Анотація до роботи:

Євченко О.В. Драма-антиутопія. Генезис. Поетика. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06. – теорія літератури. – Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2002.

На матеріалі світової літератури досліджується художній феномен ХХ століття – драма-антиутопія. Вона вивчається в процесі свого становлення й розвитку в річищі літератури антиутопії, яка виникла внаслідок трансформації антиутопічності, елементу поетики, в антиутопізм, світоглядну категорію, що зумовила зображення в літературі регресивних моделей соціального розвитку. Еволюція драми-антиутопії показана через історію літератури антиутопії; антиутопізм владно входить у різні жанри, формуючи передумови для виникнення літератури антиутопії. Антиутопія розглядається як жанр синтетичний, в якому наявні прикмети позитивної утопії і сатиричної літератури, розквіту якого сприяв бурхливий розвиток науково-фантастичної літератури. Визначаються основні видові риси антиутопії, притаманні й роману, і драмі-антиутопії.

Драма-антиутопія вивчається в двох аспектах – її типології і поетики. Різниця в проблематиці й формах художнього втілення дозволяють виділити в ній дві тенденції – негативну драму-утопію й алюзорну драму-антиутопію, внаслідок взаємодії яких виникає дифузна форма драми-антиутопії. Поетика драми-антиутопії досліджується у зіставленні з романом-антиутопією, різновидом інтелектуального роману, а також шляхом визначення її родових рис.

Драма-антиутопія розглядається як художнє явище, формування й розвиток якого визначається неосинкретизмом, притаманним літературі ХХ століття в цілому.