Анотація до роботи:

Яременко Лідія Миколаївна. Документальна та бібліотечно-бібліографічна спадщина комісій з вивчення продуктивних сил України УАН–ВУАН (1919–1931). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню документальної та бібліотечно-бібліографічної спадщини комісій з вивчення продуктивних сил України УАН–ВУАН за 1919–1931 рр. В роботі визначені установи, де зберігаються документи комісій, проведено структурний аналіз складу, змісту та сучасного стану документальних комплексів та їхньої джерелознавчої значимості. Розглядається історія створення, структурна організація, наукова діяльність, персональний склад, причини та наслідки ліквідації комісій на основі залучених нових архівних матеріалів та документів.

Проведено джерелознавчий аналіз та бібліографічний пошук наукового доробку комісій, окреслено коло опублікованих та неопублікованих матеріалів.

1. В історіографії питання існують декілька історичних періодів, коли вивчення цього питання обумовлювалося суспільно-політичними обставинами розвитку країни, що й відобразилося на повноті, об’єктивності і ступені опрацювання теми. Перший: 1920 – поч. 1930-х років, коли висвітлювалися загальні питання розвитку УАН–ВУАН, і до 1934 р., коли були знищені не лише представники Академії, а й архіви та частково видання комісій і підготовлені до друку праці. Другий період: др. пол. 1930 – кін. 1950-х років, коли питання практично не досліджувалося. Третій період: 1960 – сер. 1980-х років, коли період УАН–ВУАН висвітлювався в оглядовому стилі, а значна частина інформації була ідеологічно “відредагована”, дати сфальсифіковані. Недоступність джерел і заполітизованість існуючих не надавали можливостей висвітлення об’єктивної історії комісій, як і ВУАН вцілому. Четвертий – кін. 1980 – 1990-ті роки, коли почалося активне вивчення історії УАН–ВУАН та висвітлення її діяльності за окремими напрямами з позицій об’єктивного аналізу раніше заборонених документальних джерел. Однак питання розвитку та діяльності комісій практично не вивчалося. Бібліографічні видання систематичних каталогів наукових праць не відповідали реальній кількості виданих наукових праць ВУАН.

2. Встановлено як опублікований, так і неопублікований доробок комісій. Бібліографознавча реконструкція наукової спадщини комісій виявила 529 опублікованих матеріалів, серед них 60 % – в неакадемічних виданнях. Більше половини видань вводиться в науковий обіг вперше. Знайдено 74 рукописи праць вчених та збірник праць УКОПС у різних архівосховищах України, робочі матеріали до праць, картотеки, бібліографічні огляди. Цей доробок свідчить про фундаментальну і науково-практичну розробку питань з вивчення й використання природних ресурсів і продуктивних сил України, дозволяє оцінити особистий внесок окремих вчених у ці дослідження.

3. Шляхом визначення джерелознавчого значення документів архівної спадщини комісій, їх складу, змісту, місця зберігання встановлено, що єдиним комплексним і достовірним джерелом з історії створення, відтворення напрямів діяльності, структури і персонального складу УКОПС є ф. Х “Архів АН УРСР” ІР НБУВ, в якому відклався основний масив документів Комісії; комплексу документів власне Комісії для виучування природних багатств України практично не залишилося.

4. Архівна спадщина УКОПС, що на сьогодні налічує майже 1,5 тис. документів, зазнавала руйнівних втрат. Встановлене коло установ, де зберігаються документи УКОПС: в Інституті рукопису та Інституті архівознавства НБУВ, Архіві Президії НАН України, архівах установ НАН України: Ради по вивченню продуктивних сил України, Інституту економіки, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена; ЦДАВО України; а також особових архівних фондах В.І. Вернадського, К.Г. Воблого, Л.М. Яснопольського, А.І. Ярошевича, М.Ф. Кащенка, Є.Д. Сташевського, М.В. Шарлеманя, Б.С. Лисіна, М.В. Птухи, О.В. Фоміна, Й.Й. Косоногова, О.І. Душечкіна, Є.С. Бурксера, Є.В. Звєрезомб-Зубовського, О.Н. Соколовського та з’ясовані причини такого розподілу. Документознавчий аналіз спадщини дозволяє встановити конкретно-історичний розвиток досліджень продуктивних сил в УАН–ВУАН, структуру та персональний склад комісій на різних етапах розвитку.

