У дисертаційній роботі представлено обґрунтування, теоретичне узагальнення та перспективне вирішення науково-практичного завдання розвитку методів діагностики кризового стану машинобудівних підприємств. Основні висновки та результати, які одержано в ході дослідження, полягають у такому: 1. Обґрунтовано, що закладення теоретичних підвалин для формування цілісної системи управління підприємствами вимагає одностайності у тлумаченні категорій, що відбивають процес управління кризою, комплексний аналіз та узагальнення існуючих підходів до економічного змісту яких дозволили уточнити їх дефініції. Конкретизовано поняття «криза підприємства» як загострення протиріч на підприємстві як соціально-економічної системи, викликане її іманентною природою, що загрожує пріоритетним цілям підприємства. Оскільки кризовий процес відбивається на фінансових показниках діяльності підприємства, встановлено, що «діагностика» може розглядатися як процес визначення фінансового стану підприємства та оцінки можливості його зміни, що обумовлює представлення антикризового управління як конструктивну реакцію на виявлені в результаті діагностики зміни, що загрожують нормальному функціонуванню підприємства з використанням усіх загальних функцій менеджменту. Такі уточнення усувають певні теоретичні суперечливості в тлумаченні понять та конкретизують понятійний апарат антикризового управління. Обґрунтовано, що кризовий стан характеризується наступними стадіями: дестабілізація, неорганічні зміни, органічні зміни, відповідно до яких слід здійснювати диференційований підхід до вибору антикризових заходів. Уточнено класифікацію криз підприємства з метою вирішення окремих проблем систематизації кризових явищ на мікрорівні, оскільки класифікаційні ознаки можна розглядати як параметри, що надають оцінку ситуації для розробки та вибору обґрунтованих управлінських рішень. 2. Розроблено схему структури антикризового управління машинобудівним підприємством на підґрунті взаємозв’язків між його об’єктами, суть якої полягає в зборі, систематизації та обробки інформації про об’єкти управління, у визначенні взаємозв’язків між елементами системи з метою підвищення обґрунтованості управління машинобудівним підприємством в кризових умовах. 3. Проаналізовано сучасний стан, головні тенденції динаміки результатів діяльності суб’єктів господарювання - підприємств промисловості, у тому числі машинобудування України. Виявлено та систематизовано склад та характер факторів, які найбільше впливають на їх діяльність, узагальнено ознаки кризового стану машинобудівних підприємств, порівняно результати схильності їх до банкрутства за допомогою існуючих методів. 4. Обґрунтовано процес економічного дослідження стану підприємства на основі визначення та упорядкування теоретико-інструментальних процедур, реалізація яких забезпечує об’єктивну його оцінку та дозволяє більш чітко позначати межі складових цього процесу та здійснювати його більш якісно. Доведено, що відбір показників для оцінки стану підприємств машинобудівної галузі є одним з найважливіших процедур дослідження, обґрунтування системи яких здійснено за допомогою поєднання фінансового та кластерного аналізу. 5. Розроблено теоретико-методичний підхід до діагностики стадій кризи підприємств машинобудування, який ґрунтується на використанні факторного, кластерного та дискримінантного аналізу та передбачає розрахунок класифікаційних функцій на основі агрегованих показників, які мають змістовну інтерпретацію. Використання запропонованого підходу дозволяє отримати більш об’єктивну та надійну оцінку стадії кризи з метою підвищення обґрунтованості вибору альтернатив при прийнятті рішень щодо напрямків антикризових заходів. 6. Запропоновано методичний підхід до вибору та формування обґрунтованих антикризових заходів на основі результатів діагностики стадії кризи та ресурсних можливостей підприємства за допомогою матриці станів, що гармонізує процес реалізації антикризового управління. Запропонований підхід до діагностики формування набору антикризових заходів, в основу якого покладено розмежування останніх залежно від часового простору, стадій кризи, ресурсних можливостей підприємства, являє собою інструментарій для генерації та підбору найбільш обґрунтованих з них, що мають характеристики комплексності, цілеспрямованості, узгодженості, спрямованих на нейтралізацію кризоутворюючих факторів та підвищення ефективності антикризового управління машинобудівним підприємством. 7. Результати дисертаційної роботи впроваджено на підприємствах машинобудування Харківського регіону: ТОВ «Харківський завод підйомно-транспортного устаткування», ВАТ «Турбоатом», ПП «Компанія Мітра», а також у навчальний процес кафедри економічного аналізу і обліку НТУ «ХПІ». Основні положення та науково-методичні розробки дисертації можуть бути рекомендовані для подальшого впровадження та використання у роботі підприємств машинобудування, науково-дослідних установ, управлінь державної адміністрації та Міністерства промислової політики України. |