1. Навчання є спільною діяльністю вчителя та учнів, спрямованою на розвиток особистості майбутнього громадянина, озброєння його системою знань, умінь та навичок, його моральне й духовне становлення. Результативність навчальної діяльності визначається не тільки бажанням учнів оволодівати знаннями й уміннями, збагачувати духовний та моральний потенціал власної особистості, але й діями вчителя. Дії вчителя повинні переорієнтувати навчальний процес з предметної на особистісно орієнтовану пізнавальну діяльність; реалізовувати в ході навчання задачний, змістовно-процесуальний, імітаційно-ігровий та діалогічний підходи; забезпечувати творчий характер навчальної роботи через використання діалогічних форм і методів. 2. У ході вивчення й аналізу шкільної практики виявлено ряд істотних недоліків: а) розрив між інформативною та процесуальною сторонами в змісті гуманітарних дисциплін, визначених навчальним планом та шкільними програмами; б) ігнорування особистісно діяльнісного підходу до організації навчання; в) пріоритет педагогічного впливу над педагогічною взаємодією, співпрацею та співтворчістю в системі відносин «учитель – учень»; г) переважання в навчальній роботі монологічних форм і методів над діалогічними; д) недооцінка духовно-моральних цінностей гуманітарних дисциплін у виробленні системи поглядів та переконань учнів, у підготовці їх до іншомовного спілкування, до діалогу культур. 3. Одним з напрямків подолання цих недоліків можна вважати реалізацію діалогічного підходу до організації навчальної роботи з гуманітарних дисциплін, який забезпечує реалізацію діалогічного навчання – спільної пізнавальної діяльності учнів і вчителя при ситуативному моделюванні навчальної інформації у формі діалогу, який забезпечує створення образу-питання, образу-варіанту, стимулюючих індивідуальну точку зору, індивідуальне бачення навчальної проблеми й нестандартне її вирішення учасниками діалогічного спілкування. 4. Навчальний діалог є ефективним засобом засвоєння учнями моральних та культурних цінностей, формування моральної основи особистості, розвитку їхньої здатності міркувати, висловлювати свої погляди, слухати й чути думки інших, відстоювати свою позицію та з повагою ставитися до протилежної точки зору. У ході діалогу надається можливість формування конструктивного ставлення до конфліктних ситуацій, які мають місце при діалогічній взаємодії вчителя та учнів, зниження страху перед конфліктами, оволодіння способами аналізу й вирішення їх, удосконалення культури спілкування засобами емоційної саморегуляції стану як учителя, так і учнів. 5. Іншомовне спілкування – це процес обміну інформацією, у ході якого учні об’єднуються загальною стратегією взаємодії, взаєморозуміння та взаємозбагачення й формами іншомовного мовлення, унаслідок чого формується здатність подавати інформацію структурно. Діалогічне спілкування на уроках іноземної мови поєднує етапи моделювання комунікативної ситуації; взаємодії в ході вирішення навчальної проблеми; аналізу виходу з діалогічної ситуації та оцінки результативності іншомовного спілкування у формі діалогу. Якість і результативність оволодіння іншомовним мовленням у процесі діалогу можливі, якщо учні в навчальному процесі виступають суб’єктами творчої, комунікативної діяльності, займають активну позицію у вирішенні навчальної проблеми, а методика й технологія уроку будуються на принципах педагогічної взаємодії, співпраці та співтворчості. 6. Отримані в ході формувального експерименту результати підтвердили робочу гіпотезу щодо ефективності діалогічного підходу до організації навчання учнів іноземній мові й іншомовному спілкуванню. Як установлено в ході дослідного навчання, повноцінне оволодіння досвідом іншомовного спілкування й знання іноземної мови досягається шляхом відпрацювання учнями методики й стратегії дій у ході навчального діалогу. Моделювання діалогічних ситуацій на уроках іноземної мови забезпечує осмислення учнями досвіду діалогічної взаємодії в системі «вчитель – учень» та спілкування іноземною мовою, відпрацювання й закріплення різних стилів спілкування, набуття навичок іншомовної комунікації. 7. Установлено, що реалізація навчального діалогу на уроках іноземної мови передбачає створення комплексу дидактичних умов, які забезпечують результативність діалогічного навчання учнів іншомовному спілкуванню. Досвід іншомовного спілкування отримується поелементно, поступово. Кожен етап навчання додає нові знання й уміння володіння іноземним мовленням. 8. Дослідним шляхом доведено, що культура іншомовного спілкування старшокласників багато в чому визначається морально-психологічною атмосферою уроку-діалогу, коли зусилля вчителя спрямовані на закріплення позитивної мотивації, активізацію діалогічної взаємодії, структурування навчальної інформації на основі комунікативних ситуацій, залучення учнів до активної пізнавальної діяльності у формі діалогу. Незважаючи на труднощі, які мали місце в ході проведення формувального експерименту, робота з підвищення якості гуманітарних знань учнів засобами навчального діалогу дала позитивні результати. На основі отриманих даних можна стверджувати, що гіпотеза підтверджена, завдання дослідження вирішені, мета досягнута. Дослідження не вичерпало всіх аспектів досліджуваної проблеми, подальшій розробці й теоретичному обґрунтовуванню підлягають питання виявлення механізму й закономірностей діалогічної взаємодії, співпраці та співтворчості в системі відносин «учитель – учні – учень»; конкретизації змісту методики й технології діалогічного навчання, суті суб’єктивної педагогічної реальності, тобто позиції вчителя, яка забезпечує результативність навчального діалогу при вивченні предметів шкільного циклу; розкриття механізму самоорганізації вчителя та учнів у ході діалогічної взаємодії, визначення меж поля креативності учасників діалогу, можливості вияву творчого потенціалу їхніх особистостей; обґрунтування методики й тактики моніторингу досягнень у ході діалогічного навчання учнів. З вивченням цих питань пов’язується подальша дослідницька робота щодо пошуків шляхів модернізації навчального процесу в практиці загальноосвітньої школи. |