Анотація до роботи:

Петрина Л. Г. Динаміка та дозові залежності зміни вмісту нуклеїнових кислот і пероксидного окиснення ліпідів у кровотворних органах та крові за різних режимів опромінення тварин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.01 – радіобіологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню основної радіобіологічної залежності ”доза-час-ефект” у діапазоні малих, сублетальних і летальних доз за різних інтенсивностей випромінення у порівняльному аспекті за двома групами показників – пероксидного окиснення ліпідів та вмісту нуклеїнових кислот у клітинах кровотворних органів та крові, які представляють дві основні критичні радіаційні мішені – мембранну та ядерну. Встановлено динаміку проліферації та диференціювання клітин різних органів кровотворної системи і черговість радіогенних зрушень вмісту нуклеїнових кислот в них. Визначено швидкості зниження та відновлення маси селезінки, тимуса, нуклеїнових кислот в них та у кістковому мозку і крові та подано оцінку константам швидкості відновлення досліджуваних показників. Вперше встановлено, що за однакових доз радіогенні зміни показників ПОЛ за величиною переважають порушення вмісту нуклеїнових кислот в органах і тканинах кровотворної системи і величина радіаційно-індукованих змін досліджуваних показників на одиницю поглинутої дози зі зниженням інтенсивності випромінення зменшується.

1. В роботі у комплексному експерименті досліджено разову дію гамма-квантів ⁶⁰ Со у дозах 0,2; 0,5; 1,0; 3,0; 5,0; 7,0 та 9,0 Гр за потужності 0,1 Гр/хв та у дозах 1,0; 5,0 і 9,0 Гр за потужностей 0,001; 0,01; 0,1 та 1,0 Гр/хв на: динаміку загального вмісту і концентрації РНК і ДНК в селезінці, тимусі, кістковому мозку та крові щурів; швидкість синтезу ДНК в ядерних клітинах крові; інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів у крові; зміни ендогенного вмісту ретинолу, токоферолу, церулоплазміну, міді та заліза у крові.

Результати дослідження засвідчують такі радіогенні порушення показників стану ПОЛ та кровотворної системи: малі дози (0,2 і 0,5 Гр) викликають помірні зміни показників, які через 1-2 тижні нормалізуються; сублетальні (1,0-5,0 Гр) – дозозалежні, різноспрямовані порушення, що описуються двофазною кривою та наближаються до норми або стабілізуються у пізні післярадіаційні терміни; за летальних доз (7,0 і 9,0 Гр) характерні радіаційні зміни в часі зростають.

Вперше встановлено, що залежності радіогенних змін від потужності дози характеризуються стадійністю їх розвитку в основних відділах кровотворної системи: зниження чи нестійкість маси кровотворних органів, вмісту НК в них; сповільнення темпу депопуляції клітинних відділів; збільшення клітинних популяцій до контрольних або близьких до них значень. Тип клітин визначає тривалість фаз та інтенсивність змін.

Вперше визначено, що величина радіаційно-індукованих змін досліджуваних показників на одиницю поглинутої дози та швидкість їх відновлення зі зниженням інтенсивності випромінення зменшується; що за рівновеликих доз радіогенні зміни показників ПОЛ за величиною переважають порушення вмісту нуклеїнових кислот в органах і тканинах кровотворної системи. Установлені мінімальні поглинуті дози, за яких спостерігаються достовірні радіогенні зміни показників та максимальні дози, за яких відмічається їх відновлення.

2. Установлено, що спільним для всіх органів є дозозалежне післярадіаційне зниження вмісту і концентрації НК у кровотворних органах і крові тварин із мінімумом, інтенсивність якого за абсолютною величиною збільшується з ростом дози радіації. Швидкість зниження вмісту і концентрації НК, як і маси органів (для селезінки і тимусу), зростає зі збільшенням дози. Особливостями показників у кожному із досліджуваних органів і тканин є місцезнаходження їх мінімуму у часі після опромінення. Так, у селезінці зі збільшенням дози цей термін для вмісту НК скорочується, а для концентрації НК немає чіткої залежності від дози. У тимусі, для якого характерними є два мінімуми зниження вмісту НК - терміни кожного є постійними в діапазоні доз 0,2 - 7,0 Гр. У КМ термін прояви мінімуму концентрації НК є постійним, у крові - скорочується із дозою.

