У висновках підведено підсумки проведеного дослідження та представлені результати, що були отримані на теоретичному та практичному рівнях. Щодо теоретичної частини висновків, то маємо констатувати наступне: - у вітчизняній соціології поняття “соціальний статус”розглядається переважно в межах структурно-функціонального аналізу. Статус індивіда залишається пріоритетним полем вивчення для соціальної психології. Залучення сучасних підходів як зарубіжних дослідників (Е.Ґіденс, П.Бурдьє) так і вітчизняних (С.Макєєв) до дослідження соціального статусу дозволило розглянути це поняття комплексно: статус індивіда та групи, до якої він належить. Це дозволило через статус індивіда розглядати статус групи, на основі чого стало можливим представити соціальний статус етнічної спільноти вцілому. - Встановлено, що основні теоретичні напрямки етнологічної думки примордиалізм, конструктивізм та інструменталізм у поясненні етнічного феномену виходять з різних теоретичних позицій, що існують в суспільствознавстві: структуралістська та конструктивістська, об’єктивістська та суб’єктивістська. Примордиалізм розглядає етнічність як сукупність індивідів, тобто, як групи, що реально існують і яким притаманні певні риси – мова, культура, ідентичність, що відрізняють їх від інших; самосвідомість, яка закріплена в самоназві. Конструктивістський підхід розглядає етнічність як соціокультурне поле, що утворюється в результаті поділу на “своїх” та “чужих” внаслідок процесу ідентифікації. Самоідентифікація через усвідомлення своєї причетності до одного етносу – “ми” і відчуження через ідентифікацію тих, хто до “нас” не належить, виступають головними інструментами конструювання етносів та кордонів між ними. Тобто, етнічність слід розглядати як спосіб організації культурних відмінностей між групами, а також як символічний засіб об’єднання з одними і відмежування від інших, що відбувається в процесі взаємодії. У соціології етнічність розглядають як соціальний за своєю природою феномен, який проявляється у формах сукупності певних культурних характеристик спільнот (атрибутивний аспект), міжгрупової взаємодії (інтеракційний аспект), індивідуальної та колективної ідентичності (суб’єктивно-символічний аспект). - Звернена увага на те, що найбільш адекватним для вивчення сучасних етнічних процесів є конструктивістський підхід. У цій традиції етнічні спільноти розглядаються як результат свідомої чи несвідомої діяльності людей та їх інститутів з конструювання ідентичності (набору ознак, котрі дозволяють віднести індивіда до певної групи), вибудування внутрішніх та зовнішніх кордонів, що відділяють одну групу від інших, а також підтримання дистанції між групами. - Досліджено, що етнічна ідентичність у вітчизняній соціології розглядається через поняття етнічної самосвідомості, яку розглядають як усвідомлення належності до певної етнічної групи, образ “ми” та етнічні інтереси. Належність до певної етнічної групи встановлюється посередництвом самоідентифікації, внаслідок чого формується етнічна ідентичність. Образ “ми” формується на основі тих ознак, що є найбільш значимими для даної етнічної групи. Однак, для формування ідентичності важливе значення має не лише власне самовизначення, а й момент суспільного визнання, що дозволяє суб’єкту позиціонувати себе в межах етнічної структури суспільства, тобто здобувати статус. - На основі вищезазначеного дістало подальший розвиток поняття “соціальний статус” для етнічної спільноти. В контексті дослідження це поняття розглядається як позиція, що визначається як етнічна ідентичність, а також як сукупність прав і обов’язків групи по виконанню нею певної соціальної ролі, які закріплені у звичаях і традиціях та обслуговують практику спілкування та взаємодії. - Емпіричне дослідження передбачало теоретичний аналіз поняття динаміки. Нами розглянуто й показано недостатність теоретичної рефлексії щодо даної дефініції. Встановлено, що під динамікою в соціологічній науці, починаючи з О.Конта, розумілись подібні, але не тотожні феномени. Саме О.Конту ми зобов’язані розмежуванням між статикою та динамікою суспільства, однак в роботах інших соціологів даний термін втратив свою “популярність”. У подальшому все частіше застосовується поняття “соціальні зміни”, зокрема в роботах Е.Дюркгейма, К.Маркса, Т.Парсонса, Ф Тьонніса, П.