Анотація до роботи:

Вишняк О.С. Діагностика та консервативне лікування хвороб хребта у собак і котів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 – ветеринарна хірургія. – Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 2007.

Дисертація присвячена вивченню поширення та клінічних особливостей різних форм хвороб хребта у собак та котів, вдосконаленню їх діагностики шляхом розробки та апробації методів неврологічних, рентгенологічних та мієлографічних досліджень, а також клініко-експериментальному обгрунтуванню методів медикаментозної терапії.

Хвороби хребта у собак та котів є досить поширеними. З 1592 тварин, які надходили на амбулаторний прийом, вони були виявлені у 191 (12%), у тому числі у 87 (5,46 %) собак та 104 (6,54 %) котів. Серед хвороб хребта діагностували переломи та вивихи хребців, атланто-аксіальний підвивих, зміщення міжхребцевих дисків, спондилопатію та дискоспондиліт. Найчастіше хвороби хребта зустрічалися у поперековому відділі.

Опрацьовані методи діагностики хвороб хребта: неврологічні дослідження, які враховують певні симптоми функціональних порушень спинного мозку та дозволяють швидко визначити локалізацію ураженої його ділянки, можливу причину захворювання і прогноз; 2) рентгенологічні дослідження; 3) мієлографічні дослідження шляхом атланто-окципітальної та люмбо-сакральної пункції.

Визначена ефективність консервативного лікування хвороб хребта, яка передбачає іммобілізацію тварин та медикаментозну терапію і спрямована на зниження невропатичного болю, усунення набряку тканин, покращання циркуляції крові в місцях пошкодження спинного мозку і стимулювання в них відновних процесів. Доведено, що лікування тварин фуросемідом, ветофлюксином та ретиноєвою кислотою є більш адекватним, ніж дексаметазоном, пірацетамом та пентоксифіліном. Воно ефективніше впливає на відновлення захисно-пристосувальних реакцій організму, про що свідчить динаміка змін морфологічних та імунобіохімічних показників крові (кількості еритроцитів, лейкоцитів та змін у лейкограмі, вмісту гемоглобіну, загального білку, альбуміну та фракцій імуноглобулінів).

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми надання хірургічної допомоги при хворобах хребта у дрібних свійських тварин: досліджено поширення та клінічні особливості різних клінічних форм хвороб хребта у собак і котів, вдосконалено їх діагностику шляхом розробки та апробації схем неврологічних, рентгенологічних і мієлографічних досліджень, клініко-експериментально обгрунтовано ефективні методи медикаментозної терапії.

2. Хвороби хребта у собак та котів поширені в умовах міста Київ. Вони були виявлені у 191 (12%) з 1592 тварин, які надходили на амбулаторний прийом, у тому числі 87 (5,46 %) собак та 104 (6,54 %) котів. За локалізацією хвороби хребта найбільш часто зустрічалися у поперековому відділі – у 61,78% випадків, у шийному – 13,61%, грудному – 12,56%, крижовому – 5,76% та хвостовому – 6,29% випадків. У собак та котів хвороби хребта було діагностовано приблизно з однаковою частотою у грудному, поперековому та крижовому відділах, у шийному відділі вони частіше зустрічалися у собак (8,37%), ніж у котів (5,23%), у хвостовому – майже у 3 рази частіше виникали у котів (4,71%), ніж у собак (1,57%).

3. У шийному відділі хребта діагностували переломи хребців (майже удвічі частіше у котів, ніж у собак), атланто-аксіальний підвивих та зміщення міжхребцевих дисків (виключно у собак), спондилопатію (приблизно з однаковою частотою у котів та собак). У грудному відділі хребта діагностували тораколюмбарне дискове зміщення (у собак частіше у 5 разів, ніж у котів), дискоспондиліт (виключно у котів), спондилопатію та переломи і вивихи хребців (однаково часто у котів та собак), причому переломи та вивихи хребців зустрічалися переважно в ділянках T₁₂/Т₁₃ та T₁₃/L₁.

4. У поперековому відділі хребта переважно діагностували (у котів частіше, ніж у собак) переломи і вивихи хребців, переважно в ділянках L₂/L₃ та L₄/L₅, рідше – в L₁/L₂, а поодинокі випадки дискоспондиліту, спондилопатії та зміщення дисків – однаково часто у собак та котів. У крижовому відділі хребта діагностували в основному переломи (з однаковою частотою у собак та котів), у хвостовому – виключно переломи і вивихи хребців (у котів утричі частіше, ніж у собак).

5. Опрацьована схема неврологічних досліджень дозволяє швидко визначити ступінь та локалізацію ушкодження спинного мозку, можливу причину захворювання та прогноз. Вона враховує наявність атаксії, спастичних парезів, паралічів, послаблення, відсутність або надмірний прояв спінальних рефлексів, появу аномальних рефлексів або симптому Шиффа-Шерінгтона, ступінь пропріоцепції, больових реакцій, рівень контролю твариною сечовиділення та дефекації.

6. Опрацьована методика рентгенологічних досліджень тварин у випадку порушень функцій спинного мозку збільшує їх ефективність, оскільки враховує результати клінічних та неврологічних досліджень і грунтується на розробленій схемі системного пошуку характерних для різних клінічних форм хвороб хребта змін (у хребцях, міжхребцевих проміжках та отворах, спинномозковому каналі, прилеглих тканинах).

