсованим тонзилітом препаратів, корегуючих функцію кори наднирників (інсуліну, гіпертонічного розчину глюкози з аскорбіновою кислотою) і настойки ехінацеї як імуномодулятора дозволяє більш ефективно, ніж при загальноприйнятій терапії, провести корекцію порушень функції кори наднирників, усунути імунологічний дисбаланс і покращити клінічні результати лікування. |