Анотація до роботи:

Купець О.В. Довготривале безробіття в Україні: методологія оцінки та регулювання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретико-методологічних та практичних аспектів проблеми довготривалого безробіття в умовах перехідної економіки України.

У роботі визначено соціально-економічну сутність довготривалого безробіття, закономірності його формування, потенційні причини та наслідки. Вперше розроблено та апробовано методологію комплексної оцінки довготривалого безробіття у часовому та поперечному розрізах, що базується на поєднанні послідовних стадій аналізу. Систематизовано показники тривалості безробіття, сформовано систему показників довготривалого безробіття та незайнятості.

У ході дослідження виявлено основні тенденції довготривалого безробіття в Україні, здійснено його періодизацію та з’ясовано особливості диференціації за основними соціально-демографічними групами. Апробація побудованої автором економетричної моделі дала змогу оцінити вплив індивідуальних характеристик і параметрів місцевих ринків праці на умовні ймовірності працевлаштування безробітних та їх виходу зі складу робочої сили в Україні.

Доведено необхідність системного застосування заходів втручання на ранній стадії безробіття та розроблено алгоритм процедури профілювання безробітних в Україні. Визначено пріоритетні напрями удосконалення механізму державного регулювання довготривалого безробіття в Україні.

У ході дисертаційного дослідження здійснено вирішення наукового завдання виявлення природи та закономірностей формування довготривалого безробіття, методології його оцінки, особливостей прояву та шляхів регулювання у перехідній економіці України. Результати проведеного дослідження дозволили зробити ряд концептуальних, теоретико-методологічних та науково-практичних висновків, серед яких виділяються такі:

1. Довготривале безробіття – це складне соціально-економічне явище, за якого частина працездатних осіб, що не мають роботи, але шукають її і готові приступити до неї, не можуть працевлаштуватися впродовж тривалого періоду (одного року або довше) через те, що в умовах дефіциту підходящих робочих місць вони мають відносно низький рівень конкурентоспроможності.

2. Формування довготривалого безробіття відбувається внаслідок одночасної дії ефектів гетерогенності та негативної залежності від тривалості, що спричиняють погіршення якісного складу безробітних та повільне скорочення шансів їх працевлаштування зі збільшенням тривалості безробіття.

3. Аналіз наслідків довготривалого безробіття за різними аспектами показав, що воно викликає деструктивні зміни як на макро- (рівні економіки та суспільства), так і на мікрорівні (рівні індивідів та їх сімей). З огляду на те, що довготривале безробіття неспроможне виконувати функцію антиінфляційного стримування, цілеспрямоване збільшення бюджетних витрат, спрямоване на створення робочих місць саме для довготривалих безробітних, є менш інфляційним, ніж недиференційоване.

4. Масштаби довготривалого безробіття запропоновано оцінювати за допомогою системи таких показників: чисельності та питомої ваги довготривалих безробітних, рівня довготривалого безробіття, середньої тривалості безробіття. Також запропоновано систему аналогічних показників для оцінки масштабів довготривалої незайнятості серед безробітних. Комплексне застосування даних показників дає змогу виявити особливості розвитку довготривалого безробіття та незайнятості в Україні, порівняти їх з іншими країнами та визначити тенденції розподілу довготривалого безробіття за різними соціально-демографічними ознаками.

5. Наслідком недосконалості визначення безробітних та тривалості безробіття за методологією МОП є неврахування у чисельності довготривалих безробітних великої кількості осіб, схожих на них за якісними характеристиками. Наявність таких осіб автор пов’язує з існуванням прихованого довготривалого безробіття, яке має місце, по-перше, внаслідок неефективного використання праці тимчасово зайнятих у особистих селянських господарствах чи неформальному секторі (вони шукають іншу роботу впродовж 12 місяців або довше), по-друге, внаслідок недовикористання праці людей, що не мали роботи понад 12 місяців, хотіли б працювати, але не займалися пошуками роботи, оскільки не знали, як її шукати, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності підходящої роботи.

6. Виділено три періоди розвитку довготривалого безробіття в Україні:
   І період (1995-1999 рр.) – поширення довготривалого безробіття та незайнятості поряд з іншими негативними тенденціями на ринку праці; ІІ період
   (2000-2001 рр.) – зростання показників довготривалого безробіття на фоні макроекономічної стабілізації та пожвавлення економіки; ІІІ період (2002 р. - теперішній час) – поступове скорочення обсягів довготривалого безробіття.

7. Найбільшу роль у нагромадженні довготривалого безробіття в Україні на першому етапі (90-ті рр.) відіграли фактори з боку попиту, що спричинили зростання чисельності безробітних та зменшення можливостей працевлаштування для усіх безробітних незалежно від тривалості їх безробіття під час спаду економіки. На другому та третьому етапах розвитку довготривалого безробіття (з 2000 р. до теперішнього часу) все більшу роль відіграють фактори з боку пропозиції та негативний вплив тривалості безробіття на імовірність працевлаштування.

8. Основними тенденціями розподілу довготривалого безробіття в Україні за соціально-демографічними групами є такі: переважання осіб чоловічої статі та мешканців міської місцевості у складі довготривалих безробітних; загострення проблеми довготривалого безробіття серед молоді та осіб передпенсійного віку; переважання осіб із низьким рівнем освіти та кваліфікації серед довготривалих безробітних за абсолютним показником чисельності осіб, що шукають роботу понад 12 місяців, з одночасним загостренням проблеми працевлаштування осіб із повною вищою освітою (переважно чоловічої статі) за відносним показником питомої ваги довготривалих безробітних у відповідній освітній групі.