Штомпки, тощо. На сучасному етапі повернення до поняття динаміки дає підстави до продовження традицій, закладених засновниками соціології. В сучасній соціології соціальна динаміка розглядається як універсальна властивість соціальних явищ змінюватись у прогресивному чи регресивному напрямках. У нашому дослідженні під динамікою ми розуміли переміщення індивіда у площині однієї родини, що фіксується через міжпоколінну зміну позиції, яку він займає в порівнянні зі своїми попередниками, що дало можливість операціоналізувати це поняття у формі певних індикаторів. Вищезазначене дозволило розглядати динаміку соціального статусу етнічної спільноти через зміни, що відбуваються між поколіннями в межах однієї родини в професійній, освітній сферах та у сфері етномовної компетенції. Міжпоколінна динаміка членів спільноти преставляє динаміку соціального статусу етнічної спільноти вцілому. Такий підхід став можливим з огляду на те, що в нашому дослідженні покоління виступає не просто як ґенерація в сім’ї, воно розглядається як соціально-історичне явище і виступає як динамічний зв’язок, суб’єкт історичної творчості, забезпечуючи таким чином безперервність етнічної спільноти як соціального феномену. Отримані дані в результаті проведення емпіричного дослідження дозволяють зробити наступні висновки: - було встановлено, що основною ідентифікуючою ознакою польської спільноти Житомирської області виступає релігія. Вона сприяє як самозбереженню так і виділенню групи в іноетнічному середовищі та беспосередньо впливає на репродукування членами спільноти етнічних традицій, норм та цінностей. Це стало основою формування у поляків особливих етнічних характеристик, що вирізняють їх з поміж українців та росіян, з якими вони співживуть довгий історичний період: працьовитість, наполегливість у досягненні цілей, шляхетність, що проявляється в охайності та внутрішній інтелігентності. На рівні стереотипу відмічені такі риси як гоноровість, зверхність, бажання керувати. - В ході дослідження було виявлено, що етнічність є соціальним ресурсом, який чинить вплив на динаміку соціального статусу етнічної спільноти. Етнічну ідентичність можна розглядати як характеристику, що може носити оціночний характер: позитивний в разі належності до привілейованої етнічної групи (титульний чи державотворчий етнос, етнічна група, що має домінуючі позиції в якійсь сфері), негативний в разі належності до групи, що піддається стигмації в даному суспільстві (адміністративний тиск, політичне клеймування, ізоляція). Стигмованість етнічної групи, що пов’язана з приховуванням власної етнічної ідентичності, призводить до обезцінення своїх культурних ресурсів, втрати сприятливих соціальних відносин та контролю над сімейним приватним простором (зрада цінностей батьків – віра, традиції, норми та цінності). Її можна розглядати як таку, що може бути виміряна: фатум, чи додатковий ресурс, вона може допомагати, чи заважати у процесі здійснення соціальної мобільності. - Знайшла підтвердження гіпотеза про те, що компактність розселення сприяє самозбереженню та самовідтворенню етнічної спільноти. - Виявлено існування тенденції щодо позитивної динаміки спільноти в освітній та професійній сферах. Позитивну динаміку у професійній сфері ми відзначаємо виходячи з релятивістського підходу; такі професії як вчитель, інженер, військовий, лікар були найбільш престижними в радянський період, а оволодіння ними передбачало наявність у членів спільноти вищої освіти, тому й оволодіння ними розглядається як висхідна мобільність. - Застосування якісної стратегії в ході дослідження динаміки соціального статусу етнічної спільноти дозволило встановити, що деякі характеристики, які були використані для аналізу динаміки соціального статусу етнічної спільноти (зокрема етномовна компетентність) не можуть бути описані в межах висхідної чи низхідної динаміки, оскільки їх культурний контекст не дозволяє визначати зміни, які відбуваються з етнічною групою в її мовному просторі, як позитивні чи негативні. В даному випадку радикальна оцінка була б дещо хибною та обмеженою, оскільки відсутність мовної компетенції ускладнює передачу культурних цінностей та збереження своєї аутентичності і цим самим порушує засади існування та функціонування самої групи, певним чином “розхитує” етнічну ідентичність індивіда. З іншого боку саме такі “втрати” в контексті соціального статусу сприятли соціальному просуванню представників спільноти в межах суспільства через неможливість практично вирізнити їх з решти населення. Тому тенденцію щодо динаміки соціального статусу польської спільноти ми можемо визначати лише на основі виділення певних критеріїв. Отже, зниження рівня володіння рідною мовою поляків Житомирської області ми можемо визначати як негативну тенденцію, взявши за критерій збереження певних культурних форм, аутентичність спільноти. Проте, негативна динаміка спільноти у сфері етномовної компетенції визначатиметься як позитивна тенденція, якщо взяти за критерій рівень мобільності в суспільстві, - Отримані результати відкривають горизонт для подальших досліджень у даному напрямку, оскільки виявлення динаміки соціального статусу етнічної спільноти через окремих індивідів – це лише один із напрямків. Взагалі, динаміку соціального статусу етнічної спільноти можна розглядати на рівні групи, що потребує фіксації зміни позицій даної етнічної спільноти протягом певного часового відрізку, та на рівні суспільства, коли здійснюється порівняння соціальної позиції даної групи з позиціями інших етнічних груп, що функціонують у даному суспільстві. |
