1. На основі аналізу джерельної бази та історіографії проблеми з’ясовано ступінь дослідженості обраної теми, визначено рівень її джерельного забезпечення. Оцінюючи стан дослідження багатогранної діяльності М.Ю. Брайчевського, можна зробити висновок, що найбільш вивченими є історичний та археологічний напрями наукової спадщини вченого. Але комплексного дослідження, присвяченого науковій діяльності та історико-культурним здобуткам вченого, в сучасній історіографії немає. За наявності значної кількості досліджень, де ім’я М.Ю. Брайчевського згадувалося в різних аспектах, внесок ученого в розвиток бібліографії в історичній науці досі не був об’єктом спеціального дослідження. Підґрунтям для історіографічного аналізу стала укладена персональна бібліографія праць, присвячених М.Ю. Брайчевському, за 1960–2007 рр. Основну джерельну базу дослідження становлять документи особового архівного фонду М.Ю. Брайчевського, який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Під час наукової обробки фонду були виділені такі основні групи документів: біографічні матеріали, наукові та творчі матеріали, підготовчі матеріали до наукових праць, рецензії, матеріали громадської та службової діяльності, матеріали археологічної діяльності, листування, матеріали з дарчими написами фондоутворювачу, образотворчі матеріали, фотодокументи та матеріали інших осіб. Здійснено реконструкцію наукової біографії вченого; на підставі аналізу його наукових документів, епістолярію та особистих контактів залучено до наукового обігу нові відомості та зроблено уточнення щодо життєвого і творчого шляху М.Ю. Брайчевського. Проаналізовано суспільно-політичні погляди вченого та його діяльність стосовно охорони і збереження пам’яток історії та культури, зокрема, його участь у створенні Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Висвітлено видання праць М.Ю. Брайчевського за часів незалежності України та заходи, присвячені вшануванню пам’яті вченого, зокрема, “Читання пам’яті” в Києво-Могилянській академії, виставка його документів і матеріалів у Музеї історії м. Києва тощо. Виявлено, що багатогранна наукова діяльність вченого була тісно пов’язана з історією та археологією, однак його загальні інтереси були набагато ширшими і охоплювали такі напрями науки, як джерелознавство, бібліографознавство, мистецтвознавство, літературознавство, філософія, архівознавство та ін.
3. Науковий доробок М.Ю. Брайчевського з дослідження історії східних слов’ян досить різноманітний і за характером містить історичні, історико-документальні та археологічні праці. Вчений створив власну концепцію історії східних слов’ян, яка мала три аспекти: етнологічний, соціально-економічний та ідеологічний. Польові археологічні дослідження, вміння аналізувати пам’ятки матеріальної культури в синтезі з даними писемних історичних джерел, лінгвістики, етнографії дозволили йому створити цілісну концепцію давньої історії українського народу. Спадщина вченого містить 19 опублікованих та неопублікованих монографій, а його бібліографічний доробок тісно пов’язаний з цими дослідженнями. 4. М.Ю. Брайчевський реалізував себе як історик-культурознавець України, адже історію і культуру він сприймав як органічне ціле. На українознавчому ґрунті вчений створив значний масив різнопланових історико-культурних досліджень. Не применшуючи його досягнень в українській науці, варто наголосити на їх важливості в період радянської доби, коли історія України здебільшого розглядалася тільки у взаємозв’язку з російською наукою. В той час М.Ю. Брайчевський ввів до наукового обігу багато цінних для історії і культури українознавчих джерел. 5. Досліджено джерелознавчу діяльність М.Ю. Брайчевського як підґрунтя його історико-біографічної діяльності. Для розробки вищезазначених основних проблем учений здійснив чимало джерелознавчих досліджень – як археологічних пам’яток, так і писемних джерел, студій з різних аспектів суспільного і культурного життя ранніх слов’ян Київської Русі та середньовічної України. Характерний для праць Брайчевського синтез різноманітних матеріалів (археологічних, письмових, нумізматичних, архітектурних, антропологічних, лінгвістичних, бібліографічних) ґрунтується на поглибленій розробці самих джерел. У зв’язку з цим відзначено істотний внесок ученого в створення археологічної та літописної джерелознавчої бази. 6. На основі широкого кола залучених архівних і опублікованих джерел досліджено склад та зміст бібліографічної діяльності М.Ю. Брайчевського. Встановлено, що історичний та бібліографічний аспекти наукової діяльності вченого взаємопов’язані, бібліографія становила підґрунтя його наукових досліджень. Бібліографічні методи дослідження, поряд з історичними та археологічними, займали одне з головних місць у студіях ученого, особливо при аналізі давньоруських джерел, таких, як “Літопис Аскольда”, “Слово о полку Ігоревім” та ін. Хоча М.Ю. Брайчевський і не був професійним бібліографом, він активно використовував бібліографію як один із допоміжних методів наукової діяльності. Виявлено та проаналізовано напрями бібліографічної діяльності М.Ю. Брайчевського, зокрема, аналітично-бібліографічний та рекомендаційно-бібліографічний, а також зафіксовано його безперечний внесок у розвиток інформаційного забезпечення української бібліографічної діяльності в галузі археології. В роботі з’ясовано основні способи бібліографічного опрацювання вченим наукових праць з гуманітарних наук, а також виявлено основні складові високої бібліографічної культури наукових видань М.Ю. Брайчевського, а саме: всебічне виявлення та об’єктивний аналіз джерел, їх бібліографування, алфавітний та тематичний порядок розміщення джерел, точність і достовірність даних про життя та діяльність осіб, включення до бібліографічного опису всіх основних елементів, наявність скорочень та їх пояснень, приміток, авторських пояснень та коментарів. Проаналізувавши бібліографічний апарат наукових видань та рукописних документів М.Ю. Брайчевського, а також його бібліографічні огляди, коментарі, рецензії, можна зробити висновок, що його бібліографічні розвідки, пристатейна бібліографія, бібліографічні списки, списки наукових праць є свідченням не лише його ретельного ставлення до бібліографічної евристики, а й високої бібліографічної культури, яка була ознакою його професійного рівня як ученого. 7. Укладено повну бібліографію праць М.Ю. Брайчевського за 1950–2007 рр., проведений бібліометричний аналіз його персональної бібліографії, унаочнений графічним та діаграмним оформленням. Поряд з традиційними методами історичної науки він дозволив встановити закономірності розвитку наукової діяльності вченого, визначити домінанти кожного періоду, основними з яких є історія, археологія, джерелознавство та бібліографія, охарактеризувати тематичні особливості кожного десятиліття в межах досліджуваного періоду. |
