Анотація до роботи:

Фертікова Т. М. Добробут як фактор економічного зростання в національній економіці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук із спеціальності 08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки. – Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”. – Київ, 2007.

В дисертації розглянуто проблему забезпечення довгострокового економічного зростання в Україні шляхом підвищення добробуту населення. Визначено сутність категорії добробуту та її співвідношення з іншими соціально-економічними категоріями, розглянуто підходи до вимірювання добробуту, проаналізовано можливі наслідки економічного зростання для рівня добробуту. Розроблено передавальний механізм впливу добробуту на економічне зростання внаслідок особливостей поведінки населення в сферах споживання, працевлаштування, фінансової активності, соціальної-політичної адаптації. Досліджено дію даного механізму в національній економіці з урахуванням тривалого періоду її трансформації. Запропоновано заходи з підвищення добробуту в національній економіці. З урахуванням досвіду державної економічної політики розвинутих країн світу в період побудови ними “держав добробуту” розроблено комплекс напрямів та завдань державного регулювання економіки України з метою підвищення добробуту та забезпечення таким чином економічного зростання.

Основний науковий висновок дослідження полягає в доведенні впливу рівня добробуту на економічне зростання через специфіку економічної поведінки населення країни. Існуючі на сьогодні наукові розробки стосуються переважно аналізу залежності добробуту від економічного зростання, тоді як автором на теоретичному рівні розроблено передавальний механізм оберненого впливу, а також проаналізовано особливості дії даного механізму в Україні.

Це дало можливість визначити фактори підвищення добробуту та розробити напрями державної соціально-економічної політики, спрямованої на забезпечення зростання національної економіки. Отримані в дослідженні результати призначені для розробки конкретних політичних механізмів реалізації тих чи інших напрямів як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Нижче надано найбільш важливі наукові та практичні результати дисертаційного дослідження.

1. Ґрунтуючись на наукових поглядах щодо сутності категорії добробуту та її співвідношення з іншими соціально-економічними категоріями, добробут визначено як сукупність умов життєдіяльності індивіда (населення), що створюються в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання, формують ієрархію потреб та визначають рівень їх задоволення. Категорії “добробут” та “рівень життя” рівнозначно характеризують якість життєдіяльності. Але, зважаючи на можливості більш об’єктивної оцінки добробуту, саме його обрано для дослідження зв’язку якості життєдіяльності з економічним зростанням.

2. Добробут запропоновано вимірювати через систему таких показників, як рівень купівельної спроможності населення, ступінь забезпеченості товарами тривалого користування, ступінь нерівності розподілу доходів (багатства), рівень бідності, наявність пропозиції якісних ринкових і суспільних благ.

3. Доведено, що економічне зростання не приводить до однозначного підвищення рівня добробуту, оскільки економічне зростання може супроводжуватися як скороченням, так і збільшенням нерівності, бідності, здійснюватися за рахунок росту виробництва благ, які мало пов’язані з добробутом населення. Тому останній має виступати окремим об’єктом державної соціально-економічної політики.

4. Обґрунтовано передавальний механізм впливу рівня добробуту на економічне зростання. Рівень добробуту визначає темпи економічного зростання через вплив на економічну поведінку населення. Остання полягає у виборі структури благ, що споживаються, виду, регіону, легальності діяльності, фінансової активності, міри сприйняття населенням політичного та соціального устрою.

5. Особливості трансформації економіки України обумовили зниження середнього рівня добробуту населення. Не дивлячись на економічне зростання протягом останніх років, залишається низькою купівельна спроможність населення, наявна значна майнова та дохідна нерівність, підвищився рівень суб’єктивної бідності. Найбільш чисельним прошарком нової соціальної структури є прошарок, добробут якого є відносно низьким. Економічна активність даного прошарку визначальна для стимулювання економічного зростання, однак він потребує потужних додаткових стимулів активізації економічної поведінки для підвищення добробуту.

