Cамсонова Марина Олександрiвна. Драма О. Блока в iнтертекстi драматургiї росiйського постмодернiзму : Дис... канд. наук: 10.01.02 - 2002.
Анотація до роботи:
Самсонова М.О. Драма О. Блока в iнтертекстi драматургiї росiйського постмодернiзму. - Рукопис.
Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата фiлологiчних наук за спецiальнiстю 10.01.02. – росiйська лiтература. Днiпропетровський нацiональний унiверситет, 2002.
Дисертацiя присвячена вивченню віддзеркалення традицiй драми О. Блока в iнтертекстiдраматургiї росiйського постмодернiзму 1980-90-х рр. - одному з аспектiв актуальної у вiтчизняному лiтературознавствi проблеми співвідношення модернiзму та постмодернiзму.
Предметом дисертацiйного дослiдження є характер iнтертекстуальностi в лiричних драмах («Балаганчик», «Король на площади», «Незнакомка») та драматичнiй поемi О. Блока «Песня Судьбы», форми втілень блокiвських традицiй та їх функцiї в iнтертекстi драм росiйського постмодернiзму 1980-90-х рр.
У роботi доводиться, що драматургiя О. Блока характеризується iнтертекстуальною природою. Домінуючим типом iнтертекстуальностi в блокiвських драмах є автоiнтертекстуальнiсть, обумовлена жанровою специфiкою блокiвських драм: спiвiснуванням в них лiричного i драматичного. Передтекстами лiричних драм та «Песни Судьбы» є лiрика поета i авторськi прозаїчнi передмови до лiричних збiрок, звертання до яких органiзує субстанцiальний конфлiкт блокiвських драм, де внутрiшнiй лiричний сюжет розкривається за допомогою драматичних сценiчних засобiв.
Iнтертекстуальнi зв’язки з авторськими першоджерелами та власно «чужими» текстами (творами свiтової лiтератури та мистецтва, сюжетами, мотивами i образами давнiх мiфiв, фольклору, мiстерiй, елементами балагану, карнавалу, комедiї масок) втілюються у формi цитат, ремiнiсценцiй iалюзiй, а багатозначна семантика блокiвських персонажiв, що ведуть походження від рiзних джерел, дозволяє побачити в них принцип центонного мислення.
У дисертацiї визначенi функцiї елементiв iнтертексту блоківських драм. Збiг лiричного i драматичного у блокiвських драмах зумовив взаємодiю подiї, що зображується, з подiєю розповiдi як iнтерподiї в iнтерчасовому iнтерпросторi. Персонажi блокiвских драм є носiями авторських iдей, декiлькох ролей, масок, дискурсiв, змiна i взаємодiя яких розкриває наявнiсть у лiричних драмах i драмi «Песня Судьбы» рiзних конфлiктiв i рiзночасових художнiх просторiв, що робить блокiвський драматичний Текст гiпертекстом.
Драматургiя О. Блока розглядається i як один з культурних кодiв, що обiгруються в iнтертекстi драматургiї росiйського постмодернiзму. Назви творiв, окремi сюжетнi сцени, персонажi, що походять від вiршiв поета, його лiричних драм та «Песни Судьбы», їх iмена та атрибутив iнтертекстi драматургiї росiйського постмодернiзму 1980-90-х рр. вiдображають цитатно-ремiнiсцентно-алюзивнi iнтертекстуальнi зв’язки з блокiвським Текстом, визначаючи їх опосередкований характер. Персонажi блокiвської драматургiї, що є прообразами персонажiв постмодернiстських драм 1980-90-х рр., формують персонажi-гiбриди. Лiричнi драми та «Песня Судьбы» використовуються сучасними авторами як прототексти при створеннi творiв-ремiксiв та стають призмою, у якiй відбиваються сюжети давнiх мiфiв, вiдтворюванi в драмах росiйського постмодернiзму в реконструйованому виглядi.
