Горшкова Наталя Іванівна. Діагностика стану економіки в системі стабілізаційної політики держави : Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2003. — 192 арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 170-181.
Анотація до роботи:
Горшкова Н.І. Діагностика стану економіки в системі стабілізаційної політики держави. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економікою. – Київський національний економічний університет, Київ, 2004.
У роботі набуло нового змісту визначення сутності діагностики макроекономічних процесів, обґрунтовано авторське розуміння дестабілізації як складного процесу з притаманними йому проявами та стадіями розвитку, які відповідають фазам економічного циклу, певну послідовність формування основних наслідків дії негативних шоків та відповідні трансмісійні механізми поширення імпульсів.
Автором розроблено систему діагностики стану економіки, яка складається з випереджувального прогнозу макропоказників; моніторингової системи виявлення диспропорцій, яка ґрунтується на застосуванні економетричних методів оцінки тісноти зв'язку між індикаторами стану рівноваги та ВВП, моделюванні впливу зміни цих індикаторів з відповідним лагом на динаміку ВВП; рекомендацій щодо розробки стратегії стабілізаційної політики та визначення наслідків її реалізації.
На основі проведеного комплексного дослідження обґрунтовано систему якісних критеріїв, які призначені для оцінки наслідків реалізації заходів державної політики щодо стабілізації розвитку економіки і дозволяють прогнозувати позитивні та негативні результати запропонованих реформувань.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення та новий підхід до вирішення наукового завдання, яке полягає у синтезі теоретико-методологічних, методичних та практичних положень аналізу, прогнозування та регулювання дестабілізаційних процесів на макроринках, збалансування інтересів суб'єктів господарювання з метою забезпечення умов для довгострокового та стабільного зростання. В результаті проведеного дослідження були отримані наступні висновки:
На макроринках попит та пропозиція завжди врівноважені, але це не означає, що всі суб'єкти господарювання задоволені своїм становищем. Якщо параметри рівноваги не задовольняють будь-кого з учасників ринку, то при зміні умов через реалізацію своїх планів вони прагнутимуть досягти нового стану рівноваги. Тому поряд з виявленням умов встановлення загальної рівноваги в процесі аналізу важливо з'ясувати міру її стабільності, виходячи зі ступеня задоволення суб'єктів господарювання своїм становищем на ринку.
Відповідно до економічної теорії, дестабілізаційні процеси не виникають раптово. Протягом певного періоду часу можна спостерігати їх прояви за відповідними ознаками. Складність процесу дестабілізації полягає в тому, що його не можна розглядати як єдине ціле. Він має певні стадії розвитку, послідовність виникнення основних наслідків. Ця послідовність може бути ланцюговою чи паралельною в залежності від першопричини дестабілізації та передавальних механізмів, які виявляються порушеними. Тобто, дестабілізація – це процес, і існують певні механізми передачі імпульсів від початкового збурення.
Проведені дослідження на основі узагальнення теоретичних аспектів аналізу рівноваги та дії факторів її порушення на кожному з трьох макроринків (ринок товарів та послуг, фінансовий ринок, ринок праці) у короткостроковій і довгостроковій перспективі та аналізу фактичного розвитку цих ринків й економіки України в цілому показали, що у короткостроковому періоді:
на фінансовому ринку порушення рівноваги може бути наслідком змін у внутрішній політиці та зовнішніх збурень. Рівновага може бути порушена як і у зв’язку із змінами у пропозиції, попиті, так і внаслідок зміни самої рівноважної ціни фінансового капіталу. Аналіз причин фінансової кризи 1998 року показав, що вони були закладені внутрішніми умовами розвитку економіки, а зовнішні стали лише каталізатором її розвитку; порушення рівноваги відбулось через суттєве зростання попиту на фінансові активи з боку держави;
на ринку праці порушення рівноваги може бути наслідком як суттєвого зовнішнього збурення, яке призводить до скорочення сукупного попиту та відповідно попиту на працю, так і скорочення реальної заробітної плати. Дослідження показує, що у більшості випадків останнє найчастіше є ендогенною реакцією на інші макроекономічні явища, тобто найчастіше зрушення на ринку праці є вторинними. Під час розвитку кризи 1998 року ринок праці зреагував лише після каталізації дестабілізаційних процесів зовнішнім збуренням, яке й призвело до скорочення попиту на працю;
на ринку товарів і послуг пропозиція залежить від попиту. Коло факторів, яке впливає на попит, охоплює монетарні потоки доходів та видатків, широкий набір внутрішньо політичних та зовнішніх сил. У 1998 році першопричиною дестабілізації на ринку товарів та послуг була зміна фінансових потоків (доходів) в економіці, їх перерозподіл від нефінансового сектора до секторів загального державного управління та фінансового.