Термін відновлення маси селезінки в діапазоні доз 0,2-7,0 Гр скорочується з дозою, а тимусу – започатковано на 4-у добу незалежно від величини дози радіації. За дози 9,0 Гр відновлення обох органів започатковано на 2-у добу. Цей термін є дуже важливим і вказує на початкову реакцію – відновлення даного показника.

3. Збільшення потужності випромінення в межах 0,001-1,0 Гр/хв за однакових поглинутих доз радіації призводить до зниження концентрації ДНК і РНК у селезінці, тимусі, КМ і крові із типовим мінімумом показників, що свідчить про наявність прямого ефекта від потужності дози (у крові він має місце тільки за летальних доз). При цьому швидкість зниження вмісту НК і амплітуда мінімуму за зростання потужності збільшуються. Термін реалізації мінімуму концентрацій НК у органах і тканинах скорочується зі збільшенням потужності дози, винятком є тимус, для якого термін прояви 2-го мінімуму зниження вмісту НК є постійним (14-а доба). Залежно від потужності дози і типу клітин тривалість періоду тимчасової стабілізації, як і рівень підвищення вмісту НК після першочергового їх зниження суттєво відрізняються. За низької потужності дози, коли швидкість відновлення є малою, відносне наростання біологічного ефекту є більш тривалим, ніж за вищої потужності дози, яка викликає досить високу швидкість відновлення.

4. Радіогенні зміни відношення концентрацій РНК/ДНК у широкому діапазоні величин доз та потужності радіації є різноспрямованими у селезінці і тимусі, у КМ і крові це відношення зростає відносно контролю. Абсолютне значення швидкості післярадіаційних змін РНК/ДНК зростає із потужністю радіації та її дозою.

Вперше установлено, що зміни цього співвідношення у КМ і крові є однотипними і свідчать про те, що чим вища доза та інтенсивність випромінення, тим більші зміни вмісту молодих клітин у КМ і крові. Співвідношення РНК/ДНК у крові можна рекомендувати як показник для якісного визначення додаткових генерацій у відділі проліферуючих клітин КМ.

5. Порушення біосинтезу ДНК за дії іонізуючої радіації може бути причиною клітинного спустошення у тварин, опромінених у малих дозах, коли швидкість зниження біосинтезу ДНК і швидкість зниження вмісту ДНК у крові майже однакові. За дози 9,0 Гр швидкість зниження вмісту ДНК була у 6-7 разів вищою за швидкість зниження біосинтезу ДНК у крові. Післярадіаційний термін мінімумів питомої активності ДНК та активності зв’язаного ³Н-тимідину у клітинах крові є постійним (1-а доба). Термін максимумів питомої активності ДНК знижується при зростанні дози, термін максимумів активності зв’язаного ³Н-тимідину у клітинах крові є постійним (10-15-а доба). Швидкість зміни показників із дозою зростають. Зниження швидкості синтезу ДНК можливо пов’язане із зростанням швидкості ранніх продуктів ПОЛ. Ефект потужності дози є відсутнім за доз 1,0 - 5,0 Гр, при більших дозах збільшення потужності призводить до значного зниження показників.

6. З’ясовано, що динаміка вмісту ДК до доз 5,0 Гр представляє криву із максимумом, за більших доз накопичення продукту збільшується, для вмісту МДА фазна залежність із максимумом зберігається за доз радіації 0,2-7,0 Гр. Інтенсивність максимумів і швидкість післярадіаційних змін з ростом дози збільшуються. Терміни прояви максимумів і максимальної швидкості змін можуть свідчити про найвищий внесок радіаційно-індукованих процесів ПОЛ в початкове ураження мембран опромінених клітин, що дозволяє вважати ці терміни істотно критичними. Збільшення потужності випромінення призводить до росту вмісту ДК і МДА за всіх доз крім летальних, за яких ефект потужності не проявляється.

7. Установлено однотипне дозозалежне зниження вмісту мікроелементів Fe і Cu у крові з мінімумом через 2 доби, та подальше підвищення – з максимумом через 8 діб після дії радіації. Амплітуда мінімуму і максимуму та швидкість зміни вмісту мікроелементів з дозою та її потужністю зростають. Ефект потужності дози є більш вираженим для Cu, ніж для Fe.