9. Згідно з результатами кластерного аналізу, сукупність довготривалих безробітних є дуже неоднорідною і складається з шести груп осіб, для яких характерні різні причини тривалого пошуку роботи, а саме: відсутність досвіду роботи у поєднанні з низьким рівнем освіти для наймолодших, високі претензії до роботи або слабка мотивація до праці серед зрілої міської молоді, невідповідність кваліфікації, рівня освіти та інших якісних характеристик сучасним вимогам ринку праці серед осіб середнього та старшого віку, неможливість працевлаштування у сільській місцевості або в депресивних регіонах, поширеність вікової та статевої дискримінації з боку роботодавців тощо.

10. Оцінка запропонованої автором моделі для визначення факторів індивідуальної тривалості безробіття методом економетричного аналізу на базі українських мікроданих показала достатній ступінь адекватності відображення взаємозв’язків між індивідуальними характеристиками, джерелами існування впродовж періоду безробіття, умовами на локальних ринках праці, тривалістю безробіття та умовною імовірністю виходу з безробіття, що дає підставу використовувати її як один з інструментів для визначення потенціалу працевлаштування безробітних та виокремлення осіб із найбільшим ризиком довготривалого безробіття. Також таку модель доцільно використовувати для встановлення характеру залежності імовірності працевлаштування від тривалості безробіття. Перевірка гіпотези про вплив альтернативних джерел існування під час безробіття на імовірність працевлаштування або виходу зі складу робочої сили підтвердила очікування автора, що поширені можливості випадкових заробітків є одним з основних факторів з боку пропозиції, що зумовлюють тривалі періоди безробіття в Україні.

11. У ході дисертаційного дослідження доведено необхідність застосування специфічних активних заходів ринку праці з боку попиту та пропозиції, спрямованих на усунення бар’єрів у працевлаштуванні, що мають довготривалі безробітні, та їх реінтеграцію до реального ринку праці. Для забезпечення більшої ефективності цих заходів зі збільшення шансів працевлаштування довготривалих безробітних головними їх характеристиками мають бути інтенсивність, комплексність, орієнтованість на реальні потреби ринку праці та специфічні потреби й індивідуальні властивості безробітних.

12. Технологія профілювання безробітних передбачає поділ безробітних на категорії відповідно до ризику довготривалого безробіття на основі комбінації формального та неформального методів оцінки з наступним визначенням оптимального з точки зору збільшення шансів працевлаштування набору активних програм зайнятості. У разі її ефективного впровадження вона сприяє підвищенню ефективності роботи служби зайнятості з безробітними, що мають найбільші проблеми з працевлаштуванням, оптимізації її витрат та покращенню її іміджу в суспільстві.

13. Механізм державного регулювання довготривалого безробіття має складатися з комплексу заходів щодо його запобігання (превентивних заходів), які з огляду на необоротний характер довготривалого безробіття мають бути пріоритетними, поряд зі специфічними реінтеграційними активними заходами ринку праці, спрямованими на його подолання. У зв’язку з цим автором підкреслюється необхідність узгодження пріоритетів політики зайнятості з пріоритетами макроекономічної, інвестиційної, структурної, промислової, регіональної, освітньої та соціальної політики.

Публікації автора:

Публікації у наукових фахових виданнях:

1. Купець О.В. Оптимізація роботи державної служби зайнятості з безробітними // Формування ринкової економіки: Зб. наук. пр. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. – К.: КНЕУ, 2007. – Т. 1. – Ч. І. – С. 452-459.

2. Купець О.В. Диференціація довготривалого безробіття в Україні за соціально-демографічними групами // Демографія та соціальна економіка. – 2007. – № 1. – С. 106-114.

3. Купець О.В. Скорочення застійного безробіття в Україні: профілактика чи лікування? // Формування ринкової економіки: Зб. наук. пр. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. – К.: КНЕУ, 2005. – Т. 3: Регулювання соціально-трудових відносин на ринку праці. –
   С. 327-332.

4. Купець О.В. Ефективність активної політики на ринку праці України // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 329-333.

5. Купець О.В. Безробіття в умовах реформування економіки // Наукові записки НаУКМА. Серія: Економічні науки. – 2000. – Т. 18. – С. 31-37.

6. Kupets Olga. Determinants of unemployment duration in Ukraine // Journal of Comparative Economics. – 2006. – Vol. 34, № 2. – P. 228-247.

Публікації в інших виданнях:

7. Купец О.В. Долгосрочная безработица и ответные меры государственной политики в Украине // Вопросы экономической политики. –
   М.: Консорциум экономических исследований и образования, 2005. – 2 с.

8. Купець О.В. Визначальні чинники тривалості безробіття в Україні // Бюлетень ІПК ДСЗУ. – 2005. – № 2. – С. 7-9.

9. Купець О.В. Аналіз імовірності працевлаштування безробітних в Україні // Магістеріум НаУКМА. Економічні студії. – 2005. – Вип. 18. – С. 56-63.

10. Купець О.В. Фактори, які визначають тривалість безробіття в Україні // Реформа ринку праці та економічне зростання в Україні: механізми взаємозв’язку та економічна політика: Зб. наук. пр. / Під ред. Л. Хандріха,
    І. Бураковського, О. Бетлій. – К.: Альфа-Прайм, 2006.– С. 144-168.

11. Кузьмин М., Кузьмин Ю., Купець О. Аналіз державної політики зайнятості в Україні / Лабораторія законодавчих ініціатив. – К.: Міленіум, 2003. – 64 с. (особисто автором проведено загальний аналіз тенденцій на зареєстрованому ринку праці, порівняльний аналіз фінансування заходів політики зайнятості та оцінку ефективності програм перепідготовки та громадських робіт на макрорівні).