У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі з підвищення ефективності лікування хворих на різні клінічні форми розацеа шляхом комплексної диференційованої терапії з урахуванням клінічного стану пацієнтів, а також ступеня порушень імунопатологічних реакцій. Уперше патогенетично обгрунтована доцільність використання в комплексному лікуванні хворих на розацеа імунокоригуючих, антигістамінних препаратів та препаратів азелаїнової кислоти. 1. При обстеженні 80 хворих на розацеа (із них з прерозацеа - 27,5 %, із судинною формою - 30%, із запальною - 25%, із пізньою - 17,5% осіб) виявлено, що на це захворювання страждають переважно особи у віці від 36 до 55 років, як чоловіки (62,5 %), так і жінки (64,1 %): чоловіки - частіше на запальну форму розацеа (44,5 %), тоді як жінки – на прерозацеа (37,7 %); серед супутніх захворювань переважали хронічний холецистит (28,7 %), хронічний гастрит (25 %), гіпертонічна хвороба (58,1 %), гіперплазія щитоподібної залози (50%), неврози (53,7 %), депресивний стан (57,5 %); найбільш частим факторами загострення акне розацеа є харчова алергія (56,2 %) і контактний дерматит (50%). 2. Встановлено, що у хворих на розацеа імунозапальний процес, за рахунок високого рівня прозапальних цитокінів ІЛ-1, ІЛ-6 та їх розчинних рецепторів і рівня СРБ, був особливо вираженим при запальній та пізній формах захворювання. 3. Визначено, що для пацієнтів із запальною формою розацеа характерна активна імунозапальна реакція, яка проявляється гіперсекрецією медіаторів запалення на фоні низьких резервних можливостей нейтрофілів (13,89±0,6, порівняно з показником у контрольній групі - 41,0±3,1, р0,05), а при пізній формі, крім того, виявлено гіперсекрецію агресивних форм кисню нейтрофілами (в НСТ-тесті) (64,6±2,9, порівняно з показником у контрольній групі - 24,9±3,6, р0,05). 4. Показано, що якщо у хворих із прерозацеа аутоімунізація незначного ступеня розвивалася за гуморальним типом, то при судинній формі вона проходила як за гуморальним, так і за клітинним (в більшому ступені) типом. При запальній та пізній формах розацеа значно зростала ступінь аутоімунізації за клітинним типом (6,0±0,5, порівняно з таким у контрольній групі - 2,5±0,8, р0,05). Кількість аутоантитіл до тканин шкіри (24,0±1,9, порівняно з показником у контрольній групі – 3,7±0,3, р0,05), печінки (25,0±1,9, порівняно з показником у контрольній групі - 10,0±0,01, р0,05) та підшлункової залози (23,0±1,9, порівняно з показником у контрольній групі - 10,0±0,02, р0,05), була найбільшою при пізній формі розацеа, починаючи зростати із запальної форми. 5. Встановлено виражену алергізацію високого ступеня в групах хворих на судинну і запальну форми розацеа, про що свідчать високий рівень IgE-загального (101,1±8,5, порівняно з показником у контрольній групі - 43,2±2,0, р0,05), та алерген специфічного (2,2±0,12, порівняно з показником у контрольній групі - 0,3±0,01, р0,05). При пізній формі розацеа алергізація характеризується високим рівнем IgE-алергенспецифічного (1,6±0,15, порівняно з показником у контрольній групі - 0,3±0,01, р0,05) при нормальному рівні IgE-загального, що може свідчити про виснаження імунної системи при тривалому перебігу захворювання. 6. На підставі одержаних результатів розроблено оригінальну комплексну методику лікування хворих на розацеа. Індивідуалізоване лікування залежно від вираженості імунопатологічних реакцій у різних клінічних групах розацеа включало: скінорен гель, як зовнішню терапію, фексофаст при підвищеній алергізації, ербісол при вираженій імунозапальній реакції. |