У Висновках сформульовано та викладено основні найважливіші науково-теоретичні та практичні результати, отримані на підставі здійсненого дослідження. 1. Основою права притримання є такі засади, як забезпечення виконання зобов’язань для належного функціонування цивільного обороту, а також встановлення рівних можливостей для кредитора і боржника щодо захисту їх цивільних прав, які є вираженням принципу справедливості, що є як загальним принципом цивільного законодавства, так і конституційним принципом верховенства права.
2. Підставою виникнення суб’єктивного права притримання кредитора є юридичний склад, який включає такі юридичні факти:
невиконання боржником у строк свого грошового зобов’язання перед кредитором; правомірне володіння кредитором річчю, яка належить боржникові, а в деяких випадках – і третій особі; обов’язок кредитора передати річ боржникові або особі, вказаної боржником; наявність зв’язку між річчю, якою правомірно володіє кредитор, та його вимогою у випадках, встановлених законом; інші обставини, встановлені договором притримання. 3. У разі укладення договору притримання він є одним з юридичних фактів юридичного складу, на підставі якого виникає право притримання, і, крім того, може бути підставою зміни або припинення права притримання. 4. Договором притримання є правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, укладений між сторонами основного договірного зобов’язання (кредитором і боржником), спрямований на встановлення, зміну або припинення права притримання, а також інших прав та обов’язків кредитора і боржника, що стосуються притриманої речі. 5. Договір притримання є укладеним, коли сторони досягли умов про основне зобов’язання, що забезпечується притриманням речі, і предмет договору, тобто про певні дії або утримання від певних дій сторонами основного зобов’язання (кредитора і боржника) стосовно притриманої речі (речей) або речі (речей), яка у майбутньому може бути притримана. При цьому елементом предмета договору притримання можуть бути як нерухомі, так і рухомі речі, у тому числі індивідуально визначені речі, цінні папери, випущені лише у документарній формі, і речі, визначені родовими ознаками, крім грошей. 6. Умови договору притримання поділяються на умови, спрямовані на захист інтересів боржника, і умови, спрямовані на захист інтересів кредитора. До перших належать: вимоги, що можуть бути забезпечені притриманням; речі, які можуть бути притримані; виключення притримання для певних випадків; порядок реалізації права притримання; мінімальний строк притримання до звернення стягнення на притриману річ. До умов, спрямованих на захист інтересів кредитора, належить, зокрема, умова про встановлення обов’язку боржника застрахувати притриману річ на користь кредитора, а також встановлення особливостей звернення стягнення на притриману річ.
7. Першим етапом виконання договору притримання є виконання договору притримання при реалізації кредитором права притримання речі, який охоплюється повідомленням боржника про притримання речі і реєстрацією притримання як приватного забезпечувального обтяження (для рухомих речей), наслідком якої є пріоритет, що має важливе значення для процедури реалізації притриманого рухомого майна і задоволення вимоги кредитора.
Другий етап виконання договору притримання охоплюється зверненням стягнення на притриману річ, що характеризується судовим або позасудовим порядком реалізації притриманої рухомої речі, визначенням ціни реалізації притриманої речі, а також наслідками визнання публічних торгів такими, що не відбулися. 8. Запропоновано внесення змін до ч. 2 ст. 594 ЦК України щодо встановлення обов’язкового зв’язку між вимогою кредитора і притриманою річчю, за винятком випадків, коли сторонами основного зобов’язання виступають підприємці. 9. Запропоновано внесення змін до ч. 3 ст. 596 ЦК України стосовно надання кредиторові права передати річ на зберігання третій особі, якщо ця річ потребує спеціальних умов зберігання. 10. Запропоновано внесення змін до ст. 597 ЦК України щодо мінімальної тривалості строку притримання до звернення стягнення на притриману річ і встановлення порядку задоволення вимог кредитора відповідно до ст. 590 ЦК України. 11. Запропоновано внесення змін до ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» стосовно однакового визначення обтяження рухомого та нерухомого майна. 12. Запропоновано внесення змін до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» із включенням такої умови, як володіння боржником річчю, яку він відчужує. 13. Запропоновано внесення змін до ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» стосовно можливості внесення запису про припинення обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за рішенням суду. | 