1. Згідно з даними літератури, у підлітковому віці специфіка функціонування організму більшою мірою визначається ступенем біологічного розвитку, ніж календарним віком. Істотні розходження в термінах біологічного дозрівання дівчат і хлопців, індивідуальні особливості його темпу призводять до виникнення значної неоднорідності складу школярів кожного класу. В одному класі можуть навчатися, діти з різним ступенем біологічної зрілості, а отже, і з різними функціональними й адаптаційними можливостями. Тому в цей віковий період необхідне застосування диференційованого підходу, і одним із критеріїв розподілу учнів на групи варто вважати темпи біологічного розвитку. 2. Установлено, що практично всі досліджувані показники соматичного розвитку школярів 11–16 років мають достовірно (р<0,05–0,001) тісніші кореляційні взаємозв’язки з біологічним віком, ніж із хронологічним. Така залежність відзначається й між окремими параметрами стану кардіореспіраторної системи та біологічним віком. Практично всі досліджувані показники фізичної підготовленості у хлопців і дівчат достовірно корелюють із біологічним віком. Однак у хлопців ця залежність виражена більшою мірою, ніж у дівчат. 3. Установлено, що школярі з різним рівнем біологічного розвитку всередині однієї віково-статевої групи відрізняються між собою за показниками стану кардіореспіраторної системи, фізичної працездатності та підготовленості як на початку, так і наприкінці навчального року. Достовірні (р<0,05–0,001) відмінності виявлено між хлопцями акселератами і ретардантами за показниками частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, індексу Робінсона, адаптаційного потенціалу кровообігу, систолічного й ударного індексів, життєвої ємності легень, форсованого дихання, екскурсії грудної клітки, кистьової та станової динамометрії, стрибка у довжину з місця, підтягування на перекладині. Між дівчатами крайніх темпів біологічного розвитку виявлено статистично значиму різницю (р<0,05–0,001) за показниками адаптаційного потенціалу кровообігу, систолічного та ударного індексів, фізичної працездатності, життєвої ємності легень, життєвого індексу, форсованого дихання, екскурсії грудної клітки, кистьової та станової динамометрії, нахилу вперед з положення сидячи, бігу на 30 м, човникового бігу. Виявлено суттєву гетерохронність протягом навчального року стану кардіореспіраторної системи, фізичної працездатності та фізичної підготовленості як у хлопців, так і у дівчат, що зумовлена темпами біологічного розвитку школярів. 4. Ураховуючи особливості динаміки протягом навчального року фізичної працездатності та фізичної підготовленості школярів 7-х класів, доцільно планувати розвивальні навантаження на всі головні рухові здібності з акцентом на ті, що протягом навчального року погіршуються та мають низькі темпи приросту: для розвитку рухових здібностей, які протягом року покращуються більше як на 3%, планувати 15% часу уроку; для розвитку рухових здібностей, які протягом року покращуються до 3%, планувати 35% часу уроку; для розвитку рухових здібностей, які протягом року погіршуються, планувати 50% часу уроку. 5. Оцінку фізичної підготовленості учнів 7-х класів слід проводити диференційовано – враховуючи темпи їхнього біологічного розвитку та вихідний рівень фізичної підготовленості. При цьому, для оцінки динаміки рухових здібностей тестування доцільно проводити на початку та наприкінці навчального року. 6. Запропонований розподіл навчального часу для розвитку рухових здібностей учнів 7-х класів з урахуванням темпів їхнього біологічного розвитку є ефективним засобом диференційованого фізичного виховання підлітків, що підтверджує зростання рівня фізичної підготовленості школярів експериментальної групи у ході педагогічного експерименту. Встановлено підвищення сили у хлопців-ретардантів, медіантів та акселератів на 84,9% (р<0,001), 66,1% (р<0,001) і 36,7% (р<0,001) та у дівчат на 31,0% (р<0,01), 37,0% (р<0,001) і 30,5% (р<0,01) відповідно; гнучкості у хлопців на 12,1, 16,1 і 35,9% (р<0,01) та у дівчат на 4,9, 7,9 і 9,9% відповідно; швидкісної сили у хлопців на 11,7% (р<0,01), 7,8% (р<0,01) і 9,7% (р<0,01), у дівчат на 4,4, 4,6 й 6,9% відповідно; координаційних здібностей у хлопців на 6,8% (р<0,001), 5,3% (р<0,001) і 9,7% (р<0,001) та у дівчат на 11,2% (р<0,001), 4,8% (р<0,001) і 8,0% (р<0,001) відповідно; швидкісних здібностей у хлопців на 4,9, 5,7% (р<0,01) і 8,9% (р<0,001), у дівчат на 6,7% (р<0,05), 7,1% (р<0,001) і 7,9% (р<0,01) відповідно; витривалості у хлопців на 13,7% (р<0,001), 8,1% (р<0,01) і 22,1% (р<0,001), у дівчат на 15,5% (р<0,05), 19,4% (р<0,001) і 15,5% (р<0,01) відповідно. Отримані у ході педагогічного експерименту показники фізичної підготовленості школярів 7-х класів відповідають високому й середньому рівню. 7. Ефективність диференційованої фізичної підготовки учнів 7-х класів підтверджена динамікою фізичної працездатності в умовах педагогічного експерименту. Фізична працездатність хлопців експериментальних груп зростає на 7,6, 17,8% (р<0,01) і 17,2% (р<0,01) та нижча у школярів контрольних груп на 20,4% (р<0,001), 19,4% (р<0,001) і 13,9% (р<0,001) відповідно у ретардантів, медіантів й акселератів. У дівчат експериментальних груп фізична працездатність зростає на 15,0, 7,1 й 8,3% відповідно і є нижчою в контрольних групах відповідно на 27,5% (р<0,001), 20,5% (р<0,001) і 28,5% (р<0,001). Водночас фізична працездатність у контрольних групах протягом навчального року знижується у хлопців (p<0,05) та у дівчат (p<0,001). Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку можуть полягати в запровадженні диференційованого підходу до розподілу часу фізичних навантажень вибіркової спрямованості для розвитку рухових здібностей на уроках фізичної культури залежно від темпів біологічного розвитку школярів у практику фізичного виховання інших вікових груп та проведенні лонгітюдних досліджень його ефективності. |