1. Процес формування змісту загальної географічної освіти – це важлива наукова проблема, складовими якої є відбір, структурування і трансформування знань. Він має опиратися на цілісну систему принципів, які й становлять дидактичну основу розробки змісту шкільного курсу. В обгрунтованій нами системі принципів відбору й структурування змісту загальної географічної освіти ключове значення мають: методологічний (принцип відповідності об’єкту і предмету науки), ідейної спрямованості на національні та загальнолюдські цінності, науковості й доступності, логічності й послідовності. Для розробки змісту конкретного шкільного курсу важливими є такі принципи: а) спрямованість на реалізацію завдань даного навчального курсу; б) структурованість і цілісність навчальних компонентів; в) урахування обсягу навчального матеріалу й домінуючої системи організації навчально-виховного процесу, а також освітніх і виховних завдань, які має вирішувати курс.
2. На основі принципу відповідності змісту об’єкту та предмету науки, а також парадигми про сформованість у географічній науці природно- та суспільно-географічного блоків, перебування на стадії формування двох інших – еколого- й картографо-географічного – доводиться, що саме вони відповідно до рівня їх сформованості повинні бути представлені у змісті загальної географічної освіти. Тобто фізична та соціально-економічна географія мають виступати окремими курсами чи частинами шкільних курсів, а еколого- та картографо-географічний блоки можуть пропонуватися як окремі навчальні предмети чи курси тільки у спеціалізованих чи профільних класах. Для решти учнів загальноосвітніх навчальних закладів елементи важливих еколого- та картографо-географічних знань повинні вплітатися у зміст основних курсів фізичної та соціально-економічної географії, які мають для цього відповідні передумови.
У кожному з представлених блоків системи географічних знань при побудові їх змісту треба користуватися усталеним у географії геосферним підходом. В усіх навчальних курсах мова повинна йти про шість структурних елементів: літо-, атмо-, гідро-, біо-, техносферу (частину географічного середовища, докорінно перетворену людиною на технічні й техногенні об’єкти) та суспільство (відокремлену від природи сукупність людських індивідів, об’єднаних для задоволення соціальних потреб). Однак у фізико-географічному блоці при вивченні ландшафтної сфери головна увага має приділятися чотирьом першим земним оболонкам, а техносфера й суспільство повинні розглядатися в основному як антропогенний чинник впливу на природу. У суспільно-географічному блоці вивчаються під специфічним кутом зору тільки частини літо-, атмо-, гідро-, біосфер, безпосередньо пов’язані з життям і діяльністю людини. Вони є складовими частинами єдиного поняття “географічне середовище”. Пріоритет у розгляді ландшафтної оболонки з позицій соціально-економічної географії мають суспільство й техносфера. Стосовно еколого-географічного блоку, котрий, як уже зазначалося, перебуває в стадії формування, то всі шість геосфер тут виступають як “навколишнє середовище” й розглядаються в контексті оцінки їх впливу на життя і діяльність людського суспільства.
Урахування принципів логічності й послідовності, а також науковості й доступності підтвердило оптимальність лінійно-ступінчастої системи шкільної географічної освіти, яка передбачає певну завершеність навчального курсу кожного класу, передування фізико-географічного в 6–8 класах суспільно-географічному блоку в 9–10 класах.
3. На основі дидактичних принципів відбору і структурування змісту обґрунтовано необхідність вивчати курс “Географія України” у 8 та 9 класах, а також розглядати його як центральний у системі шкільної географічної освіти. Виконуючи цю функцію, він повинен нести головне навантаження щодо засвоєння географічних понять, законів і закономірностей, а також паралельно забезпечувати порівняно детальне географічне вивчення території Української держави. Тобто курс “Географія України” слід розглядати як поєднання теоретичних основ географії (фізичної та соціально-економічної) з географічною характеристикою країни. Зазначений підхід цілком узгоджується і з віковими особливостями сприйняття учнів, оптимальними алгоритмами пізнання географічних об’єктів і явищ, логікою розвитку самої науки, інтенсифікує навчально-виховний процес, забезпечує глибші й більш систематизовані знання.
Відповідно до дидактичних принципів, а також нових завдань курсу “Географія України”, розроблено концептуальні засади освітнього стандарту з предмета, виділено змістові лінії, наповненість яких розкривається в нашому проекті цього документа, опубліковано у фахових виданнях.
4. Напрацьовані дидактичні принципи використано для розробки змісту і структури курсу “Географія України”, навчальних програм та підручників. У них реалізується ідея про те, що вивченням частини курсу “Географія України” у 8 класі завершується фізико-географічна освіта. Отже, забезпечуючи оволодіння знаннями про природу держави, він має бути спрямованим на досягнення належного рівня засвоєння теоретичного матеріалу відповідного наукового блоку. Окрім того, зміст навчальної програми будується так, щоб формувати вміння і навички застосовувати набуті знання через розв’язання цілого комплексу практичних завдань; закладати основи картографічних знань; прищеплювати любов і дбайливе ставлення до природи через розуміння взаємозв’язків між її компонентами.