5. Перший етап – діяльність Комісії для виучування природних багатств України у 1919–1926 рр., коли головними завданнями визначалося всебічне природничо-технічне дослідження природних багатств України і розробка найраціональніших шляхів їх використання та об’єднання наукових і технічних сил цього напряму. Для здійснення цих завдань Комісія систематизувала та обробляла зібрані наукові матеріали; проводила експедиції; розробляла методологію досліджень та активно публікувала їх результати. Біля витоків напряму стояли В.І. Вернадський, М.П. Василенко, П.А. Тутковський, В.О. Кістяківський, С.П. Тимошенко, М.Ф. Кащенко, Й.Й. Косоногов, В.І. Лучицький, В.Г. Шапошников, Є.В. Оппоков, Г.Г. Де-Метц та ін., завдяки ідеям і науковій діяльності яких в УАН почали розвиватись природничі та технічні науки; було започатковано гідрогеологічні, гідротехнічні та геофізичні дослідження, вивчення електрофізики, радіології, властивостей та застосування кам’яного вугілля, будівельних матеріалів тощо.

6. Найпродуктивнішим на цьому етапі є 1919 р. (67 опублікованих матеріалів), коли друкуються попередні напрацювання. Статті публікуються у виданнях: “Записки” та “Труди” Фізично-математичного відділу ВУАН, “Бюлетень геологічної секції ВУАН”, “Наукові записки Київської науково-дослідної кафедри” тощо. Цілком зрозуміло, в умовах відсутності штатних кадрів, найпліднішим був доробок акад. П.А. Тутковського, монографії котрого, за відсутності видавництва ВУАН, друкувались ДВУ у Києві та Харкові. Цей період характеризується академічним спрямуванням досліджень.

7. На другому етапі – діяльность УКОПС (1926–1931) підкорена завданням соціалістичного будівництва і зорієнтована на прикладні галузі народного господарства, такі як меліорація, тваринництво, тютюнництво, лікарські, олійні та текстильні рослини; кустарна та лісова промисловість, рибництво та ін. Найплідніше розвивалися галузі: буровугільна (з геологічного, теплотехнічного, хіміко-технічного та економічного напрямів), цукрова, мінеральної сировини, грунтознавства, акліматизації рослин, картоплярства, хмільництва.

8. Діяльність УКОПС була надзвичайно активною, не зважаючи на відсутність фінансування і штатів. Комісія відігравала значну роль в об’єднанні науково-дослідної роботи установ, що досліджують продуктивні сили, організації широкого наукового обговорення актуальних питань. За час діяльності УКОПС було проведено 58 засідань президії, 24 пленарних засідання, понад 150 засідань секцій, значну кількість розширених нарад, заслухано й обговорено 210 доповідей наукового й практичного змісту. В діяльності Комісії приймали участь майже 300 наукових фахівців та практичних діячів з різних галузей народного господарства. Основна заслуга у становленні та розвитку напряму в цей період належить К.Г. Воблому, М.Ф. Кащенку, Л.М. Яснопольському, А.І. Ярошевичу, В.І. Липському, Б.С. Лисіну, Є.С. Бурксеру, Є.П. Вотчалу, Є.В. Оппокову, Д.О. Белінгу, М.В. Шарлеманю та ін.

9. УКОПС видавалися спеціальний науково-інформаційний бюлетень “Продукційні сили України”, збірник праць каолінової секції, “Труды” Озерної комісії, крім того статті публікувалися у виданнях ВУАН: “Записки” та “Збірник” Соціально-економічного відділу, “Труди” та “Записки” Фізично-математичного відділу, “Праці” Комісії та Семінару для виучування народного господарства України та ін.; у фахових виданнях загальнодержавного значення: “Науково-технічний вісник”, “Вісник природознавства”, “Охорона природи на Україні” та ін.; числених виданнях науково-дослідних інститутів, комітетів, учбових закладів тощо.

10. Найзначніший науковий доробок належить секціям: мінеральної сировини (43), лікарських рослин та акліматизації (42), цукровій (34), грунтознавства (24). Значні досягнення у цих напрямах було отримано завдяки високому кадровому науковому потенціалу (у роботі брали участь визначні вчені К.Г. Воблий, А.І. Ярошевич, Є.Д. Сташевський, Б.С. Лисін, М.Ф. Кащенко, Д.П. Лук’янов, Г.Г. Махов, К.К. Гедройц, В.І. Крокос, О.І. Душечкін та ін.); фінансовій підтримці досліджень з боку державних установ; наявності сталої видавничої бази за місцем основної роботи членів секцій.