Зниження вмісту заліза у крові може призводити до зниження синтезу ДНК у ранній період, до зменшення вмісту РНК і ДНК в КМ, тимусі, крові через пригнічення РНК-редуктази. При зростанні вмісту заліза і міді підвищується вміст НК, зростає активність зв’язаного ³Н-тимідину у крові тварин, посилюються репаративні процеси. Значне зростання вмісту цих мікроелементів утримує вміст як ДК так і МДА тривалий час на високому рівні.

8. Іонізуюча радіація ініціює дозозалежне збільшення вмісту РН і ТФ у крові із максимумами показників, що є постійними у часі (1-а доба), величина яких, як і швидкість їх збільшення підвищуються із ростом дози та її потужності. Термін мінімумів та відповідні швидкості зменшення вмісту показників є дозозалежними зі зворотнім ефектом потужності випромінення.

Динаміка РН і ТФ є дзеркальним відображенням вмісту заліза і міді у крові після радіаційного впливу. За величиною і в часі зміни цих параметрів співпадають, що свідчить про тісний зворотній кореляційний зв’язок між ними.

Збільшення вмісту РН і ТФ є в 6-7 разів нижчим за зростання продуктів ПОЛ у крові, а їх зниження спостерігається через 2-10 діб, в той час, коли рівень ДК у крові є ще дуже високим. Аналогічні прояви післярадіаційних екстремумів для РН і ТФ у крові і вмісту НК у кровотворних органах можуть засвідчувати про перерозподіл вітамінів та їх транспорт до тканин з інтенсивною проліферацією і диференціацією, наприклад, до КМ, селезінки тощо.

10. Збільшення потужності та величини поглинутих доз радіації призводить до росту вмісту і швидкості післярадіаційних змін ЦП із скороченням терміну прояви максимуму. Між вмістом ЦП та міді в крові впродовж 2-х діб після радіаційної дії прослідковується обернений кореляційний зв’язок. Це дає підгрунтя для припущення, що за даних доз опромінення молекула ЦП не ушкоджується.

11. Виявлені зміни показників на 1 Гр після впливу г-випромінення у дозі 0,2 Гр свідчать про їх принципову відмінність від закономірностей доза-ефект за вищих доз. Такі відхилення можуть бути пов’язані з так званими ефектами малих доз.

12. Мінімальними поглинутими дозами г-квантів ⁶⁰Со, що викликають статистично достовірні зміни досліджуваних показників є: 0,5 Гр – для вмісту ДК і ЦП у крові, загального вмісту ДНК у тимусі, концентрації РНК і ДНК у КМ; 1,0 Гр – для маси селезінки і тимуса, вмісту РНК і ДНК у селезінці, вмісту РНК і концентрації ДНК у тимусі, питомої активності ДНК, вмісту МДА і Cu у крові; 3,0 Гр – для концентрації РНК і ДНК у селезінці і крові, концентрації РНК у тимусі, активності зв’язаного ³Н-тимідину в крові, вмісту ТФ у крові; 5,0 Гр – для вмісту РН і Fe у крові. Виходячи із отриманих даних найбільш радіочутливими із них слід вважати: вміст ДНК у тимусі, концентрація РНК і ДНК у КМ, вміст ДК і ЦП у крові і радіорезистентними: вміст РН і заліза у крові.

13. Максимальними поглинутими дозами г-квантів ⁶⁰Со, за яких ще спостерігали відновлення досліджуваних показників є: 5 Гр – для концентрації РНК і ДНК у крові, загального вмісту та концентрації ДНК у селезінці, вмісту РН і ТФ у крові; 3,0 Гр – для маси селезінки, вмісту РНК у селезінці, концентрації ДНК у тимусі, вмісту Fe і Cu у крові; 1,0 Гр – для концентрації РНК у селезінці, маси тимуса, загального вмісту РНК і ДНК та концентрації РНК у тимусі, питомої активності ДНК і активності зв’язаного ³Н-тимідину в крові, вмісту МДА і ЦП у крові; 0,5 Гр – для концентрації РНК і ДНК у КМ, вмісту ДК у крові.

