В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання та практичної діяльності міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Основні з них такі: 1. В нормативно-правових актах МВС України слід закріпити обов’язок посадових осіб міліції, які здійснюють провадження в справах про адміністративні правопорушення, роз’яснювати порушникам порядок виконання винесеної постанови, зокрема, про накладення штрафу. 2. З метою підвищення ефективності виконання постанов про застосування штрафу доцільно дещо спростити його порядок і за основу взяти підвищення зацікавленості самого порушника у добровільній сплаті суми штрафу. Для цього варто скоротити строк, передбачений ст. 307 КпАП України, до 5-7 днів. 3. В КпАП України доцільно передбачити можливість виплати штрафних сум у розстрочку як за добровільного порядку виконання постанови, так і у випадку примусового її виконання. 4. До осіб, що не мають постійного місця проживання та роботи і допустили порушення громадського порядку і антиалкогольного законодавства, застосувати стягнення у вигляді штрафу частіш за все неможливо, тому найбільш ефективним заходом впливу в цих випадках було б застосування громадських робіт. 5. В наш час назріла необхідність у запровадженні спеціальної норми, яка передбачала б відповідальність за ухилення від обов’язку сплати штрафу, тому КпАП доцільно доповнити новою статтею такого змісту: “У випадку ухилення порушника від сплати штрафу районний (міський) суд (суддя) за поданням державного виконавця, юрисдикційного органу (посадової особи) вправі замінити невиплачену суму штрафу стягненням штрафу у подвійному розмірі, виправними роботами або адміністративним арештом на строк до 15 діб”. 6. Доцільно було б скоротити строк давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до 1 місяця. 7. Статтю 301 КпАП України доцільно доповнити частиною 3 такого змісту: “Перебіг строку давності переривається, якщо особа, притягнута до адміністративної відповідальності, ухиляється від виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Відлік строку давності поновлюється з дня виявлення цієї особи”. 8. Статтю 30 КпАП доцільно доповнити частиною 2 такого змісту: “Особа позбавляється права керування транспортним засобом тієї ж категорії, яким керувала під час вчинення правопорушення, або всіма видами транспортних засобів”. 9. Слід законодавчо закріпити правові заходи, що гарантували б виконання постанов про накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. 10. Для індивідуальних транспортних засобів, водії яких керували ними в стані сп’яніння чи будучи позбавленими права керування або без права керування взагалі, доцільно запровадити державні номерні знаки спеціальної серії. 11. В ст. 320 КпАП слід уточнити підстави та порядок скорочення строку позбавлення права керування транспортними засобами. 12. Доцільно, на думку дисертанта, запровадити відповідальність за порушення режиму відбування адміністративного арешту, особливо – за втечу особи з місця роботи чи утримання та за злісну непокору законному розпорядженню працівника спецприймальника, пов’язаному з виконанням даного виду стягнення. 13. Зважаючи на демократичні зміни в житті суспільства, конституційне визнання України правовою, соціальною державою, варто було б пом’якшити існуючий режим відбування адміністративного арешту, який в наш час мало відрізняється від режиму відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі, а часом є навіть жорсткішим. Пом’якшення могли б стосуватися, наприклад, надання права на користування літературою, телебаченням, на відвідування рідних, листування, передачі, покращення харчування тощо. |