Дослiдження природи, форм i функцiй віддзеркаленя традицiй драми О. Блока в iнтертекстi постмодернiстської драматургiї дозволило визначити мета/гiпертекстуальний характер та функцiї блокiвських знакiв у драмах кiнця ХХ ст., головною з яких є вiдтворення постмодернicтською драматургiєю принципу жанрової структури блокiвської лiричної драми як надродового явища.
Визначення своєрiдності театралiзацiї й детеатралiзацiї як основних принципiв свiтосприйняття в модернiзмi i постмодернiзмi дозволило наблизитися до вирiшення проблеми визначальної межі мiж цими типами художнiх культур. Театралiзацiя життя в модернiзмi вiдображує мiфологiзацiю реальностi. Постмодернiзм ототожнює життя з виставою, що детеатралiзує реальнiсть, але не ставить своєю метою осмислення або змiну абсурдного свiту.
К л ю ч о в i с л о в а: драма, модернiзм, постмодернiзм, iнтертекст, iнтертекстуальнiсть, автоiнтертекстуальнiсть, цитата, ремiнiсценцiя, алюзiя.
Основу сюжетно-композицiйної структури драм 1980-90-х рр. складають культурнi коди, до яких належить i драматургiя О. Блока (лiричнi драми «Балаганчик», «Незнакомка», «Король на площади» та драматична поема «Песня Судьбы»). Спільні риси поетики блокiвських драматичних творiв та п’єс росiйського постмодернiзму, їх жанрова своєрiднiсть обумовленi основним принципом органiзацiї художнiх текстiв у модернiзмi i постмодернiзмi – iнтертекстуальнiстю i типологiчно подiбною моделлю iнтертекстуального мислення в модернiзмi i постмодернiзмi.
Драматургiя Блока характеризується iнтертекстуальною природою. Домінуючим типом iнтертекстуальних співвiдношень у блокiвських драмах є автоiнтертекстуальнiсть, пов’язана iз взаємодiєю у лiричних драмах i «Песне Судьбы» лiричного i драматичного: драми поета «продовжують» його «лiричну трилогiю» i в трансформованому виглядi вiдтворюють iдейно-сюжетну структуру авторських прозаїчних передмов до збiрок вiршiв. Елементами блокiвського iнтертексту стають також твори лiтератури та мистецтва, сюжети, мотиви i образи давнiх мiфiв, мiстерiй, фольклору, елементи карнавалу, балагану та комедiї масок, що поданi у формi цитат, ремiнiсценцiй i алюзiй. У системi образiв блокiвських драм можна розпiзнати принцип центонного мислення.
Автоiнтертекстуальний характер блокiвського iнтертексту та модернiстськi тенденцiї мiфологiзацiї й метафоризацiї визначили функцiї iнтертекстуальностi в лiричних драмах i «Песне Судьбы». Лiрико-драматична природа драм Блока зумовила принцип рiзоматичного мислення, дозволивши розглядати подiю як iнтерподiю, яка розвивається у художньому просторi гiпертексту. Саме цей блокiвський принцип гiбридно-цитатного мислення насамперед викликає найбiльший попит в постмодернiстськiй драматургiї, де стає домiнуючим при створеннi моделi свiту.
Блокiвський дискурс є частиною iнтертексту драматургiї росiйського постмодернiзму. У драмах 1980-90-х рр. у формi опосередкованих цитат, ремiнiсценцiй i алюзiй поданi назви, iмена та атрибути персонажiв, сюжетнi сцени й мотиви з лiрики i драматургiї поета. Своєрiднiсть iнтертекстуальних зв’язкiв постмодернiстських драм з традицiями поетики О. Блока визначила мета/гiпертекстуальний характер iнтертекстуальностi i функцiї блокiвських знакiв у драмах кiнця ХХ ст. Персонажi лiричних драм та «Песни Судьбы» стають прообразами героїв постмодернiстської драматургiї i утворюють пари персонажiв-гiбридiв. Драми поета використовуються в драматургiї росiйського постмодернiзму як протосюжети, iронiчний переказ яких формує сюжетну структуру драм-ремiксiв, i є посередниками при створеннi п’єс, що походять вiд сюжетiв давнiх мiфiв, трансформованих у творчостi Блока.
