Анотація до роботи:

Максимович І.А. Діагностика, патогенез і лікування гепатодистрофії у кіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.01 – діагностика і терапія тварин. – Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 2004.

Дисертація присвячена вивченню типових симптомів, функціонального стану, прижиттєвих гістологічних змін печінки у кіз при токсичній і спонтанній гепатодистрофії та гострому некрозі паренхіми. У дисертації експериментально і теоретично обґрунтовано методи лікування кіз з патологією печінки. Вивчені фізіологічні коливання деяких показників функціонального стану печінки у кіз.

Встановлено, що при токсичній гепатодистрофії розвивається білкова зерниста і жирова дистрофія печінки, патологія характеризується жовтяничністю, гепатомега-лією, гіпоальбумінемією, зростанням концентрації загального та кон’югованого білірубіну, активності АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ. При гострому некрозі печінки у кіз встановлено болючість ділянки її притуплення, жовтяницю, значну гіпербілірубінемію, гіперферментемію (АСТ, ГГТ), некротичні зміни паренхіми.

Основною причиною гепатодистрофії у кіз є неповноцінна та незбалансована годівля за основними поживними і біологічно активними речовинами, інтоксикація свинцем, порушення утримання. У кіз, хворих на гепатодистрофію (спонтанну), виявлено жовтяничність (30 %), гепатомегалію (50 %), гіпоальбумінемію, диспротеїнемію, зростання концентрації загального та кон’югованого білірубіну, активності АСТ і ГГТ. Встановлено, що лікування кіз за токсичної гепатодистрофії та гострого некрозу печінки має тривати не менше 7-ми та 10-ти діб з наступною реабілітацією хворих. Результати досліджень увійшли до методичних рекомендацій “Діагностика, лікування та профілактика хвороб печінки у кіз”, затверджених науково-методичною комісією Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 12 грудня 2003 року (протокол № 2).

1. На основі експериментального відтворення токсичної гепатодистрофії та гострого некрозу печінки у кіз вивчено клінічні ознаки, функціональний стан та структуру органа, що дало змогу запропонувати для діагностики типові симптоми (жовтяничність, гепатомегалія) та лабораторні тести. Досліджено деякі питання етіології та патогенезу ураження печінки у кіз. Розроблено, апробовано та експериментально обґрунтовано методи лікування кіз, хворих на гепатодистрофію, та за гострого некрозу печінки, встановлено терміни відновлення функціонального стану і структури гепатоцитів, тривалість лікувальних і реабілітаційних заходів.

2. Причинами патології печінки у кіз є неповноцінна та незбалансована за обмінною енергією та основними поживними і біологічно активними речовинами (перетравним протеїном, цукром, вітамінами, мінеральними елементами) годівля, високий уміст у кормах свинцю, порушення технології утримання (сирі, холодні приміщення, підвищена концентрація шкідливих газів).

3. При введенні козам тетрахлориду карбону в дозі 0,05 мл/кг маси тіла двічі на день протягом двох діб (усього 3,5–5,3мл на тварину) діагностували розвиток білкової зернистої та жирової дистрофії, яка характеризувалася типовими симптомами ураження печінки (жовтяничність видимих слизових оболонок і шкіри, гепатомегалія), зниженням вмісту загального білка (63,2±1,84 г/л; р<0,05) за рахунок альбумінів (26,3±1,54 г/л; р<0,001), виникненням диспротеїнемії (0,71±0,04; р<0,001), зростанням концентрації загального (8,7±1,12 мкмоль/л; р<0,001) та кон’югованого (3,7±0,56 мкмоль/л; р<0,001) білірубіну, активності АСТ (133,2±14,17 од/л; р<0,001), АЛТ (45,9±4,19 од/л; р<0,01), ГГТ (96,4±16,16 од/л; р<0,05), ЛФ (184,0±24,76 од/л; р<0,05).

4. Після введення 0,1 мл/кг маси тіла ССl₄ у кіз розвивається гострий некроз печінки, що спричинює в тварин різке пригнічення, анорексію, гіпотонію шлунково-кишкового тракту, жовтяничність видимих слизових оболонок і шкіри, болючість печінки, лейкоцитоз (р<0,05), нейтрофілію (р<0,05), лімфоцитопенію (р<0,05), підвищення у 18 разів концентрації загального (р<0,001) та у 29 разів кон’югованого (р<0,01) білірубіну, у 25 разів активності АСТ (р<0,001), у 4 рази – ГГТ (р<0,05), меншою мірою зростає активність АЛТ (р<0,05), знижується вміст глюкози (р<0,05).

5. У кіз, хворих на дистрофію печінки (спонтанна гепатодистрофія), діагностується жовтяничність (від блідо-жовтого до жовтого забарвлення) видимих слизових оболонок (ока, рота, піхви) та шкіри (30 %), збільшення печінкового поля притуплення (50 %) у 12-му міжребер’ї до 7 см, у 11- та 10-му – до 10 см (у здорових відповідно до 3 та 5 см), у хворого молодняку печінка виходить за останнє ребро до 4 см, рідше виявляють її болючість.