7. Мієлографічні дослідження дають можливість, орієнтуючись на характер розповсюдження рентгеноконтрастної речовини, визначити ділянки реального звуження (деформації) субарахноїдального простору, які виникають у місцях стиснення спинного мозку. Опрацьована методика передбачає: контрастування розчином йопроміду („Ультравіст-370”) із вмістом йоду 370 мг/мл; для дослідження субарахноїдального простору спинного мозку проведення атланто-окципітальної пункції; для дослідження кінцевого відділу спинного мозку проведення люмбо-сакральної пункції; рентгенограми виконувати у боковій і дорсо-вентральній проекціях протягом 5–10 хв після введення контрастної речовини через швидке її розсмоктування.

8. За даними неврологічних досліджень, застосоване консервативне лікування при хворобах хребта сприяє більш швидкому відновленню функцій спинного мозку. У тварин контрольної групи параліч, позитивний рефлекс екстензора та симптом Шиффа-Шерінгтона не змінювалися протягом усього періоду досліджень, а відчуття болю та деяке покрещання контролю за сечовиділенням відновлювалося лише на 90-й день досліджень; вже на 30-й день дослідів перехресний рефлекс екстензора не спостерігали, а контроль за сечовиділенням відновлювався. У тварин, яких лікували фуросемідом, ветофлюксином та ретиноєвою кислотою параліч зникав на 30-у добу, а під час лікування дексаметазоном, пірацетамом та пентоксифіліном частковий параліч зберігався до 90-ї доби.

9. Лікування тварин при хворобах хребта фуросемідом, ветофлюксином та ретиноєвою кислотою більш адекватне, ніж дексаметазоном, пірацетамом та пентоксифіліном. Воно ефективніше впливає на відновлення захисно-пристосувальних реакцій організму, про що свідчить динаміка змін морфологічних та імунобіохімічних показників крові (кількості еритроцитів, лейкоцитів та змін у лейкограмі, вмісту гемоглобіну, загального білка, альбуміну та фракцій імуноглобулінів).

Публікації автора:

1. Вишняк О.С. Діагностика та патогенез деяких хвороб шийного відділу хребта у собак // Наук. вісник Національного аграр. ун-ту. – К., 2003. – Вип. 64. – С. 186–189.

2. Вишняк О.С. Діагностика та патогенез шийної спондилопатії у собак // Наук. вісник Національного аграр. ун-ту. – К., 2004. – Вип. 75. – С. 47–51.

3. Вишняк О.С. Діагностика та патогенез деяких хвороб грудопоперекового відділу хребта у дрібних тварин // Вет. медицина України. – 2004. – № 1. – С. 34–36.

4. Вишняк О.С., Дорощук В.О. Про доцільність застосування сучасних ламінарних фіксаторів у дрібних тварин із нестабільними переломами хребта // Зб. наук. праць Харківської держ. зооветеринарної академії. – Харків: 2004.–РВВ ХДЗВА. – Вип.12, ч.3. – Х., 2004. – С. 90–92. (Аспірантка брала участь у проведенні клінічних досліджень, обробила та узагальнила одержані результати).

5. Вишняк О.С. Порівняльна ефективність медикаментозного лікування при пошкодженнях спинного мозку у собак та котів // Наукові доповіді НАУ. – 2007. – №7. – http://www.nbur.gov.uale-Journals/nd/2007-2/07vosdac.pdf

6. Вишняк О.С. Діагностика та патогенез деяких хвороб шийного відділу хребта у дрібних тварин // Тези доп. ІІ конф. проф.- викл. складу і аспірантів ННІ вет. медицини, якості і безпеки продукції АПК. – К.: Науковий світ, 2003.– С. 28.

7. Вишняк О.С. Діагностика та патогенез шийної спондилопатії у собак // Тези доп. конф. проф.- викл. складу і аспірантів ННІ вет. медицини, якості і безпеки продукції АПК. – К.: Вид. НАУ, 2004.– С. 23–24.

8. Вишняк О.С., Дорощук В.О. Травматичне пошкодження спинного мозку: патофізіологічні аспекти // Тези доп. конф. проф.–викл. складу і аспірантів ННІ вет. медицини, якості і безпеки продукції АПК. – К.: Вид. НАУ, 2005. – С. 18–19. (Аспірантка проводила клініко-експериментальні дослідження, обробила та узагальнила одержані результати).

9. Дорощук В.О., Вишняк О.С. Застосування рентгеноконтрастного засобу “Ультравіст- 370” при діагностиці неврологічних порушень у собак та котів // Матеріали ІІІ міжнар. конгресу спеціалістів вет. Медицини (Національний аграрний університет, м. Київ, Україна). – К.: Нац.наук. центр “Ін-тут аграрної економіки”, 2005. – С. 174–175.

10. Сухонос В.П., Вишняк О.С. Діагностика та консервативне лікування хвороб хребта у собак та котів: Методичні рекомендації. – К., 2006. – 20 с. (Аспірантка брала участь у проведенні клінічних досліджень, обробила та узагальнила одержані результати).