Результати досліджень дозволили вперше установити, що найбільш слабкою ланкою серед досліджуваних показників, радіогенні порушення якої за певних доз не відновлюються у післярадіаційний період і вірогідно вони визначають подальшу долю опроміненого організму, є: концентрація РНК і ДНК у КМ, вміст ДК у крові.

14. Найбільш виражені зміни установлені для маси тимуса, концентрації РНК і ДНК у тимусі, що не відповідає ні показникам, які першими проявляють післярадіаційні зміни за мінімальних доз, ні тим, що за певних максимальних доз не проявляють властивості до відновлення. Останнє засвідчує важливу тезу про те, що не максимальні (істотно виражені) радіогенні зміни окремих показників є критичними для організму, а їх незворотність у післярадіаційний період.

Публікації автора:

1. Петрина Л.Г. Вплив малих радіаційних навантажень на обмін заліза в організмі та стан антиоксидантної системи // Український радіологічний журнал. – 1999. – Т. 7. – С. 216-217.

2. Петрина Л.Г. Закономірності обміну кисню в організмі при малих радіаційних навантаженнях // Там же .1999. – Т. 7. – С. 218-220.

3. Петрина Л.Г. Зв’язок між активністю каталази та вмістом вуглекислоти в крові опромінених тварин // Наукові записки Тернопільського державного пед. університету ім. В. Гнатюка. Серія 4: Біологія. – 1999. – № 2/5. – С. 59-63.

4. Петрина Л.Г. Біологічна роль металотіонеїнів // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Біологія. – 2000. – Вип. 77. – С. 30-39.

5. Петрина Л.Г. Динаміка ранніх продуктів пероксидного окислення ліпідів у крові тварин при г-опроміненні різної дози // Науковий вісник УжДУ. Серія: Біологія. – 2000. – Вип. №8. – С. 160-163.

6. Серкіз Б.Я., Петрина Л.Г., Серкіз Я.І. Динаміка радіогенних змін складових ліпідів та ліпопротеїнів плазми крові, що викликані різними режимами опромінення тварин // Гигиена населенных мест. – К.: 2000. – Вып. 36, Ч. 11. – С. 251-273 (Наукова інтерпретація показників процесу ПОЛ).

7. Петрина Л.Г. Вплив іонізуючого випромінювання на динаміку кінцевих продуктів перекисного окиснення ліпідів у крові тварин // Фізіол. журн. – 2001. – Т. 47, №2. – С. 60-65.

8. Петрина Л.Г. Вплив г-радіації різної інтенсивності на вміст кінцевих продуктів пероксидного окислення ліпідів у крові тварин // Укр. біохім. журн. - 2001. - Т. 73, №6. – С. 98-103.

9. Петрина Л.Г., Мойсеєнко М.І. Вплив тотального г-опромінення різної потужності на вміст ранніх продуктів пероксидного окислення ліпідів в крові // Наук. вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Біологія. – Чернівці: Рута. – 2001. – Вип. 126. – С. 60-69 (Проведено експериментальні дослідження та їх інтерпретацію).

10. Петрина Л.Г. Динаміка та дозові залежності порушення синтезу РНК і ДНК в тимусі опромінених тварин // Фізіол.журн. – 2002. – Т. 48, №1. – С. 67-74.

11. Петрина Л.Г. Вплив іонізуючої радіації на вміст вітаміну Е в організмі щурів // Укр. біохім. журн. – 2002. – Т. 74, №3. – С. 104-108.

12. Петрина Л.Г. Вплив іонізуючої радіації різної потужності на вміст вітаміну Е в організмі щурів // Фізіол. журн. – 2002. – Т. 48, №5. – С. 51-55.

13. Петрина Л.Г. Вплив йонізаційної радіації різної інтенсивності на вміст вітаміну А в організмі щурів. // Львівський медичний часопис (Acta Medica Leopolensia). – 2002. – Т. 8, №3. – С. 98-102.

14. Петрина Л.Г. Зміни вмісту РНК та ДНК у тимусі за різних режимів г-опромінення тварин // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. – 2002. – Т. 4, №2, Ч. 2. – С. 83-92.

