У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у вивченні й узагальненні теоретичних та методологічних засад системи довгострокового кредитування населення в Україні та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення елементів цієї системи з метою забезпечення її ефективного функціонування в ринкових умовах. У результаті проведеного дослідження стало можливим сформулювати такі висновки та пропозиції: 1. У сучасних умовах найбільш вагомою причиною, що знижує ефективність довгострокового кредитування населення в Україні є його неадекватність вимогам ринкової економіки. Для цього необхідно створити нову систему банківського довгострокового кредитування населення, яка б відповідала цим вимогам економіки. Майбутнє кредитної діяльності банків повинно визначатися тим, що основною їх клієнтурою є фізичні особи. У ринкових умовах господарювання населення не тільки споживач, а й безпосередній виробник товарів. Довгостроковий кредит задовольняє як виробничі, так і соціальні потреби населення. Погашення кредиту здійснюється за рахунок власних сукупних доходів фізичних осіб. 2. За своєю сутністю система банківського довгострокового кредитування населення являє собою сукупність взаємопов’язаних елементів із притаманною їм специфікою, які зумовлюють цілісну організацію кредитних відносин. Такими елементами є: суб’єкти та об’єкти кредитування, форми, види, принципи та методи надання кредитів, плата за кредит, ресурсна кредитна база. Удосконалення цих елементів спрямоване на зростання ефективності довгострокового кредитування населення на виробничі та соціальні потреби. 3. Організація довгострокового кредитування населення в ринкових умовах господарювання набуває специфічних ознак. Економічні відносини між банком і фізичною особою обслуговують потреби останнього на покриття довгострокових витрат як виробничого, так і соціального характеру. Особливістю довгострокового кредиту є також те, що з його допомогою населення може здійснювати оплату товарів та інвестувати кредит у довготермінові проекти. Такі особливості дають можливість довгострокове кредитування населення виділити в окремий, самостійний вид кредиту, відмінний від споживчого. 4. Об’єкти кредитування в новій системі довгострокового кредитування населення поділяються на чотири групи залежно від витрат, які здійснює населення для задоволення своїх потреб. До першої групи відносяться витрати на створення та розвиток малого підприємництва. Друга група – це витрати в людський капітал. Третя група – витрати в основні невиробничі фонди позичальника. Четверту групу формують витрати на придбання товарів тривалого користування. Для об’єднання наданих кредитів за спільними ознаками, для визначення внутрішньої структури кожного наданого кредиту класифікацію довгострокового кредиту за видами, доцільно здійснювати за такими критеріями: за способом надання; видом валют; терміном користування; методом погашення; забезпеченням кредиту; за способом сплати процентів. 5. Із розширенням в умовах ринкової економіки можливостей довгострокового кредитування населення, принципи кредитування наповнюються новим змістом. Специфікою принципів є те, що цільова направленість кредиту реалізується не тільки в соціальній, а й у виробничій сфері; принципи строковості та поверненості залежать від обороту капіталу в підприємництві; принцип забезпеченості кредиту залежить не тільки від невиробничих фондів позичальника, а й від його основних виробничих фондів; принцип платності визначається сукупними доходами фізичної особи. У дисертації обґрунтовано склад, послідовність застосування та специфіку принципів довгострокового кредитування населення в ринкових умовах господарювання. 6. В умовах ринкового господарювання формується принцип ефективності довгострокового кредитування населення. Для банків ефективне кредитування визначається системою показників: збільшення процентних доходів банку; зміна обсягів виданих та погашених кредитів; зростання оборотності довгострокового кредиту; використання залучених коштів для кредитування; відношення процентних доходів до загальних доходів або до загальних дохідних активів банку; темпів зростання довгострокового кредиту, наданого населенню, до темпів зростання дохідних активів банку; кількість усіх позичальників; збільшення кількості позичальників, залучених банком залежно від рівня процентних ставок за кредит. Ефективність використання довгострокового кредиту населенням у виробничій сфері визначають такі показники: валова продукцію, валовий дохід або чистий прибуток у співвідношенні з наданим кредитом; фондовіддача. Ефективне використання кредиту на соціальні потреби характеризується збільшення кількості громадян, які отримують кредит на освіту, купівлю квартир, туристичних путівок, товарів тривалого користування. 