1. Ім’я доктора біологічних наук, професора Івана Івановича Пузанова (1884-1971) вперше стало об’єктом дисертаційного дослідження. Вивчення творчості вченого показало, що відсутність всебічного аналізу, обмаль відомостей про його науково-педагогічну та просвітницьку діяльність, незнання окремих сторін біографії та світогляду вченого, методологічних принципів діяльності, невикористання в науковому обігові нових архівних, документальних і літературних матеріалів – все це разом взяте не дозволяло глибоко і всебічно представити особистість і науково-педагогічну спадщину І.І.Пузанова. 2. Визначено основні етапи формування наукового світогляду І.І.Пузанова. Навчання в Московському університеті, наукові стосунки з видатними вітчизняними вченими – Д.М.Анучиним, А.П.Богдановим, С.О.Зерновим, М.Ю.Зографом, М.О.Мензбіром, О.П.Павловим, О.М.Сєверцовим, П.П.Сушкіним, І.І.Шмальгаузеном, як і зарубіжними дослідниками природи – Вінером, Бючлі, Геккелем, Дорном, наукові відрядження на Вілла-Франкську, Неаполітанську та Севастопольську морські біологічні станції, участь в глибокомірних Чорноморських експедиціях, підготовка і захист магістерської і докторської дисертацій, подорожі й далекі країни Азії та Африки – все разом узяте було для І.І.Пузанова водночас і періодом становлення наукового професіоналізму, розширювало його науковий кругозір і дозволило в майбутньому стати всесвітньо відомим вченим-зоологом. Життя і діяльність вченого окреслюються такими основними періодами: курський (1885-1904), московський (1904-1917), кримський (1917-1932), кавказький та горьківський (1932-1947), одеський (1947-1971). 3. Узагальнено відомі і введено до наукового обігу мало з’ясовані сторінки біографії І.І.Пузанова. Це, насамперед, стосується його монографії «Фактори ектогенезу у вченні Ч.Дарвіна (у рукописному вигляді цю працю ми віднайшли в Архіві Російської академії наук), низки публікацій вченого з проблем антропогенезу, досліджень в галузі зоогеографії, у підготовці статей історико-біографічного характеру. 4. Встановлено, що творчий доробок І.І.Пузанова можна умовно розділити на такі основні напрямки досліджень: вирішення загальних проблем біології, розробка проблеми факторів антропогенезу, з’ясування доказів теорії еволюції органічного світу, дослідження окремих груп тварин (риб і птахів), розвиток гідробіологічних досліджень, історії біологічної науки. І.І.Пузанову належить визначна роль у постановці та вирішенні багатьох проблем фауни, екології і систематики тварин різних регіонів колишнього СРСР. 5. Доведено, що наукові здобутки І.І.Пузанова впливали у ХХ ст. і продовжують впливати сьогодні на стиль мислення в біологічній науці, на кардинальні зміни її структури. Діапазон досліджень вченого створив плідну взаємодію ідей, дозволив робити широкі узагальнення. Тематичний аналіз праць І.І.Пузанова показує, що основним предметом його зоологічних досліджень були види тварин та їх структура, роль мінливості у видоутворенні та її екологічна обумовленість, теоретичні і практичні принципи діагностики видів в іхтіології та орнітології, а також видове розмаїття і географічне поширення тварин в Російській імперії, колишньому СРСР і Україні та динаміка ареалів. 6. Встановлено, що І.І.Пузанову належать визначні досягнення в накопиченні прямих доказів еволюці органічного світу. Важливе значення в розвитку філогенетичного напрямку мало з’ясування вченим родинних відносин між групами організмів, що існують сьогодні. Він доводив, що в системі виду можуть існувати складні ієрархічні взаємовідносини популяцій та їх груп. При цьому з’ясування справжньої філогенетичної спорідненості таких угруповань необхідне для визначення внутрішньовидових таксономічних категорій, як і шляхів історичного розвитку окремих частин виду тварин. 7. Доведено, що своїми порівняльно-анатомічними дослідженнями гострокрилих дятлів І.І.Пузанов розвивав популяційне мислення. Наведені ним варіативні ряди значень досліджуваних ознак для окремих груп дятлів стали підставою для вивчення процесів мікроеволюції. Вчений показав, що популяційно-морфологічні методи допомагають встановлювати напрямки природного добору в популяції тварин (як на різних стадіях її прояву, так і при порівнянні різних популяцій). 8. З перших кроків своєї наукової діяльності І.І.Пузанов розробляв і детально аналізував три основні проблеми в зоогеографії: фауна Криму та її походження, походження та еволюція молюсків Криму та фауна Чорного моря біля Південного берега Криму. Запропонована І.І.Пузановим схема районування орнітологічної фауни Криму в основному підтримується сучасними орнітологами. Найбільше він досліджував видовий і підвидовий склад Кримської орнітофауни, переліт птахів в інші краї. Вчений вирішував проблеми загальної біології і зокрема вказав на розвиток фронту біологічних наук, на розвиток процесів їх диференціації та інтеграції. І.І.Пузанов активно розробляв проблему факторів антропогенезу з метою встановлення родоводу людини і показу центрів її походження. В низці гідробіологічних досліджень вчений довів ряд положень стану гідробіологічної науки ХХ ст. і зокрема: підвищення біологічної продуктивності водойм і самоочищення водоймищ, охорона їх від забруднення. Історично-біологічні праці І.І.Пузанова є взірцями демонстрації талантів наших українських вчених, їх внеску у світову наукову співдружність. Праці з історії зоологічної науки надали великої ваги науковій спадщині І.І.Пузанова і ще більше підкреслили роль цього вченого в контексті розвитку біологічної науки в ХХ столітті. 9. Підручники і навчальні посібники І.І.Пузанова не втратили свого значення і сьогодні. Вони є взірцями для тих вчених-педагогів, які викладають: зоологію, зоогеографію, еволюційне вчення, іхтіологію, гідробіологію, гідрологію, екологію та історію науки. Як викладача різних вищих навчальних закладів Москви, Сімферополя, Горького і Одеси, І.І.Пузанов зробив вагомий внесок в підготовку педагогічних і наукових кадрів в різних галузях біологічної науки і особливо зі спеціалізації по зоології, гідробіології та геології. Значна його роль як організатора науки та фундатора наукових установ. І.І.Пузанов був блискучим популяризатором нових досягнень біологічної науки в галузевих науково-популярних журналах. |