1. З’ясовані особливості тонкої структури, систематичного складу, екології та біогеографії діатомових водоростей бентосу Чорного моря і суміжних водойм в умовах підвищеної антропогенної евтрофікації. Сукупність отриманої інформації є певним внеском у розвиток альгології і дало можливість розробити нові принципи класифікації роду Amphora для створення більш природної системи відділу Bacillariophyta. 2. В історії вивчення діатомових водоростей Чорного моря виділено три періоди: І – кінець ХІХ ст. до 50-х років ХХ ст., ІІ – з початку 50-х до середини 70-х років ХХ ст., ІІІ – з середини 70-х років ХХ ст. до цього часу, а в дослідженнях цієї групи водоростей – чотири наукових напрямки: морфолого-систематичний, флористичний, біолого-екологічний і палеостратиграфічний. Третій період історії вивчення діатомей пов`язаний з широким застосуванням автором дисертації трансмісійного й скануючого електронних мікроскопів, що дозволили отримати нові данні про морфолого-анатомічну будову діатомей, розробити нові критерії систематики і оцінки шляхів еволюції цих водоростей. 3. В бентосі Чорного моря виявлено 341 вид діатомових водоростей. Вони відносяться до 85 родів, 33 родин, 9 порядків і двох класів. Основу мікрофітобентосу складають види з класу Pennatophyсеае, який представлений двома порядками – безшовних і шовних діатомових водоростей. Найчисельнішим є порядок шовних діатомових. Вперше для Чорного моря наведено 102 види і один різновид. Новими для науки є 16 видів, один різновид і п`ять підродів у родах Amphora і Cymbella. Синонімізовано чотири види, два різновиди та дві форми. Здійснено нові таксономічні комбінації 21 виду та семи різновидів, суттєво доповнені діагнози 198 видів. Це дало змогу визначити, що за показниками флористичного багатства і систематичної різноманітності флор діатомових бентосу серед найбільш вивчених морів Чорне море займає далеко не останнє місце. По числу видів воно поступається Середземному, Північному, Балтійському, по числу родів - тільки Середземному, а по числу родин - Середземному і Північному морям. В цілому флора діатомових водоростей бентосу Чорного моря найбільш близька до флори діатомових Середземного моря, проте дещо збіднена. 4. Основними родинами по числу видів у бентосі Чорного моря є: Naviculaceae, Nitzschiaceae, Cymbellaceae, Fragilariaceae, Tabellariaceae, Licmophoraceae, Achnanthaceae, Entomoneidaceae, Epitemiaceae та Surirellaceae. 5. За ультраструктурою панцира види порядку безшовних діатомових водоростей можна поділити на дві групи – з двогубими виростами і без них. Підтвердилася думка, згідно з якою безшовні діатомові є збірною групою, серед яких трапляються як первиннобезшовні (які мають двогубі вирости), так і вториннобезшовні (які не мають двогубих виростів). Останнє дає підставу для проведення структурної реорганізації класифікаційної системи порядку безшовних діатомових. Виділені автором дві групи діатомей запропоновано віднести до нових підпорядків - Labiatoideae та Alabiatoideae. 6. За характером розташування двогубих виростів на стулках безшовних діатомових водоростей вони поділені на два типи: а) має один, рідше більше виростів біля полюсів стулок (полярна чи приполярна локалізація); б) вирости розташовуються уздовж поздовжньої осі стулки (осьова локалізація). Відкриття нами осьової локалізації двогубих виростів у Licmophora flabellata дозволило сформулювати власну гіпотезу про походження шва діатомових водоростей. Останній, на нашу думку, виник внаслідок злиття щілин декількох двогубих виростів, розташованих уздовж поздовжньої осі стулки шляхом часткового подовження щілин двогубих виростів, що локалізовані біля її полюсів. 7. У діатомових водоростей класу Pennatophyсеае виділено три типи і п‘ять підтипів розташування ареол у “рисах” на їх стулках: поперечний (з однорядним, дворядним та багаторядним підтипами), поздовжній, взаємоперехрещений (з прямоперехрещеним і скісноперехрещеним підтипами). Найчастіше у діатомових класу Pennatophyсеае зустрічається поперечний тип, він же - більш давній. В основі виникнення типів розташування ареол в “рисах” лежить поліфілетичне походження. 8. Найважливіша у морфофункціональному плані шовна система видів роду Amphora складається з декількох типів центрального вузлика: а) у вигляді ніжного ущільненого з боків виступу; б) у вигляді язикоподібного виступу з ізольованими довгастими потовщеннями або тільки ізольованого довгастого потовщення; в) у вигляді ставроса. Типи будови центрального вузлика покладені нами в основу нової класифікаційної системи роду Amphora, що дозволило значно удосконалити ідентифікацію дуже поширених у водних екосистемах видів цього роду. 9. У видів роду Amphora типи з`єднання ободків зі стулками, де гіпо- і епівальва налягають на вальвокопулу або навпаки, коли вальвокопула налягає на епі- і гіповальву, не мають таксономічної цінності. Нами встановлено, що, вальвокопула і плевра легко зміщуються одна відносно одної і відносно черевного чи спинного країв стулки при обробці панцира в кислотах. Крім того, у видів роду Amphora нами виявлено незвичний поділ панцира, де материнські стулки не розходяться. Підсумком такого поділу є виникнення дочірніх панцирів декількох поколінь (частіше двох, трьох), що виявляються з`єднаними один з одним як елементи російської “матрьошки”. У порівнянні з вихідними (материнськими), дочірні панцирі менші за розмірами. У процесі такого поділу чи після його завершення материнські стулки (обидві чи по одній) разом з ободками відпадають. При цьому оголюються дочірні панцирі чи їх частини і виникають різновікові комбінації частин панцира - стулок і сполучних ободків. Описаний поділ панцира амфор за принципом “матрьошки” характерний не тільки для видів роду Amphora, але й для видів роду Achnanthes (A. longipes Ag., A. brevipes Ag.) наприкінці вегетаційного періоду та за несприятливих умов навколишнього середовища. Це явище має адаптаційний характер і, мабуть, притаманне багатьом мікроскопічним водоростям. 