У дисертації здійснено виконання наукового завдання щодо визначення змісту доказування у справах, пов’язаних з виборчим процесом, установлення специфіки відповідних процедур, особливостей застосування засобів доказування і на цій основі розроблено пропозиції та рекомендації щодо удосконалення судочинства у зазначеній сфері (акти впроваджень від 26.08.2008, 30.12.2008, 31.12.2008, 14.01.2009, 18.02.2009). Систематизація отриманих результатів дозволила сформулювати низку підсумкових узагальнень щодо мети і завдань дослідження. Основними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки. 1. Судовими доказами в адміністративному судочинстві є фактичні дані (відомості), які здатні прямо чи опосередковано підтвердити факти, що важливі для вирішення судової справи, виражені в передбаченій законом процесуальній формі (засобах доказування), отримані й досліджені в точно встановленому процесуальним законом порядку. 2. Доказування в адміністративному судочинстві – це подання для аналізу суду інформації про певні події, дії або стан (юридичні обставини), яку надають суб’єкти адміністративного процесу, чи витребування судом такої інформації за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за власною ініціативою суду. 3. Пояснення сторін, третіх осіб, їх представників в адміністративному судочинстві – це усне або письмове, безпосереднє чи через представника повідомлення суду у формі ствердження чи визнання відомих їм обставин, що мають значення для справи. У справах, пов’язаних з виборами народних депутатів України, засобом доказування виступають пояснення суб’єктів виборчого процесу, посадових і службових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, відповідних правоохоронних органів, отримані на вимогу суб’єкта розгляду скарги, у тому числі й членів виборчої комісії на виконання повноважень виборчої комісії, та подаються у письмовій формі. 4. Показання свідка в адміністративних справах, у тому числі й пов’язаних з виборчим процесом, – це відомості, повідомлені особою під присягою, що мають значення для справи. 5. Письмові докази в адміністративному судочинстві, у тому числі пов’язаному з розглядом справ про виборчий процес, можна визначити як документи (у тому числі й електронні) і матеріали, що виникають, як правило, до процесу і незалежно від нього, та містять достовірні відомості про обставини, що мають значення для справи. 6. Документ в адміністративному процесі, в тому числі, пов’язаному з розглядом справ про виборчий процес, необхідно визначити як матеріальний об’єкт, форма якого не суперечить чинному законодавству, а зміст містить відомості про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 7. Речові докази в адміністративних справах, у тому числі й пов’язаних з виборчим процесом, – це магнітні та електронні носії інформації, документи та предмети матеріального світу про обставини, що мають значення для справи та безпосередньо на них відображені. 8. Судова експертиза в адміністративному судочинстві, у тому числі й пов’язаному з розглядом справ про виборчий процес, – це передбачене процесуальним законом за дорученням суду діяння уповноважених осіб, наділених спеціальними знаннями у галузі науки, мистецтва, техніки тощо, які мають на меті встановлення у письмовій формі фактичних даних і обставин, що мають значення для справи. 9. Докази можна класифікувати за такими критеріями: 1) за їх відношенням до срави: основні, другорядні. Основні – докази, які однозначно підтверджують чи спростовують обставини справи. Другорядні – докази, які однозначно не підтверджують чи не спростовують обставини справи, однак дослідження таких доказів може вплинути на правильність вирішення справи; 2) за відношенням до позову – ті, що підтверджують позовні вимоги, або ж ті, що їх спростовують. 10. Особливістю адміністративного судочинства є визнання презумпції вини суб’єкта владних повноважень, у тому числі виборчих комісій, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Презумпція вини суб’єкта владних повноважень (виборчої комісії) не звільняє адміністративний суд від обов’язку ухвалити справедливе та правосудне судове рішення, проте позбавляє необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву. Пропонуємо внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства України шляхом його доповнення окремим принципом – презумпції вини суб’єкта владних повноважень, зміст якої розкритий у ч.2 ст.72 цього ж Кодексу. 11. Внести зміни до нормативних актів: ст.76 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити ч. 3 такого змісту: «У разі визнання відповідачем позову суд повинен з’ясувати в учасників адміністративного процесу їх ставлення до встановленого факту і в разі існування в них заперечень пропонувати обґрунтувати їх доказами та прийняти стосовно такого визнання відповідне рішення»; доповнити ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України таким реченням: «У разі визнання відповідачем позову суд з’ясовує, які обставини він вважає встановленими»; Кодекс адміністративного судочинства України доповнити ч.4 ст.136 такого змісту: «Відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози або обставини, визнаної внаслідок зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку». ст.141 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити ч. 12 такого змісту: «Суд відмовляє в задоволенні клопотання про допит свідка, якщо сторона по справі не зазначить прізвища, імені та по батькові, місця проживання свідка; якщо особа, яка заявила клопотання, не зазначила в ньому, на підтвердження якої обставини свідок може надати докази; якщо зазначені в клопотанні відомості не стосуються предмета розгляду справи»; ст.142 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити ч. 5 такого змісту: «При даванні показань неповнолітньою особою суд повинен обов’язково враховувати її вік, рівень розвитку та здатність сприймати обставини, що мають значення для конкретної адміністративної справи»; ч.1 ст.79 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити реченням такого змісту: «Документ може мати доказове значення у разі, коли його форма не суперечить чинному законодавству»; ч.3 ст.75 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити таким абзацом: «У разі, якщо особа, установа чи організація, у якої судом витребовується доказ, не має можливості його надати або не має можливості надати його у встановлений судом строк, вона зобов’язана повідомити про це суд із зазначенням причин ненадання доказу в п’ятиденний строк із дня отримання копії ухвали про витребування доказу»; речення ч.3 ст.148 Кодексу адміністративного судочинства України: «Викладені письмово і підписані пояснення експерта приєднуються до справи» доповнити словосполученням такого змісту: «та можуть оцінюватися судом поряд з іншими доказами по справі, передбачені у ст.69 цього кодексу»; ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити п.8 такого змісту: «Адміністративний суд зобов’язаний вживати всіх передбачені законом засобів для встановлення дійсних обставин справи, необхідних для прийняття обґрунтованого і мотивованого рішення, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному й об’єктивному дослідженні доказів по справі»; ч.9 ст.103 Кодексу адміністративного судочинства України доповнити реченням такого змісту: «Строк звернення до суду не пропущений, якщо законом не встановлено початок перебігу такого строку». 12. Внести зміни до актів судової влади. Доповнити п.21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» абзацом другим такого змісту: «Для визнання рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень незаконними суду належить установлювати факт винесення рішення, вчинення дії чи бездіяльності саме цим суб’єктом, а не будь-яким іншим». У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму» п.4 доповнити абзацом другим такого змісту: «Судам, мотивуючи судові рішення вказаної категорії справ, належить ґрунтуватися на тому, що законодавцем установлена презумпція вини суб’єкта владних повноважень, і правильно у постанові чи ухвалі зазначати не «позивачем доведено» чи «не доведено», а «відповідачем доведено» чи «не доведено» та абз.4 п.2 доповнити реченням такого змісту: «Суд повинен скасувати рішення виборчої комісії у разі, якщо її рішення стосується не суб’єкта виборчого процесу та прийнято нею як неналежним суб’єктом розгляду скарги». | 