15. Петрина Л.Г. Вплив радіації на динаміку рівня зміни нуклеїнових кислот в тимусі тварин // Львівський медичний часопис (Acta Medica Leopolensia). – 2002. – Т. 8, №4. – С. 74-80.

16. Петрина Л.Г. Динаміка та дозові залежності порушення синтезу РНК і ДНК в кістковому мозку опромінених тварин // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. – 2002. – Т. 4, №2, Ч. 5. – С. 247-254.

17. Петрина Л.Г. Радіогенні зміни вмісту РНК та ДНК в селезінці за різних режимів опромінення тварин // Біополімери і клітина. – 2002. – Т. 18, №5. – С. 411-416.

18. Барабой В.А. Петрина Л.Г. Металлотионеины: структура и механизмы действия // Укр. біохім. журн. – 2003. – Т. 75, №4. – С. 28-36.

19. Петрина Л.Г. Вплив випромінювання у різних дозах на вміст церулоплазміну у крові щурів // Науковий вісник. Національний аграрний університет. – 2003. – №63. – С. 270-126.

20. Петрина Л.Г., Мойсеєнко М.І. Радіогенні зміни вмісту міді в крові за різних режимів опромінення тварин // Матеріали Міжнар. конф. „Антропогенно-змінене середовище України: ризики для здоров’я населення й екологічних систем”. Спец. вип. журн. Екологічний вісник. К.: Чорнобильінтерінформ, 2003. – С. 261-270 (Проведено експериментальні дослідження та їх інтерпретацію).

21. Петрина Л.Г. Вміст міді в крові опромінених тварин // Фізіол. журн. – 2003. – Т. 49, №5. – С. 97-104.

22. Петрина Л.Г. Вміст заліза в крові опромінених тварин // Біологія тварин. – 2003. – Т. 5, №2. – С. 278-282.

23. Петрина Л.Г. Динаміка порушень концентрації РНК, ДНК у крові опромінених тварин // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. – 2003. – Т. 5, №1. – С. 193-198.

24. Петрина Л.Г. Вплив іонізуючої радіації на метаболізм вітаміну А в організмі щурів // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Біологія. – 2003. – Вип.12. – С. 188-191.

25. Петрина Л.Г. Динаміка активності зв’язаного ³Н-тимідину у крові опромінених тварин // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького. – 2003. – Т. 5, №4. – С. 98-106.

26. Петрина Л.Г. Вплив радіації на рівень вмісту нуклеїнових кислот у селезінці опромінених тварин // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Біологія. – 2004. – Вип.15. – С. 180-185.

27. Петрина Л.Г. Зміни активності зв’язаного ³Н - тимідину у крові за різних

режимів опромінення тварин // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького. – 2004. – Т. 6, №1, Ч.2. – С. 232-245.

28. Петрина Л.Г. Зміни вмісту РНК та ДНК у крові щурів за різних режимів г-опромінення // Біологія тварин. – 2004. – Т.6, №1-2. – С.321-326.

29. Петрина Л.Г. Вміст заліза в крові та нуклеїнових кислот у кістковому мозку за різних режимів опромінення тварин // Наук. вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. – 2004. – Т.6, №2, Ч. 2. – С. 117-133.

30. Петрина Л.Г., Серкіз Я.І. Зміни вмісту церулоплазміну в крові за різних режимів г-опромінення тварин // Проблеми радіаційної медицини та радіобіології. Збірник наукових праць. – 2005. – Вип. 11. – С. 675-686 (Проведено експериментальні дослідження та їх інтерпретацію).

31. Петрина Л.Г. Дія малих рівнів радіації на організм. // Інститут мененджменту та економіки. Наук. вісник. – Ів.-Франківськ: Сіверсія, 1999. – С. 209-216.

32. Петрина Л.Г. Вплив радіації на окислювальні процеси в організмі // Інститут мененджменту та економіки. Наук. вісник. – Ів.-Франківськ: Сіверсія, 1999. – С. 217-224.

33. Петрина Л.Г. Вплив малих доз радіації на дихальні властивості крові //Екологія карпатського регіону, Івано-Франківськ, 1992. – С. 79-80.