6. Спонтанна гепатодистрофія характеризується гіпоальбумінемією (24,6±1,06 г/л; р<0,01), диспротеїнемією (А/Г коефіцієнт – 0,53±0,04; р<0,001, сулемова проба – 1,45±0,26 мл; р<0,05), гіпоглікемією (2,3±0,17 ммоль/л; р<0,01), зростанням концен-трації загального (7,8±1,03 мкмоль/л; р<0,001) та кон’югованого (2,1±0,35 мкмоль/л; р<0,01) білірубіну, активності АСТ (102,3±8,78; р<0,001) і ГГТ (61,4±4,18; р<0,001).

7. Лікування кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію, протягом 7-ми днів із застосуванням глюкози з інсуліном, аскорбінової кислоти, піридоксину гідрохлориду, нікотинової кислоти, дексаметазону, тривіту, пивних дріжджів з селеном, гепарсилу та фарковіту В₁₂ сприяло покращенню клінічного стану тварин, зникненню типових симптомів ураження печінки, відновленню функцій та структури гепатоцитів. Для повного одужання хворих ефективним є реабілітаційні заходи протягом 12 діб.

8. Лікування кіз за гострого некрозу печінки протягом 10-ти днів, яке включало застосування глюкози з інсуліном, кокарбоксилази, комбівіту, вітасолу, гепатопротекторів (гепа-мерц та бикогепар), есенціале та гепатил, і 8-добова реабілітація спричиняє покращення клінічних, біохімічних і гістологічних показників, однак, за результатами гістологічного дослідження біоптатів печінки, активності ферментів (АСТ, ГГТ, ЛФ), загального та кон’югованого білірубіну у сироватці крові повного відновлення структури та функцій гепатоцитів не настає. Проведення реабілітаційного періоду протягом 8-ми днів із застосуванням дієтичної та збалансованої за основними поживними речовинами годівлі є недостатнім, що свідчить про необхідність подовження термінів лікування та реабілітації.

Публікації автора:

1. Максимович І.А. Функціональний стан печінки у кіз першої половини кітності // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин. – Львів, 2001. – Вип. 1–2. – С. 345–348.

2. Максимович І.А. Клінічний статус та гематологічні показники у кіз // Науковий вісник Львів. держ. акад. вет. медицини ім. С. З. Гжицького. – Т. 4 (№ 2), ч. 1. – Львів, 2002. – С. 104–108.

3. Влізло В.В., Максимович І.А. Білоксинтезувальна функція печінки та зміни активності ферментів у сироватці крові кіз за патології печінки // Ветеринарна медицина: міжвід. темат. наук. зб. – Харків, 2002. – С. 114–117.

Дисертант провів клінічні та біохімічні дослідження крові, узагальнив результати.

4. Влізло В.В., Максимович І.А. Порушення пігментного обміну у кіз, хворих на гепатодистрофію // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин. – Вип. 4, № 1. – Львів, 2002. – С. 36–39.

Дисертант провів клінічні та біохімічні дослідження крові, узагальнив результати.

5. Влізло В.В., Максимович І.А., Чернушкін Б.О. Клінічний стан і активність ферментів у сироватці крові кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. – Вип. 25, ч. 2. – Біла Церква, 2003. – С. 19–23.

Дисертант моделював токсичну гепатодистрофію, провів клінічні, біохімічні та гістологічні дослідження біоптатів печінки і узагальнив результати.

6. Максимович І.А. Порушення білкового обміну у кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію // Науковий вісник Львів. держ. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. – Т. 5 (№ 2), ч. 3. – Львів, 2003. – С. 124–127.

7. Застосування біопсії в діагностиці хвороб печінки у кіз / В.В. Влізло, І.А. Максимович, Й. Ніцпонь, М. Янковський, У. Паславська, К. Куб’як // Науковий вісник Львів. держ. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. – Т. 5 (№ 3), ч. 1. – Львів, 2003. – С. 29–32.

Дисертант провів клінічні, біохімічні та гістологічні дослідження, провів прицільну пункцію печінки та узагальнив результати.

8. Максимович І.А. Ефективність лікування кіз, хворих на токсичну гепатодис-трофію // Науковий вісник Львів. держ. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. – Т. 5 (№ 3), ч. 1. – Львів, 2003. – С. 84–88.

9. Влізло В.В., Максимович І.А. Етіологія, діагностика та лікування кіз при хворобах печінки // Вет. медицина України. – 2003. – № 12. – С. 15–18.

Дисертант провів клінічні, біохімічні та гістологічні дослідження та узагальнив результати.

10. Влізло В.В., Максимович І.А. Діагностика, лікування та профілактика хвороб печінки у кіз: Методичні рекомендації. – К., 2003. – 28 с.

11. Влізло В.В., Максимович І.А. Порушення функції та структури печінки у кіз // Стан та розвиток агропромислового виробництва в межах Єврорегіону “Верхній Прут”: Тези доп. наук.-практ. конф. – Чернівці, 2003. – С. 90.

Дисертант провів клінічні, морфологічні та біохімічні дослідження крові, узагальнив результати.