11. Основні досягнення комісій з підготовки наукових праць, бібліографічних оглядів були значно вагоміші за опубліковані матеріали. Об’єктивні причини стояли на заваді розгортанню цієї роботи, документи свідчать, що залишилася значна кількість наукових матеріалів, що була підготовлена, однак неопублікована. Переважна більшість цих матеріалів під час репресій була втраченою для нащадків. Однак, реконструкція документальної спадщини свідчить про масштабність цієї діяльності, високий науковий потенціал української науки.

Публікації автора:

1. Історія Національної академії наук. 1924–1928 : Документи і матеріали / Упоряд.: В.А. Кучмаренко, О.Г. Луговський, Т.П. Папакіна, Л.І. Стрельська, Л.М. Яременко.– К., 1998.– 762 с.

2. Історія Національної академії наук. 1928–1933 : Документи і матеріали / Упоряд.: Т.В. Вересовська, В.Г. Врублевський, В.А. Кучмаренко, Т.П. Папакіна, Л.І. Стрельська, Л.М. Яременко.– К., 1998.– 542 с.

3. Історія Національної академії наук України. 1918–1933 : Науково-довідковий апарат / Упоряд.: О.О. Колобов, В.А. Кучмаренко, О.Г. Луговський, Т.П. Папакіна, С.В. Старовойт, Л.І. Стрельська, Л.М. Яременко.– К., 2002.– 448 с.

4. Архівна справа і діловодство в Національній академії наук України : Збірник законодавчих, нормативних і методичних документів / Авт.-уклад.: Л.А. Дубровіна, Л.Є. Варшавська, Л.С. Воловник, Н.В. Гончаренко, В.А. Кучмаренко, О.Г. Мітюков, Т.П. Папакіна, В.В. Сендик, С.В. Старовойт, Л.М. Яременко.– К.: НБУВ, 2002.– 169 с.

5. Бібліографія праць наукових співробітників УАН–ВУАН (1918–1933) / Л.І. Завалішина, О.М. Закусило, О.О. Колобов, О.Г. Луговський, Л.С. Новосьолова, Л.М. Яременко // Історія Національної академії наук України. 1918–1933 : Науково-довідковий аппарат.– К., 2002.– С. 54–303.

6. Яременко Л.М. Список дійсних членів, іноземних членів, членів-кореспондентів ВУАН, обраних у 1924–1928 рр. // Історія Національної академії наук. 1924–1928 : Документи і матеріали.– К., 1998.– С. 599–603.

7. Кучмаренко В.А., Яременко Л.М. Архівний фонд Національної академії наук України: історія, сучасний стан, зміст і склад документів // Архіви України.– 2000.– № 1–3.– С. 8–15.

8. Яременко Л.М. Документи Інституту рукопису НБУВ про діяльність Комісії ВУАН для виучування продукційних сил України (1926–1930) // Студії з архівної справи та документознавства.– К., 2002.– Т. 8.– С. 110–114.

9. Яременко Л.М. Документи ЦДАВО України про дослідження продуктивних сил України установами ВУАН (1919–1930) // Архіви України.– 2001.– № 6.– С. 46–54.

10. Яременко Л.М. Інформаційні ресурси Архівного фонду НАН України // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського.– К., 2001.– Вип. 7.– С. 200–207.

11. Яременко Л.М. Науково-інформаційний бюлетень “Продукційні сили України” (як джерело з наукової діяльності Комісії ВУАН з виучування продукційних сил України) // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського.– К., 2002.– Вип. 10.– С. 251–262.

12. Яременко Л.М. Описання і використання документів Комісії ВУАН для виучування продукційних сил України у фондах НБУВ // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського.– К., 2002.– Вип. 9.– С. 174–184.

13. Яременко Л.М. Шляхи оптимізації складу Архівного фонду Національної академії наук України // Рукописна та книжкова спадщина України.– К., 2000.– Вип. 6.– С. 118–122.

14. Яременко Л.М. Комісія для виучування природних багатств України Української академії наук: історія створення, діяльність, структура та персональний склад (1919–1923 рр.) // Історія освіти, науки та техніки в Україні. Перша конференція молодих вчених та спеціалістів (30 травня 2002 р.) : Тези доп. і повідом.– К., 2002.– С. 136–140.