34. Мойсеєнко М.І., Петрина Л.Г. Вплив радіаційних навантажень різної якості на вміст мікроелементів в тканинах та органах тварин // Збірник наук. праць, присвячений 50-й річниці з часу заснування ІФДМІ. – Івано-Франківськ, 1995. – С. 65-67 (Проведено експериментальні дослідження та їх інтерпретація).

35. Петрина Л.Г. Влияние ионизирующей радиации на содержание микроэлементов и активность ферментов в крови собак // Тез. докл. ХI Всесоюз. конф. по биологической роли микроэлементов и их применению в сельском хозяйстве и медицине. – Т.2. – Самарканд. – 1990. – С. 188-189.

36. Петрина Л.Г. Стан дихальної функції крові при малих дозах іонізуючої радіації // Тези доп. ХХV обл. наук. конф. молодих вчених-медиків. – Івано-Франківськ. – 1990. – С. 12.

37. Petryna L.G. Content of some trace elements and enzymes in the blood of irradiated dogs // Seventh international symposium of trace elements in man and animals. – Zagreb Yugoslavia). – 1990. – P. 108.

38. Петрина Л.Г. Динаміка ферментної активності крові тварин, опромінених в малих дозах радіації // Тези доп. VI Укр. біохім. з’їзд. К.: УСГА, 1992. – С. 171.

39. Петрина Л.Г., Мойсеєнко М.І.Співвідношення вмісту мікроелементів при малих радіаційних навантаженнях // VI Укр. біохімічний з’їзд. Тези допов. К.: УСГА, 1992. – С. 268-269.

40. Петрина Л.Г., Мойсеенко Н.И., Липская А.И. Состояние показателей дыхательной функции крови у животных, постоянно находившихся в повышенном радиационном поле зоны влияния ЧАЭС // Радиобиол. съезд. (Киев, 20-25 сентября 1993): Тез. докл. – Ч. 2. – Пущино, 1993. – С. 788.

41. Мойсеенко Н.И., Петрина Л.Г., Липская А.И., Серкиз Я.И. Микроэлементный состав органов и тканей животных, постоянно находившихся в зоне жосткого контроля ЧАЭС на фоне сорбционной детоксикации організма // Радиобиол. съезд. (Киев, 20-25 сентября 1993): Тез. докл. – Ч. 2. – Пущино, 1993. – С. 788.

42. Петрина Л.Г., Мойсеенко М.И. Динамика некоторих параметров обмена железа у облученных животных // Первая междунар. научн.-практ. конф. „Устойчивое развитие: загрязнение окружающей среды и экологическая безопасность” (Днепропетровск, 4-8декабря 1995) Тез. докл. – С. 176-177.

43. Петрина Л.Г., Мойсеенко М.И. Влияние ионизующей радиации на кислород- связывающие свойства гемоглобина // Первая междунар. научн.-практ. конф „Устойчивое развитие: загрязнение окружающей среды и экологическая безопасность” (Днепропетровск, 4-8декабря 1995) Тез. докл. – С. 177.

44. Петрина Л.Г. Вплив іонізуючої радіації на ступінь насиченості гемоглобіном еритроцитів периферичної крові // Тез. доп. наук.-практ. конф „Медична реабілітація потерпілих, внаслідок Чорнобильської катастрофи” Трускавець, 1996. – С. 93-95.

45. Серкіз Я.І., Індик В.М., Коваль Г.М., Данко І.Я., Ракша-Слюсарева О.А., Мойсеєнко М.І., Гольшмідт Б.Я., Лавренчук Г.Й., Нікітіна І.Ю., Петрина Л.Г. Ризик віддалених наслідків у тварин, що постійно знаходяться в зоні ЧАЕС // Междунар. научн. конф. Чернобыль – 96: Тез. докл. Зеленый мыс, 1996. – С. 26.

46. Петрина Л.Г. Оцінка деяких показників дихальної функції крові // Нетрадіційні енергоресурси та екологія України. Збірка наукових праць. Київ: «Манускрипт», 1997. – С. 206-216.

47. Петрина Л.Г. До питання про радіочутливість клітинних елементів еритроїдного пагона кісткового мозку // Нетрадіційні енергоресурси та екологія України. Збірка наукових праць. Київ: «Манускрипт», 1997. – С. 213-216.