Частина навчального курсу “Географія України” у 9 класі є поєднанням вивчення теоретичних основ соціально-економічної географії та економіко-географічної характеристики України, тобто вступом у суспільно-географічний науковий блок на прикладі своєї держави.
Курс “Географія України” в такому змістовому наповненні на сучасному етапі стає одним з провідних у плані реалізації українознавчого підходу в змісті загальної освіти в цілому.
5. Розроблено тематичну структуру курсу “Географія України” 8 та 9 класів основної школи, напрацьовано структурно-логічні схеми послідовного розкриття змісту, класифікаційні підходи до характеристики географічних об’єктів, трансформовано науковий зміст курсу відповідно до вікових особливостей учнів і визначених завдань, які забезпечують належний науковий рівень та обсяг знань, який вимагається державою від даного загальноосвітнього предмета.
У змісті фізико-географічної частини курсу географії України (8 клас) близько 50% навчального матеріалу треба виділяти на пояснення теоретичних знань із фізико-, картографо- та еколого-географічного наукових блоків, які висвітлюються на прикладі території України. Вони повинні відповідати останнім науковим уявленням, але обов’язково базуватися на вивченому в попередніх курсах географії та в інших шкільних предметах. Характеристика самої природи України дається на основі засвоєних теоретичних знань і в усталеній для науки або навчального предмета логічній послідовності. Так, запропоновано оригінальні схеми вивчення геолого-геоморфологічного, грунтознавчого змістових блоків курсу, а також місце вивчення природних комплексів морів не в темі “Внутрішні води”, а після вивчення природних комплексів суходолу.
Зазнали значної перебудови зміст і структура частини курсу “Географія України”, що вивчається у 9 класі (соціально-економічна географія). Розроблено на основі дидактичних принципів, нових наукових підходів оригінальні структурно-логічні схеми пояснення тем “Населення”, “Національний господарський комплекс”, обґрунтовуються класифікаційні підходи до вивчення природно-ресурсного блоку, агропромислового комплексу, соціальної інфраструктури.
Обґрунтовано теоретичні підходи до географічного вивчення області як соціоекосистеми, покликаної шляхом оптимальної функціональної структуризації гармонізувати взаємовідносини між людським суспільством і навколишнім середовищем у регіональному, а з часом – і в загальнодержавному та планетарному масштабах. Вивчаючи область, учні повинні ще раз повторити, а в деяких випадках поглибити теоретичні знання з фізичної географії, закріпити й розширити вміння та навички їх практичного застосування. Таке повторення, яке здійснюється паралельно з вивченням області, дає змогу систематизовано завершити засвоєння фізико-географічної освіти.
Подібну функцію вивчення області має відігравати і в соціально-економічній частині курсу географії України у 9 класі.
6. У ході формуючого експерименту уточнено місце та завдання вивчення курсу “Географія України” в системі шкільної географічної освіти, оптимізовано його тематичну структуру, визначено необхідність розгляду окремих нових для учнів понять, доведено потребу вдосконалення діючих у загальноосвітніх навчальних закладах програм і підручників, перебудови їхньої структури, підпорядкованості її певним структурно-логічним схемам.
Аналіз здобутих даних показав, що учні експериментальних класів продемонстрували міцніші та глибші знання як загального, так і конкретного навчального матеріалу завдяки реалізації розробленого нами змісту курсу географії України, системі практичних робіт, які пропонувалося виконати в експериментальній програмі.
Обґрунтовано потребу для вчителів географії, спеціалістів різних кваліфікаційних категорій увести в систему післядипломної педагогічної освіти окремий спецкурс з географії України, де значну увагу приділити теоретичному обґрунтуванню дидактичних принципів побудови курсів географії 8–9 класів, формуванню вмінь та навичок розробляти навчальні плани за діючою програмою, роботі з конкретними навчально-методичними комплексами.
7. Підвищенню ефективності вивчення курсу „Географія України” сприяє використання нового навчально-методичного забезпечення, яке передбачає розробку системи різнорівневих завдань для кожного конкретного підручника. Воно застосовується як для поточного, так і для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів з географії України у 8–9 класах за 12-бальною шкалою.
Проведене дослідження, безумовно, не вичерпує проблеми. Перспективними можуть бути роботи з удосконалення критеріїв відбору змісту географічної освіти; подальшого удосконалення структури і змісту навчальних програм з усіх навчальних курсів для дванадцятирічної школи; розвитку державного освітнього стандарту знань з географії; підготовки й випуску нових досконаліших підручників; розробки методичних посібників на допомогу вчителям-предметникам для роботи з новими підручниками; створення цілісної системи моніторингу навчальних досягнень учнів з географії. |