У висновках знайшли місце сформульовані нижче найважливіші наукові і практичні результати, здобуті в ході дослідження правових відносин із кредитування індивідуального житлового будівництва: - основним цивільно-правовим засобом регулювання відносин із кредитування індивідуального житлового будівництва є цивільно-правовий договір – правомірна, вольова, взаємна дія банку, іншої фінансової установи або юридичної особи — не банку (кредитодавця) і фізичної особи – забудовника (кредитоотримувача), спрямована на встановлення правовідносин щодо кредитування будівельних робіт кредитодавцем, остаточною метою яких є зведення індивідуального житлового будинку на користь кредитоотримувача; - аналіз правової природи договору кредитування індивідуального житлового будівництва дав можливість з’ясувати, що даний договір не відноситься ні до договору позики, ні до договору позички. Це підтверджується низкою підстав, а саме: на відміну від договору позики, кредитний договір є, перш за все, строковим і оплатним, а предметом кредитного договору, в тому числі і товарного, завжди виступають гроші в національній або іноземній валюті. Що стосується товарного кредиту (надання кредиту будівельними матеріалами), то в даному випадку кредитується їхня вартість, тобто оцінка в грошовому вираженні. Крім того, кредит на індивідуальне житлове будівництво може бути наданий лише за наявності у кредитоотримувача земельної ділянки, призначеної для цього будівництва, він повинен бути виокремлений, і в сукупності кредитних договорів; - установлені ознаки правовідносин із кредитування індивідуального житлового будівництва дозволяють, на законодавчому рівні, сформулювати наступне дефініційне визначення цих правовідносин як договірного зобов’язання: „За договором кредитування індивідуального житлового будівництва одна сторона (кредитодавець) зобов’язується передати у власність іншій стороні (кредитоотримувачу) гроші та (або) інше майно, що визначається родовими ознаками (предмет кредиту), а кредитоотримувач зобов’язується прийняти предмет кредиту, витрачати його тільки в цілях оплати будівництва індивідуального житлового будинку, повернути через установлений строк гроші та (або) сплатити вартість предмета кредиту у вигляді іншого майна, сплатити проценти за наданий кредит та надати встановлене договором забезпечення належного виконання своїх обов’язків”; - запропоновано відійти від традиційних кредитних правовідносин “банк-клієнт” шляхом розширення суб’єктного складу договору кредитування індивідуального житлового будівництва з боку кредитодавця, а саме: встановити, що суб’єктами даного договору з боку кредитодавця можуть виступати юридичні особи будь-якої форми власності, як банки та інші фінансові установи, так і юридичні особи — не банки (у разі надання товарного кредиту), а також кредитні спілки тощо; - договір кредитування індивідуального житлового будівництва є різновидом кредитних правовідносин, регульованих нормами цивільного права. Його видовими ознаками є специфіка суб’єктного складу: як уже зазначалося вище, з боку кредитодавця це можуть бути банк, інша фінансова установа, юридична особа – не банк, кредитна спілка тощо, а з боку кредитоотримувача – будь-яка фізична особа: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, предмет кредиту (не тільки гроші, а й інше (родове) майно, перш за все будівельні матеріали) та цілі кредитування (оплата купівлі будматеріалів та інших витрат, пов’язаних із будівництвом індивідуального житлового будинку). - для забезпечення належного виконання сторонами своїх прав і обов’язків за договором кредитування індивідуального житлового будівництва пропонується встановити обов’язкову письмову форму для вищезазначеного договору, найвірогідніше за все, розроблену безпосередньо кредитодавцем (договір приєднання). Недотримання вимоги до форми укладення цього договору позбавляє сторони права, у випадку виникнення спору, посилатися на свідчення свідків; - істотними умовами договору кредитування індивідуального житлового будівництва слід уважати умови, що стосуються предмета (виду кредиту, валюти, розміру), його цільового використання, строків кредитування та розміру процентів. - уважаться, що шляхом застосування відступного і новації (оновлення) договору, як засобів припинення договору кредитування індивідуального житлового будівництва, можна позбутися зайвих проблем і значно спростити договірні правовідносини, зокрема, проблему реалізації заставленого майна при невиконанні кредитоотримувачем (заставодавцем) своїх зобов’язань за вищезазначеним договором; - заставне забезпечення є перспективним для відносин кредитування індивідуального житлового будівництва, оскільки одержання житла стало грунтуватися на комерційних засадах, його одержувачами є переважно фізичні особи, а це в сучасних умовах пов’язано з відстрочкою чи розстрочкою платежу в часі, тобто тривалістю виконання основного зобов’язання боржником, що відкриває широкі можливості для застосування засобів забезпечення виконання основного зобов’язання; - основою ефективності цивільно-правової відповідальності, застосовуваної за порушення умов договору кредитування індивідуального житлового будівництва, є структурування правопорушень за видами. Слід розрізняти невиконання і неналежне виконання умов про строки або інших умов цього договору. Крім того, види правопорушень не повинні зводитися лише до невчасного повернення (неповернення) кредиту (процентів), та невиконання умови про його цільову спрямованість. Як порушення слід також розглядати невикористання кредитних коштів; ненадання кредитодавцю необхідної документації (інформації); недотримання обмежувальних і забороняючих умов; ухиляння від контролю з боку кредитодавця і багато чого іншого. Диференційованими повинні бути і самі заходи впливу (пеня, штраф), дійовість яких полягає не в розмірі майнових стягнень, а в їх системності, що дозволяє враховувати міру тяжкості порушення: наприклад, тривалість прострочення повернення кредитних коштів; - обґрунтовується доцільність застосування, при порушенні однією із сторін умов договору кредитування індивідуального житлового будівництва, відшкодування моральної (немайнової) шкоди; - для забезпечення захисту в першу чергу кредитодавця від загрози неповернення кредитних коштів, наданих на індивідуальне житлове будівництво, та процентів за користування ними вважається доцільним застосування засобів оперативного реагування, які полягають в односторонній відмові з боку кредитодавця від виконання певних дій, пов’язаних із подальшим наданням кредитних коштів частково або повністю; - з метою вдосконалення цивільного законодавства пропонується для подальшого розгляду проект Закону України “Про кредитування індивідуального житлового будівництва” та Типовий договір даного виду кредитування. |
