У дисертаційній роботі наведено теоретичне і практичне розв’язання актуальної проблеми сучасної хірургії – покращення результатів діагностики і лікування хворих з хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок, що було досягнуто за рахунок розробки нового способу більш ранньої і високоспецифічної діагностики ішемії нижніх кінцівок та вдосконалення тактики хірургічного лікування. Це забезпечило підвищення ефективності хірургічного лікування і зниження частоти ранніх і віддалених післяопераційних ускладнень. 1. Розроблена експериментальна модель дозованого артеріального стенозу у лабораторних тварин дозволяє відтворити клінічну картину хронічної ішемії кінцівок і всі клінічні стадії хронічної ішемії на відміну від існуючих експериментальних моделей. Запропонований комплекс критеріїв оцінки стадії ішемії кінцівок у лабораторних тварин, (відстань одномоментного пробігу, систолічний тиск на рівні щиколотки, кисточкові-плечовий індекс, напруга кисню (рО2) в м’язовій тканині ураженої кінцівки, динаміка температури шкіри ураженої кінцівки та тривалість сну дозволяє всебічно оцінити ішемію. 2. Вивчення динаміки рівня клітинного білка HIF-1 в ішемізованій тканині при експериментальній ХКІНК дозволило виявити його роль у розвитку даної патології, а також обґрунтувати новий спосіб ранньої діагностики хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок у клініці. 3. Встановлено, що в міру розвитку клінічних стадій ішемічного процесу рівень HIF-1 у м’язовій тканині ураженої кінцівки поступово підвищується аж до стадії ІІІб (критичної ішемії). При критичному рівні ішемії (стадії IIIб-IV) відбувається різке зниження рівня HIF-1. Нами було показано, що у хворих з ІІ стадією захворювання середній рівень білка HIF-1 становить (300 ±59,6) нМ/мг актину, з IIIа і IIIб стадіях відповідно (460±100) та (104±54,8) нМ/мг актину,. У пацієнтів с IV стадією ішемії середній рівень HIF-1 нижчий за (25±20) нМ/мг актину. Зростання рівня HIF-1 до стадії ІІІа включно пояснюється його нагромадженням у клітинах унаслідок ішемії, а різкий спад у подальшому – його пригніченням генами, що відповідають за анаеробний гліколіз і апоптоз, а також автолізом ішемізованих клітин. 4. Аналіз результатів виконаного клінічного дослідження щодо рівня білку HIF-1 в ішемізованих тканинах виявив високу чутливість (88,9%,) і специфічність (96,3%) запропонованого способу діагностики ХКІНК, який дає всього 11,1% хибнопозитивних результатів, порівняно з 23% для ультразвукової допплерометрії і 28% для транскутанної напруги кисню (TсрO2). 5. Врахування динаміки концентрації білка HIF-1 в уражених ішемією м’яких тканинах кінцівки дозволило раніше і більш точно визначати стадії ХІНК та обґрунтовувати показання і тактику лікування хворих з ХКІНК. Нами встановлено, що як на ранніх, так і на пізніх стадіях ішемії нижніх кінцівок показаним є хірургічне лікування паралельно з консервативним для відновлення ішемізованої тканини. 6. Запропонований метод діагностики з подальшим вибором тактики лікування дозволили отримати хороші та задовільні результати лікування хворих з ХКІНК у найближчий післяопераційний період у 80,3% випадків та у 75,4% у віддалений, що вірогідно відрізняється p < 0,005 (5,7% та 8,8 % відповідно) від аналогічних показників при традиційних методах діагностики та лікування хворих. |