48. Петрина Л.Г. Динаміка активності карбоангідрази та вмісту незв’язаного біополімерами цинку в крові опромінених тварин. // VII Укр. біохім. з’їзд. Тез. доп. Ч. 3. К., 1997. – С. 142-143.

49. Петрина Л.Г. Спорідненість гемоглобіну до кисню при дії малих доз іонізуючої радіації // Матер. Міжнар. конф. та Приельбруських бесід „Гіпоксія: деструктивна та конструктивна дія”. – Київ 10-12 червня. – 1998. – С. 150-151.

50. Петрина Л.Г. Влияние г-облучения в широком диапазоне доз на метаболизм нуклеиновых кислот селезенки крыс // 3-я Междунар.конф. „Медицинские последствия Чернобыльской катастрофы: итоги 15-летних исследований” (Киев, 4-8 июня 2001 г.): Тез. докл. Международный журнал радиационной медицины. Спец. выпуск. – 2001. – Т. 3, №1-2. – С. 103-104.

51. Петрина Л.Г. Влияние внешнего облучения различной интенсивности на содержание витамина Е и РНК в крови крыс // Междунар. конф. „Биорад-2001. Биологические эффекты малых доз ионизирующей радиации и радиоактивное загрязнение среды” (Сыктывкар, 20-24 марта 2001 г.): Тез. докл. – Сыктывкар, 2001. – С. 232.

52. Петрина Л.Г. Вплив іонізуючої радіації на динаміку кінцевих продуктів пероксидного окислення ліпідів та метаболізм вітаміну Е в організмі щурів // Матер. Міжнар. з’їзду фізіологів. Вінниця, травень 2002 року. Фізіол.журн. – 2002. – Т. 48, №2. – .С. 165. Тези доп. 16 з’їзду фізіологів України, 2002 року.

53. Серкіз Я.І., Гриневич Ю., Петрина Л.Г. Перекисне окислення ліпідів за умов опромінення тварин іонізуючою радіацією // Тези доп. 16 з’їзду фізіологів України, 2002 року. Фізіол.журн. – 2002. – Т. 48, №2. – С. 165-166.

54. Петрина Л.Г., Мойсеєнко М.І. Вплив тотального г-опромінення різної інтенсивності на вміст вітаміну А та ранніх продуктів пероксидного окислення ліпідів в крові // Тези доп. III з’їзду Укр. біофізичного товариства 8-11 жовтня 2002 року. Львів. – 2002. – С. 293.

55. Петрина Л.Г. Вплив тотального г-опромінення різної інтенсивності на вміст вітаміну А та малонового діальдегіду в крові // Тези доп. з’їзду патофізіологів України, 2002 року. Фізіол.журн. – 2002 – Т. 48, №4. – С. 125.

56. Петрина Л.Г. Зміни вмісту РНК та ДНК у кістковому мозку за різних режимів опромінення тварин. // Матеріали VIII Українського біохімічного з’їзду. Укр. біохім. журн. – 2002. – Т. 74, №4б (додаток 2). – С. 234.

57. Петрина Л.Г., Мойсеенко Н.И. Влияние внешнего облучения различной интенсивности на содержание железа в крови крыс // Материалы II Междунар. науч.-практ. конф. „Медицинские и экологические эффекты ионизирующего излучения” 20-21 мая 2003 года. – Северск – Томск. – С. 150-152.

58. Петрина Л.Г., Мойсеєнко М.І. Вміст церулоплазміну у крові за різних режимів опромінення тварин // Наук.-практ. конф. „Парадигми сучасної радіобіології. Радіаційний захист персоналу об’єктів атомної енергетики”. Тези доп., Київ-Чорнобиль, 27 вересня – 1 жовтня 2004 року, Чорнобиль, 2004. – С. 52.

59. Мойсеєнко М.І., Серкіз Б.Я., Чоботько Г.М., Петрина Л.Г. Співвідношення антиоксидантної активності ліпідів плазми крові та пероксидне окиснення за різних режимів опромінення тварин // Міжнародна конференція „Радіобіологічні ефекти: ризики, мінімізація, прогноз”, 22-24 березня 2005 року, Київ, 2005. – С. 58-59.