Анотація до роботи:

Попадюк С.С. Дослідження генетичного потенціалу та природної резистентності гуцульської породи коней. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01. – розведення та селекція тварин. – Львівська державна академія ветеринарної медецини ім. С.З.Гжицького, Львів, 2002.

В дисертації комплексно розглянуто і дано оцінку особливостей зоотехнічної та етологічної характеристики, резистентності, генетичної структури породи за поліморфізмом еритроцитарних антигенів, цитогенетичних особливостей та високої адаптаційної здатності гуцульської породи коней з використанням біохімічних, імунобіологічних показників крові.

Встановлено, що коні гуцульської породи мають унікальні господарські і біологічні якості, які забезпечують її ефективне різноманітне використання в господарствах всіх форм власності. Доведена необхідність проведення з породою поглибленої селекційно – племінної роботи, одним з елементів якої повинен стати селекційно–генетичний моніторинг з залученням імуногенетичних, цитогенетичних, гематологічних методів дослідження.

1. Гуцульську породу коней слід розглядати, як національне надбання України. Вона має унікальні господарські і біологічні якості, які забезпечують її ефективне різноманітне використання в господарствах всіх форм власності в регіоні Українських Карпат. За результатами обстеження поголів’я коней цього регіону і вивчення генетико-селекційних особливостей породи доведена необхідність проведення з породою поглибленої селекційно-племінної роботи, одним з елементів якої повинен стати селекційно генетичний моніторинг з залученням імуногенетичних, цитогенетичних, гематологічних методів дослідження.

2. За результатами проведених досліджень обгрунтовані методичні підходи і організаційно-методичні засади селекційно-генетичного моніторингу при розведенні гуцульської породи, які покликані забезпечити не тільки збереження а й реконструкцію і розширене відтворення генофонду породи.

3. Експедиційне обстеження поголів’я коней в Західному регіоні України показало відсутність племінного обліку в переважній частині господарств, наявність неоднорідного за типом поголів’я коней, серед якого до 55% становлять тварини, яких умовно можна віднести до гуцульської породи. Обстеження дало підстави для класифікації тварин за типом і віднесення їх до відповідних груп. Для оцінки типовості розроблена методика окомірної екстер’єрної оцінки визначення форми голови, ширини лобу, форми профілю, форми і довжини шиї та спини, вираженості холки, форми крупу, міцності та поставі кінцівок, а також наявності темного ременя по спині та зеброїдності на лопатках. З усіх обстежених коней найбільш розповсюдженим є тип тарпана (25,6%), найменше коней орієнтального типу (23,9%), проміжне місце займають коні норійського (26,1%) та монгольського (24,4%) типів.

4. Як основу для диференціації за типовістю для породи визначені такі параметри промірів та індексів: висота в холці 129,8-139,5 см, коса довжина тулуба 137,4-144,6 см, обхват грудей 153,9-161,4 см, обхват п’ястя 16,6-17,8 см і індекс формату 103,4-106,24%, масивності 113,17-118,36%, компактності 110,67-114,48%, костистості 12,65-13,23%.

5. При проведенні етологічної оцінки коней гуцульської породи встановлено, що в цілому вони мають спокійний норов, є врівноваженими, дружелюбними, слухняними, але в різних ситуаціях тварини поводять себе по різному. Встановлені відмінності в поведінці коней залежно від форм господарювання і їх використання.

6. Найбільша схожість гуцульської породи за розподілом алелів D-системи груп крові відзначена з чистокровною верховою породою, за чистотою еритроцитарних антигенів з шетлендським поні, найбільша диференціація за алелями спостерігається з орловською рисистою породою. Імуногенетичні дослідження дають підстави для організації селекційного процесу по реконструкції генофонду гуцульської породи з відновленням притаманних їй якостей.

7. Цитогенетичний аналіз дослідженого поголів’я коней гуцульської породи показав наявність у переважної більшості тварин нормального каріотипу. Загальне число хромосомних порушень складає 8,9%, в тому числі у кобил 4,7%, що є порівняно з жеребцями дещо вищим (на 0,5%). Концентрація поліплоїдних клітин в крові гуцульських коней знаходиться в межах 4-10%, що відповідає нормі. Поліплоїдні клітини мали в основному тетраплоїдні набори хромосом (4n), триплоїдні зустрічались з невисокою частотою, а клітин більш високої плоїдності не виявлено.

8. Встановлений високий рівень імунобіологічної реактивності організму коней гуцульської породи. Особливістю вікових змін природної резистентності у гуцульських коней є підвищення рівню лізоцимної та бактерицидної активності у дорослих коней.

9. Для відновлення племінних ресурсів породи пропонується використовувати племінний матеріал з господарств різної форми власності, особливої уваги заслуговує фермерське господарство "Золота підкова", як основу для проведення поглибленої селекційно-племінної роботи. Селекційно-племінну роботу проводити під постійним селекційно-генетичним контролем, з врахуванням визначених параметрів відбору тварин бажаного типу.

Публікації автора:

1. Подоба Б.Є., Стефурак Ю.П., Попадюк С.С. Генетична структура гуцульської породи коней // Науково-виробничий бюлетень “Селекція” Національне об’єднання по племінній справі у тваринництві “Укрплемоб’єднання”. - Київ, 1997.-С-206-207 (Дисертантом виконана експериментальна робота і аналіз генофонду породи).

2. Попадюк С.С. Вікові зміни морфологічного складу крові гуцульської породи коней // Актуальні проблеми медицини, біології, ветеринарії і сільського господарства.-Львів.-1997.- Вип.3.-С 146-147.

3. Попадюк С.С. Природна резистентність коней гуцульської породи // Розведення і генетика тварин: Міжвід. темат. наук. зб. –Вип 30.-К.: Аграрна наука, 1999.-С.123-125.

4. Імуногенетична характеристика коней гуцульської породи / Стоянов Р.О., Осадча Л.В., Головач М.Й., Попадюк С.С. // Розведення і генетика тварин: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип .33.-К.: Аграрна наука, 2000.-С.143-148. (Дисертанту належить виконання експериментальних досліджень по гуцульській породі коней)

5. Попадюк С.С. Порівняльна генетична структура гуцульських коней з іншими породами // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького.-Том.2(2). Част.3.-2000-С.130-132.

6. Попадюк С.С. Основні проміри коней гуцульської породи // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького.-Вип.3. Том 3(№4).-2001.-С.209-212.

7. Попадюк С.С., Дзіцюк В.В. Гуцульський кінь в Україні // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького.-Том 4 (№1).-2002.-С.139-142.