10. Діатомові водорості бентосу Чорного моря відносяться до 14 зонально-географічних елементів: арктично-бореального, високобореального, широкобореального, низькобореального, низькобореально-тропічного, бореально-тропічного, бореально-субтропічного, бореально-тропічно-нотального, бореально-нотального, арктично-бореально-тропічного, арктично-бореально-нотального, тропічного, низьконотального і мультизонального. Домінують широкобореальний, мультизональний і бореально-тропічний зонально-географічні елементи. У генезі флори виявлено шість комплексів: Північноатлантичний, тропічний (Індо-Вест-Пацифічний), субтропічний (в основному Середземноморсько-Центральноатлантичний), автохтонний (Середземноморсько-Чорноморський), континентальний (Європейсько–Азіатський), арктичний (Північних морів). Найбільш представленими є Північноатлантичний, субтропічний і тропічний комплекси. В історичному аспекті сучасна флора діатомових бентосу Чорного моря включає пізньокрейдовий, палеогеновий, неогеновий і плейстоценовий комплекси. Основу флори Чорного моря складають неогеновий (138 видів) і плейстоценовий (122 види) комплекси. 11. Ядро флори діатомових водоростей бентосу Чорного моря складають морські евригалинні види. Переважають полігалоби (48,66 %), значний відсоток яких локалізується поблизу берегів Криму, Північного Кавказу і Закавказзя. Другою у відсотковому співвідношенні є група мезогалобних діатомових (31,50%). У північно-західній частині моря, особливо в опріснених пригирлових районах, часто зустрічаються олігогалобні галофіли і індиференти (11,27 і 8,90% відповідно). Більшість видів олігогалобних діатомових водоростей пристосувалися до умов Чорного моря, а тому спостерігаються далеко за межами північно-західного шельфу (біля берегів Криму і навіть Кавказу). Нині в Чорному морі поряд з полігалобами велике значення має і мезогалобний комплекс. Роль цих двох груп діатомових визначається, з одного боку, кількістю видів і широким їх розповсюдженням, з іншого чисельністю і біомасою. Вказані дві екологічні групи значною мірою визначають оригінальність флори діатомових водоростей бентосу Чорного моря. 12. Чисельність і біомаса діатомових водоростей у ценозах періфітонних організмів твердих субстратів суттєво коливаються в процесі формування. Після кожного різкого підйому цих кількісних показників (особливо навесні і восени) відбувається відрив від твердих субстратів окремих клітин чи фрагментів колоній діатомових. Це призводить до значного зниження чисельності і біомаси останніх. Проте для кожного типу твердого субстрату цей процес у прибережній зоні має свою специфіку. Розподіл чисельності і біомаси діатомових водоростей бентосу у відкритих районах північно-західного шельфу Чорного моря на м’яких субстратах має мозаїчний характер. Максимум чисельності діатомей відзначається в Тендрівському і в Одеському районах Чорного моря. “Поля” мінімальної чисельності і біомаси частіше локалізуються напроти гирла Дунаю, Дністровського та Дніпровсько-Бузького лиманів – найбільш евтрофованих акваторій моря. 13. Для піщаної берегової зони моря і лиманів, що належать до типових маргінальних екотонів, характерне стійке існування своєрідних угруповань водоростей, основу яких складають діатомові. Такі водорості запропоновано розглядати як нове екологічне угруповання. Рекомендовано сукупність таких водоростей називати мезофітопсамоном. Виділене екологічне угруповання водоростей подібне аерофітону і фітоедафону, але не тотожне їм. У мезофітопсамоні, у свою чергу, виділені: мікроскопічна група водоростей, що веде прикріплений до піщин спосіб життя чи вільно рухається по їх поверхні – епіфітопсамон, і не прикріплена група, що вільно живе в міжпіщинкових просторах – інтрафітопсамон. Видова різноманітність інтерстиціальних водоростей є найбільшою у районах піщаних пляжів з мінімальним антропогенним впливом. В таких місцях часто спостерігається “цвітіння” піску. 14. Підтверджено, що якісні (таксономічний склад) і кількісні (чисельність і біомаса) показники мікрофітобентосу, основу якого у Світовому океані складають діатомові водорості (до 100%), можуть використовуватися для оцінки динаміки і наслідків антропогенного впливу на морські екосистеми та для складання прогнозів по відновленню донних угруповань мейобентосу. 15. На підставі вперше використаних в Україні автором дисертації методів ТЕМ і СЕМ досліджена тонка структура панцира і стулок 198 видів і різновидів діатомей, одержано 1530 оригінальних мікрофотографій, які склали 140 таблиць “Атласу діатомових водоростей бентосу північно-західної частини Чорного моря і суміжних водойм”, виданого “Науковою думкою” у 1992 році. Цей атлас широко використовується в наукових і навчальних закладах України, Росії, Білорусі та інших країн. |