Відповідно до висновку про тривалість та складність розвитку дестабілізаційних процесів автор запропонував новий підхід до аналізу рівноваги в економіці та проведення стабілізаційної політики в перехідних економіках. Він полягає у тому, що прогнозування, виходячи зі сформованих у минулому залежностей, не дозволяє виявити всю повноту дестабілізаційних процесів і тому не може виступати достатнім інструментом стабілізаційної політики. Формування і реалізація цієї політики повинні відповідати етапам розвитку процесу дестабілізації, яким притаманні специфічні інструменти діагностики стану економіки. Автором запропоновано розглядати процес дестабілізації відповідно до теорії циклічності розвитку економіки, тобто поділити його на етапи, за якими будується алгоритм діагностики: загострення проблеми (криза) механізм її розвитку (депресія) етап її вирішення (пожвавлення) стабільний розвиток (зростання). На кожному з етапів у межах проведення стабілізаційної політики повинні використовуватись відповідні інструменти діагностики та розроблятись відповідні заходи. На етапі стабільного розвитку доцільно використати випереджувальне прогнозування як інструмент стабілізаційної політики, за допомогою якого можна визначити, чи очікується в майбутньому і з якого боку (попиту чи пропозиції) загострення проблем. Відповідно до цього Уряд та НБУ можуть внести корективи у фіскальну та монетарну політики, і період першого етапу – загострення проблеми (кризи) – буде не настільки тривалим, а падіння – не таким глибоким. На першому та другому етапах необхідним стане проведення моніторингу диспропорцій, який допоможе локалізувати проблеми на досліджуваних ринках, встановити можливі подальші шляхи їх поглиблення та групи суб'єктів (сектори), незадоволених своїм становищем. Це дасть можливість чіткіше сформулювати цілі стабілізаційної політики, визначити альтернативні шляхи вирішення проблеми та розробити обґрунтовані рекомендації, щоб зупинити поширення дестабілізаційних процесів. На третьому етапі передбачається реалізація заходів економічної політики, спрямованих на усунення негативних наслідків процесів дестабілізації, що дозволить пожвавити економічний розвиток.
На основі аналізу світового досвіду побудови моделей упереджувального прогнозування майбутніх економічних умов визначено, що найпоширенішим способом є побудова системи раннього виявлення, яка ґрунтується на застосуванні випереджувальних показників, у яких поворотні точки наступають раніше, ніж в економіці в цілому. Порівняльний аналіз систем раннього виявлення, які застосовуються в різних країнах, показав, що вирішальним при формуванні переліку випереджувальних показників є рівень розвитку економічних систем (індикатори інституціонального характеру) та ступінь ефективності функціонування окремих ринків. Враховуючи, що в країнах з перехідними економіками рівень інституційного розвитку низький, найбільш доцільним та прийнятним під час розроблення заходів стабілізаційної політики є використання індикаторів функціонування ринків, за допомогою яких можна проводити діагностику стану рівноваги.
На основі узагальнення теоретичних рівнянь рівноваги на макроринках, застосування економетричних методів, методів моделювання лагового впливу зміни певних індикаторів на динаміку ВВП розроблено моніторингову систему виявлення диспропорцій. Вона має ринково-секторну побудову і включає блок індикаторів, динаміка яких надає інформацію про стан рівноваги на кожному з трьох ринків (ринок товарів та послуг, фінансовий ринок та ринок праці), та блок основних диспропорцій. Використовуючи цю систему можна встановити можливі механізми поширення диспропорцій.
Апробація моніторингової системи виявлення диспропорцій на прикладі показників розвитку економіки України у 2002 році показала, що рівновага, яка склалась у цьому році, як і тенденція зростання, не є стабільними. В рамках цієї системи автором з використанням методів аналізу та синтезу доведено, що основною перешкодою на шляху реалізації потенціалу економічного зростання є неефективний розподіл доходів, відповідно до якого незадоволений станом економічної рівноваги виявився підприємницький сектор.
З метою запобігання дестабілізації економіки України через прагнення підприємницького сектора змінити параметри рівноваги розроблено останній компонент системи діагностики – рекомендації Уряду та НБУ за двома групами заходів (відповідно до двох етапів дестабілізації: "депресії" та "пожвавлення"): заходи, спрямовані на запобігання поширенню дестабілізаційних явищ, та заходи, спрямовані на зменшення їх негативних ефектів.
Використовуючи систему якісних критеріїв, розроблену автором відповідно до індикаторів моніторингової системи виявлення диспропорцій, обґрунтовано необхідність реформування економічної політики в сфері державних фінансів через прийняття податкових змін та скорочення неефективних видатків, що дозволить змінити систему перерозподілу доходів в економці, доведено важливість активнішого провадження інституційних змін, оздоровлення банківського сектора та підвищення його платоспроможності, що дозволить закріпити досягнуту стабільність та зберегти високі темпи зростання у довгостроковій перспективі.
Публікації автора:
У наукових фахових виданнях:
Горшкова Н. Сукупний попит як фактор економічного зростання // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 13 / Наук. ред. І.К. Бондар. – К.: НДЕІ, 2001. – С. 72-75. – 0,2 д.а.
Горшкова Н. Оцінка фінансової стійкості української економіки // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип. 2(9) / Голов. ред. О.П. Степанов. – К.: КНЕУ, 2002. – С.266-274. – 0,3 д.а.
Горшкова Н. Розвиток економіки України у 2002 році: досягнення та проблеми // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Вип. 12(31) / Наук. ред. І.К. Бондар. – К.: НДЕІ, 2003. – С. 66-69. – 0,3 д.а.
В інших виданнях:
Горшкова Н. Прогнозування за системою випереджаючих індикаторів як елемент стабілізаційної політики // Теорія і практика перебудови економіки: Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27 листопада 2002 року. – Черкаси: ЧДТУ, 2002. – С.56-57. – 0,1 д.а.
Горшкова Н. Система діагностики стану економіки України та оцінки ризиків // Экономика и маркетинг в ХХI веке: Материалы 4-й международной научной конференции студентов и молодых ученых 17-19 мая 2003 года. – Донецьк: ДонНТУ, 2003. – С. 50-52. – 0,1 д.а.
Горшкова Н. Аналіз та прогноз інвестицій в українську економіку у 2000 р. // Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні. – 1999. – №4. – С. 24-29. – 0,3 д.а.
Горшкова Н. Система індикаторів аналізу стану економіки України // Науково-технічна інформація. – 2003. – №2. – С. 9-13. – 0,25 д.а.
