Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Біологічні науки / Гідробіологія


Теренько Людмила Михайлівна. Дінофлагеляти північно-західного Причорномор'я: видове різноманіття та екологія : дис... канд. біол. наук: 03.00.17 / НАН України; Інститут біології південних морів ім. О.О.Ковалевського. - Севастополь, 2005.



Анотація до роботи:

Теренько Л. М. Дінофлагеляти північно-західного Причорномор'я: видове різноманіття та екологія. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.17 – гідробіологія. – Інститут біології південних морів ім. О. О. Ковалевського НАН України, Севастополь, 2005.

Проведено ретроспективний аналіз вивченості дінофлагелят Чорного моря та на матеріалі власних досліджень для української частини північно-західного шельфу складено список із 192 видів (205 внутрішньовидових таксонів) дінофлагелят, включаючи ті, які містять номенклатурний тип виду. Відзначено 48 видів і 58 внутрішньовидових таксонів дінофлагелят, які вперше вказані для північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ), з яких 37 видів і 42 внутрішньовидових таксони – нові для Чорного моря. Серед нових видів виділено 5 видів-вселенців і показана можливість їх вселення з баластними водами суден, виказана гіпотеза про зростання загрози самовільної інтродукції потенційно шкідливих і токсичних дінофлагелят у Чорне море. Виявлено зміни видового складу, кількісних характеристик, сезонної динаміки дінофлагелят у прибережній зоні Одеської затоки, острова Зміїний та різнотипних причорноморських лиманах за період з 1997 по 2002 рр. Вперше для Чорного моря у донних відкладеннях Одеського порту відзначені цисти дінофлагелят, а також в умовах лабораторного експерименту прослідковано стадії їх розвитку. Вивчено просторово-часовий розподіл дінофлагелят у прибережній зоні Чорного моря, розвиток масових видів дінофлагелят та викликані ними «червоні приливи», а також їх трофічна структура та співвідношення авто- і гетеротрофної ланки.

1. Вперше для українського прибережжя ПЗЧМ виявлено особливості різноманіття, таксономії та екології дінофлагелят, проведена інвентаризація та встановлено внесок їх гетеротрофної складової в пелагічному угрупованні.

2. Встановлено, що до складу сучасної флори дінофлагелят ПЗЧМ входить 192 види (205 внутрішньовидових таксонів), враховуючи ті, що містять номенклатурний тип виду. 48 видів та 58 внутрівидових таксонів дінофлагелят вперше вказано для української ділянки ПЗЧМ, у тому числі 37 видів та 42 внутрішньовидових таксонів – нові для Чорного моря.

3. На основі багаторічних стаціонарних досліджень встановлено збільшення видового різноманіття дінофлагелят від 27,5% в 70-х роках до 33% в теперішній час, що пов'язано з удосконаленням методів досліджень та уточненням систематичного положення окремих представників дінофлагелят. Разом з тим, співвідношення числа видів діатомових та дінофітових залишається постійним і коливається у різні роки для діатомових – 49,1 – 54,5%, дінофітових – 27,3 – 33,0% від загального числа видів фітопланктону.

4. Дослідження сезонних змін кількісних показників дінофлагелят показали, що їх вклад у загальну чисельність фітопланктону в середньому за рік склав 8,08%, вклад в загальну біомасу більш значний – 36,65%. Вивчення вкладу дінофлагелят в загальну чисельність та біомасу фітопланктону прибережної зони Чорного моря в багаторічному масштабі показало значне збільшення їх ролі за останні роки у весняний (57,6%) та осінній (40,35%) періоди та зменшення – у літній (26,15%), що пов'язано зі зміною домінуючих видів дінофлагелят.

5. При розгляданні просторового розподілу дінофлагелят в прибережній зоні Одеської затоки відмічено високі кількісні показники дінофлагелят в цілому, а також видів з гетеротрофним (Gyrodinium cornutum, P. schwartzii) та міксотрофним (G. sanguineum, C. furca) типами живлення в районах, що найбільш підлягають евтрофуванню та органічному забрудненню.

6. Встановлено, що в ході сезонної сукцесії що одні види дінофлагелят відзначаються в планктоні увесь рік та дають у своєму розвитку один (G. sanguineum) чи два максимуми (H. triquetra), розвиток інших відбувається в одній з пір року та досягає максимуму в літній (Gymnodinium simplex, G. cornutum, P. schwartzii) чи осінній (Lingulodinium polyedrum) періоди.

7. В ході багаторічних досліджень встановлено, що число домінуючих видів дінофлагелят, що викликають «цвітіння» води в даний момент, зросло, частота «цвітінь» P. cordatum та їх щільність від 70-х до 90-х років зменшилися, число «цвітінь» H. triquetra збільшилося, відмічено збільшення числа домінуючих міксотрофних та гетеротрофних дінофлагелят. За останні роки серед масових видів відмічено потенційно токсичні дінофлагеляти Alexandrium spp., Сochlodinium polykrikoides, Gymnodinium aureolum, поява яких потребує подальшого контролю їх розвитку.

8. Вперше 5 видів дінофлагелят Gymnodinium uberrimum, G. aureolum, Spatulodinium pseudonoctiluca, С. polykrikoides, Alexandrium pseudogonyaulax, знайдених в районі Одеського порту, віднесено до видів-вселенців. При розгляді транзиту суден та походженні скинених баластних вод в район порту, а також географічного походження видів показано, що їх поява у Чорному морі пов'язана з непередбаченим вселенням з баластними водами суден.

9. Вперше для Чорного моря отримано дані кількісного розподілу цист в досліджуваних ділянках Одеського порту. Так, чисельність цист в поверхневому шарі донних відкладень коливалася в межах 1,6 – 105,6 106 кл. м-2 та складала в середньому 22,4 106 кл. м-2. Всього в пробах ґрунту було ідентифіковано цисти 31 виду дінофлагелят, у тому числі 6 потенційно токсичних Cochlodinium polykrikoides, Alexandrium affine, A. tamarense, A. acatenella, A. ostenfeldii, Protoceratium reticulatum. Відмічено цисти Protoperidinium compressum, Ensiculifera spp., що раніше не зустрічалися в планктоні дінофлагелят.

10. Для прибережної зони моря характерний високий вміст гетеротрофних дінофлагелят, які складають в середньому 36,36% чисельності та 48,33% біомаси усіх дінофлагелят та відіграють важливу роль в споживанні органічної речовини. Збільшення чисельності видів-гетеротрофів (Oblea rotunda, Gyrodinium cornutum, Polykrikos schwartzii, Diplopsalis lenticula), а також міксотрофного виду (Gymnodinium sanguineum) пов'язане з великою кількістю мінеральних та розчинених органічних речовин, що надходять з річковим та береговим стоками в прибережну зону моря, а також частими «цвітіннями» діатомових в зимовий та ранньовесняний періоди.

11. Кількісні показники розвитку дінофлагелят в лиманах знаходяться залежно від степені ізольованості лиманів від моря. Так, чисельність та біомаса дінофлагелят в Тилігульському лимані, що відноситься до лиманів закритого типу, нижче, а гетеротрофна складова значно вища, ніж в Сухому – лимані відкритого типу. Акваторія Сухого лиману в нижній глибоководній частині підлягає процесам евтрофуванню та за кількісними показниками їх розвитку може бути порівняна з Одеським портом.