Блокiвськi вiддзеркалення не обмежуються текстовими паралелями, цитатами, ремiнiсценцiями, алюзiями, а визначають структуру постмодернiстської драми як драми iнтерподiї, що розгортається у iнтерчасовому iнтерпросторi.
Спiввiднесенiсть життя з театром, традицiйна для всiх культур перехідних перiодiв, виявляє найбiльш виразні вiдмiнностi в поетицi модернiзму i постмодернiзму, характер визначальної межі мiж ними. Театралізація життя в модернізмі дозволяє вивести людину з світу в міф, як деякий «четвертий вимір», покликаний допомогти зрозуміти світ реальності і, відсторонившись від нього, щось у ньому змінити. Постмодернізм, навпаки, включає театр до реального життя та детеатралізує його, не дозволяючи життю відрізнятися від вистави. У реальному житті необхідно тільки «зіграти» виставу, а отже, завдання пізнання або зміни абсурдного світу залишається за кадром.
Змiст дисертацiї висвiтлено в наступних публiкацiях:
1. Традиции театра А. Блока в театральном авангарде 1980-90-х гг. (К постановке проблемы) // Лiтература в контекстi культури: Зб. наук. праць. – Днiпропетровськ, 2000. – С. 63-70.
2. Традиции театра А. Блока в драматургии авангарда конца ХХ века // Лiтература в контекстi культури: Зб. наук. праць.– Днiпропетровськ, 2001. – С. 119-127.
3. Театрализация и детеатрализация как принципы отражения мира в театре модернизма и постмодернизма // Лiтература в контекстi культури: Зб. наук. праць.– Днiпропетровськ, 2002. – С. 180-186.
4. К вопросу об ассоциативных источниках образов Фаины в «Песне Судьбы» А. Блока // Материалы междунар. конф. «Взаимодействие литератур в мировом литературном процессе (проблемы теоретической и исторической поэтики)»: В 2 ч. – Гродно: ГрГУ, 2000. – Ч.1. – С. 190-194.
5. Пушкинские традиции в разработке египетской темы в драматургии А. Блока // Литература в контексте культуры: Сб. науч. тр. К 200-летию со дня рождения А.С. Пушкина. – Днепропетровск: ДГУ, 2000. – С. 50-54.
Публікації автора:
1. Традиции театра А. Блока в театральном авангарде 1980-90-х гг. (К постановке проблемы) // Лiтература в контекстi культури: Зб. наук. праць. – Днiпропетровськ, 2000. – С. 63-70.
2. Традиции театра А. Блока в драматургии авангарда конца ХХ века // Лiтература в контекстi культури: Зб. наук. праць.– Днiпропетровськ, 2001. – С. 119-127.
3. Театрализация и детеатрализация как принципы отражения мира в театре модернизма и постмодернизма // Лiтература в контекстi культури: Зб. наук. праць.– Днiпропетровськ, 2002. – С. 180-186.
4. К вопросу об ассоциативных источниках образов Фаины в «Песне Судьбы» А. Блока // Материалы междунар. конф. «Взаимодействие литератур в мировом литературном процессе (проблемы теоретической и исторической поэтики)»: В 2 ч. – Гродно: ГрГУ, 2000. – Ч.1. – С. 190-194.
5. Пушкинские традиции в разработке египетской темы в драматургии А. Блока // Литература в контексте культуры: Сб. науч. тр. К 200-летию со дня рождения А.С. Пушкина. – Днепропетровск: ДГУ, 2000. – С. 50-54.