7. Для розвитку системи довгострокового кредитування населення важливою складовою є забезпечення банків довгостроковими кредитними ресурсами. Для активізації залучених коштів, важливим напрямом має стати робота банків із населенням. У провідних країнах світу приблизно 90% загальних банківських ресурсів становлять саме кошти населення, у нашій же країні цей показник станом на 01.01.2007 р. становив 31,5%. Розвиток депозитних операцій автор пропонує здійснювати через впровадження нових видів депозитів та удосконалення умов збереження коштів. Перспективними видами в розширені депозитів можуть стати: “депозитна лінія”; депозити, які б нівелювали межу між інвалютними і гривневими депозитами; депозити з поступовим збільшенням процентної ставки; депозити виду “депозит-кредит”. При розгляді питання активізації роботи українських банків щодо залучення коштів населення особливу увагу необхідно приділити сільському населенню через розширення філійної мережі банків у сільській місцевості. Важливим інструментом залучення довгострокових кредитних ресурсів на цілі житлового іпотечного кредитування мають стати банківські іпотечні облігації. 8. Розвиток малого підприємництва на селі, як правило, спричиняється інноваційними процесами. При створенні за рахунок кредиту малого підприємства як застава пропонується сам проект. Кредитувати в цьому випадку необхідно не окрему стадію проекту, а весь комплекс робіт, необхідний для нормального функціонування господарства. Основним критерієм у цьому разі має стати прибутковість та термін окупності проекту. Фізичним особам на умовах пайової участі доцільно об’єднувати отриманий довгостроковий кредит. Напрямами довгострокового кредитування населення мають стати: новостворювані малі підприємства з обов’язковим наданням їм кредитів для стартового капіталу; малі підприємства переробної галузі, які організовуються в максимально наближених до виробництва аграрної продукції місцях; мале підприємництво соціального призначення, що створюється в сільській місцевості. 9. Вирішення житлової проблеми можливе за рахунок активізації іпотечного житлового кредитування. Однак у структурі кредитного портфеля банків, житлові іпотечні кредити становлять лише 11,1%. З метою інтенсивного розвитку іпотечного кредитування, доцільно використовувати такі технології: кредити на купівлю нового житла замість існуючого; неамортизована іпотека; кредити з доданим процентом. Застосовуючи дані інструменти на практиці, банки зможуть максимально приблизити іпотечне житлове кредитування до населення та задовольнити потреби різних категорій населення. 10. Особливе місце в довгостроковому кредитуванні населення повинні зайняти кредити в людський капітал, а саме кредити на навчання та “професійні” кредити, необхідні для підготовки спеціалістів малого підприємництва на селі. Програма кредитування має бути розрахована на тривалий термін. Кошти повинні надаватися не одноразово, а поступово у міру здійснення витрат на навчання у ліцеї, коледжі, університеті. Термін погашення кредиту – до 10 років. 11. Позитивний ефект у розвитку системи довгострокового кредитування населення в Україні та в підвищенні рівня його життя набуває кредитування на купівлю товарів тривалого користування. Однак на практиці банки для інтенсивного збільшення кредитного портфеля та отримання якомога більших прибутків зводять процес кредитування до спрощеної процедури. Такий підхід призводить до збільшення простроченої заборгованості. У 2006 р. прострочена заборгованість банків України за кредитами, наданими населенню, збільшилася майже у 2,5 рази порівняно з 2005 р. Для запобігання негативним наслідкам дисертант наголошує на необхідності особливу увагу приділяти науковому обґрунтуванню процесу видачі цього кредиту. 12. Як альтернативу довгостроковому кредитуванню населення слід розглядати споживчі лізингові операції. У цьому разі населення отримує право вибору – купувати майно в кредит або брати його в лізинг. Для банків, в умовах загострення конкуренції на ринку банківських послуг, проведення лізингових операцій може стати ефективним способом розширення сфери банківської діяльності. Для здійснення лізингових операцій, дисертант пропонує створювати дочірні лізингові компанії, які за широкої підтримки банків змогли б надавати в лізингове користування як рухоме, так і нерухоме майно. 13. Банки плату за кредит встановлюють, як правило, на рівні плати банків–конкурентів, залежно від попиту на той чи інший вид кредиту. Такий підхід не дозволяє інтенсивно розвивати довгострокове кредитування населення. Крім порівняльного методу визначення процентної ставки доцільно керуватися такою моделлю ціноутворення, як базова процентна ставка плюс надбавка. Для збільшення привабливості довгострокового кредиту для населення слід застосовувати такі способи плати за кредит, як утримання лише процентів у перші роки використання кредиту; утримання лише процентів упродовж дії кредитного договору; виплата збільшеного процента на початку дії кредитного договору; виплата зменшеного процента на початку дії кредитного договору; фіксована процентна ставка в перші роки дії кредитного договору. |