6. Результати якісного та кількісного аналізу засвідчили, що за більшістю напрямів передавального механізму відносно низький рівень добробуту переважно негативно впливає на економічне зростання. Це проявляється через нераціональну структуру споживання, зменшення доступності благ, від яких залежить якість людського капіталу, недостатній у відповідності до потреб економіки рівень заощаджень та інвестицій, еміграцію населення, поширення нелегальної діяльності, девіантну поведінку. Позитивний вплив поточного рівня добробуту на економічне зростання проявляється через наявність у більшої частини населення стимулів до підвищення добробуту, які реалізуються в пошуках більш високооплачуваної роботи.

7. Рекомендації щодо покращання умов життєдіяльності населення України включають такі первинні заходи, як підвищення рівня доходів населення, підвищення доступності благ, зменшення доходної нерівності. Зважаючи на це, факторами збільшення добробуту в національній економіці виступають: ріст продуктивності праці, підвищення рівня зайнятості населення, що потребує нагромадження людського та фізичного капіталу та супроводжується ростом пропозиції благ; скорочення доходної нерівності; спрощення операцій на фінансовому ринку, розвиток кредитних, страхових відносин; надання державою якісних суспільних благ.

8. З урахуванням досвіду розбудови “держав добробуту” в розвинутих країнах світу розроблено комплекс напрямів та в рамках кожного з них - завдань державної економічної політики України для підвищення добробуту населення, стимулювання таким чином поведінки економічних агентів з метою забезпечення прискорення економічного зростання в довгостроковій перспективі. Виділено наступні напрями, в порядку їх пріоритетності: 1) підвищення доступності благ, найбільш важливих для покращення якості людського та соціального капіталу; 2) скорочення нерівності населення; 3) підвищення реальних доходів. Визначено завдання в межах даних напрямів: підвищення доступності освітніх і медичних послуг, якісних суспільних благ; зменшення доходної нерівності населення, скорочення тіньового сектору; стимулювання росту пропозиції благ, сприяння підвищенню зайнятості, здійснення соціального захисту населення. В результаті бальної оцінки державної політики підвищення добробуту в Україні визначено важливість кожного з них порівняно з досвідом “держав добробуту”.

Публікації автора:

1. Гакаленко (Фертікова) Т. М. Регулювання нерівності як засіб впливу на суспільний добробут // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили. Серія: економіка. – Миколаїв: Вид-о МДГУ ім. П. Могили, 2005. – Т. 38. - Вип. 25. - С. 17-22.

2. Гакаленко (Фертікова) Т. М. Трансформаційні процеси як фактор низького рівня добробуту населення України // Наукові записки НаУКМА. – Київ, 2005 р. –– Т. 44. - С. 26-31.

3. Фертікова Т. М. Освіта як фактор економічного зростання в Україні // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили. Серія: економіка. – Миколаїв: Вид-о МДГУ ім. П. Могили, 2006. – Т. 51. - Вип. 38. - С. 53-57

4. Фертікова Т. М. Добробут як об’єкт державної соціально-економічної політики в Україні // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили. Серія: економіка. – Миколаїв: Вид-о МДГУ ім. П. Могили, 2007. - Т. 72. - Вип. 59. – С. 24-31.

5. Гакаленко (Фертікова) Т. М. Українська бідність в контексті глобалізації // Матеріали ІV Міжнародної конференції молодих вчених “Глобалізація як джерело конкуренції, конфліктів та можливостей”. – Миколаїв: Вид-о МДГУ ім. П. Могили, 2003. – У 2 т.. Т. 1. – С. 78-86.

6. Гакаленко (Фертікова) Т. М. Сучасний стан аграрного сектору та проблеми економічного зростання в Україні // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П. Могили. Серія: економіка. – Миколаїв: Вид-о МДГУ ім. П. Могили, 2004. – Т. 30. - Вип. 17. - С. 37-44.

7. Фертікова Т. М. Добробут як фактор економічного зростання // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2005”. – Дніпропетровськ, 2005. – Т. 7. - С. 71-74.

8. Фертікова Т. М. Добробут як об’єкт державної соціально-економічної політики в Україні // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів”. – Запоріжжя, 2006. – С. 150 – 153.