Самойленко Георгій Валерійович. Договір перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні: дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2003.
Анотація до роботи:
Самойленко Г.В. Договір перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні. - Рукопис
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2003р.
У дисертації досліджені історико-правові корені правового регулювання перевезень вантажів. Обгрунтовується, що правове регулювання перевезень вантажів у внутрішньому водному сполученні повинне здійснюватися переважно договірним правом з урахуванням диспозитивного визначення ідеальної моделі відносин перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні у позитивному праві.
Аналізується характеристика та правове становище суб’єктів, види, порядок укладення, форма договору перевезення. Значна частина роботи присвячена дослідженню спірних питань науки транспортного права, зокрема з визначення договору, його сутності, особливостей суб’єктного складу та питання можливості застосування змішаної та солідарної відповідальності на транспорті.
Заключна частина роботи досліджує відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання договору перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні, підстави та порядок звільнення від неї. Тут досліджується обмежена відповідальність перевізника за договором та розглядається можливість встановленні інших форм відповідальності.
Дисертант подає стислу інформацію про теоретичні та практичні результати проведеного дослідження, а саме:
Транспортне законодавство України має комплексний характер. Його серцевину складають норми приватного характеру, обґрунтовується необхідність відмови від підзаконного регулювання перевезень вантажів у внутрішньому водному сполученні і переходу на законну основу.
Правове регулювання перевезень вантажів у внутрішньому водному сполученні повинне здійснюватися переважно договірним правом з урахуванням диспозитивного визначення ідеальної моделі відносин перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні у позитивному праві.
Правове регулювання перевезень вантажів повинне здійснюватися, виходячи з принципів свободи волі сторін, свободи укладання договору і формування його умов.
Договір перевезення вантажів є самостійним, відмінним від іншого, теж самостійного договору перевезення пасажирів і багажу.
Пропонується авторське доктринальне визначення договору перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні як угоди, за якою перевізник зобовязується доставити з дотриманням встановлених імперативів ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення в оптимальний строк і видати його особі (одержувачу), яка має право на одержання вантажу, а відправник зобовязується уплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
В договорах перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні допустимі імперативи.
Договір перевезення вантажу у внутрішньому водному сполученні слід віднести до підвиду договору перевезення. Цей договір необхідно вважати договором sui generis, двостороннім договором з участю управомоченої особи (вигодонабувача).
Договір перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні має ознаки підрядоподібних договорів.
Відстоюється теза про доцільність розгляду договору перевезення вантажу у внутрішньому водному сполученні як реального, але з допуском консенсуальності, тобто такого, що містить ознаки і реальної, і консенсуальної угоди.
Одержувач вантажу не може називатися стороною в договорі, оскільки він не бере участь в його укладанні і не передає вантаж відправнику. Тому його слід вважати учасником договору та управомоченим вигодонабувачем.
Правове становище одержувача слід вирішити в нормативному порядку. Це обґрунтовується тим, що договір перевезення встановлює переваги на користь третьої особи, та те, що з угоди контрагентів випливає право самостійної вимоги третьої особи, яка в укладанні договору участі не брала.
Договір перевезення вантажу всіх видів транспорту єдиний, що не зменшує деяких специфічних особливостей при перевезенні різними шляхами сполучення.
Між нормами, які регулюють перевезення вантажів річковим та морським транспортом у внутрішньому водному сполученні наявні колізії відносно сфери їх застосування. Тому слід ввести норму в новий КВВТ України (вказується доцільність розробки і прийняття), якою б визначалась його дія чи КТМ в залежності від пункту виходу судна (морського чи річкового порту).
Автор пропонує в нормативному порядку вирішити цю проблему також шляхом зближення норм, які регулюють перевезення вантажів річковим та морським транспортом та запровадженням річкового коносаменту, який є одночасно перевізним і товаророзпорядчим документом.
Предметом договору перевезення вантажів є їх доставка до певного місця призначення і, як результат такої діяльності, - видача особі, яка має право на їх одержання.
Строк доставки вантажу відіграє важливу роль в діяльності транспорту. На нашу думку строк доставки і кінцева дата повинні бути зазначені у договорі. Даний строк повинен бути оптимальним і обчислюватися з урахуванням імперативів, направлених на забезпечення екологічної й судноплавної безпеки.
У Статуті ВВТ повинен вказуватися загальний перелік обставин, які могли б розглядатися як виняткові, і, як наслідок, надавати можливість перевізнику здійснювати, а відправнику вимагати переадресування вантажу, який знаходиться на шляху перевезення.
Договір перевезення вантажів у прямому водному і прямому змішаному сполученні є різновидом договору перевезення вантажів. За договором перевезення вантажу в прямому змішаному і прямому водному сполученні одна сторона (два чи більше перевізника різних видів транспорту) зобов'язується за єдиним документом, складеним на весь шлях транспортування, доставити в оптимальний термін довірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його особі (одержувачу), яка має право на його одержання, а останній зобов'язаний прийняти доставлений вантаж і зробити остаточний розрахунок з перевізником, а вантажовідправник зобов'язується сплатити встановлену частину перевізної плати.
Зобовязання перевезення вантажів в прямому змішаному і прямому водному сполученні, маючи ознаки часткового і солідарного зобовязання, більше підпадає під ознаки солідарного зобовязання, яке має свої специфчні особливості. Обгрунтовуємо це неподільністю предмета зобов’язання – доставкою вантажу до пункту призначення.
Обґрунтовується необхідність запровадження у внутрішніх водних перевезеннях вантажів ринкового механізму виконання зобов’язань на компенсаторній основі і відмови від виключної неустойки зі сторони перевізника.
Характер відповідальності за договором перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні слід передбачити таким, як при відповідальності за порушення договірних зобовязань. Пропонується підвищити розмір майнової відповідальності та ввести таку форму відповідальності, як залікова неустойка. При накладенні відповідальності за порушення зобовязань слід виходити з принципу вини, та розмірів реальних збитків (як позитивних, так і упущеної вигоди).
Перевізник, який доставив вантаж з простроченням, повинен звільнятись від відповідальності, якщо одержувач не отримає вантаж у встановлений термін зі своєї вини.
В правовідносинах між відправником, перевізником та одержувачем допустиме застосування солідарної та змішаної відповідальності. Змішана відповідальність застосовується у тих випадках, коли боржник і кредитор своїми винними діями (бездіяльністю) завдають шкоду, яка виражена в неподільному результаті заподіяного. Солідарна відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобовязання буде змішаною у тому випадку, якщо одна з винних сторін виступає згодом в якості заявника претензії чи позивача. Слід розмежовувати змішану відповідальність від солідарної відповідальності відправника вантажу і перевізника перед одержувачем, яка за своїм змістом є специфічним видом відповідальності, але такою, що примикає за рядом ознак до часткової. Правила про застосування принципу змішаної відповідальності повинні бути закріплені в Статуті ВВТ.
На всіх видах транспорту повинен діяти один принцип визначення розміру штрафних санкцій за однакові порушення.
Публікації автора:
Самойленко Г.В. Перспективні напрямки застосування та розвитку заставного права в договорі перевезення вантажів внутрішнім водним транспортом // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. - №3. - С. 33 - 38.
Самойленко Г.В. Сутність договору перевозки вантажів річковим транспортом: правові питання // Право України. – 2000.- №12. – 101 - 104.
Самойленко Г.В. Припинення договору перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні при настанні тривалих перешкод для його виконання // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. - №2. - С. 83 - 88.
Самойленко Г.В. Деякі проблеми правового регулювання перевезень вантажів у внутрішньому водному сполученні та шляхи його реформування // ІІІ Міжрегіональна науково-практична конференція „Концепція формування законодавства України” (листопад 1998 р.) Наукові статті. – Запоріжжя, 1999. – С. 73 – 82.
Самойленко Г.В. Деякі питання відповідальності сторін за договором перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні // Четверта Міжрегіональна науково-практична конференція „Концепція формування законодавства України” (листопад 1999 р.) Наукові статті. – Запоріжжя, 2000. – С. 34 - 39.
Самойленко Г.В. Система договорів як механізм реалізації нормативно-правового регулювання перевезень вантажів у внутрішньому водному сполученні // Матеріали засідання міжнародного „круглого столу”, присвяченого пам’яті професора К.Г. Федорова (12 травня 2000р.). – Запоріжжя, 2000. - С. 196 – 203.
Самойленко Г.В. Перспективні напрямки реформування законодавства України у сфері перевезень вантажів внутрішнім водним транспортом // Вісник ЗДУ: юридичні науки: Збірник наукових праць / За ред. Толока В.О., Денисової Т.А. – Запоріжжя. ЗДУ. – 2001. - № 2. – С. 150 - 158.
Самойленко Г.В. Новий погляд на шляхи реформування законодавства, регулюючого перевезення вантажів у внутрішньому водному сполученні // Вісник ЗДУ: юридичні науки: Збірник наукових праць / За ред. Толока В.О., Денисової Т.А. – Запоріжжя. ЗДУ. – 2001. - № 3. – С. 222 - 233.
Самойленко Г.В. Навігаційний договір // Проблеми цивільного права: тези наукових доповідей і повідомлень до конференції, присвяченої світлій пам’яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна (21 травня 2001 р.) – Харків, Національний університет внутрішніх справ, 2001. – С. 64 - 67.
