У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання удосконалення методичних підходів до фінансової діагностики підприємств та визначено місце діагностики фінансового стану в системі фінансового контролінгу. Проведене автором дослідження дозволяє зробити такі висновки: 1. Фінансова діагностика – це процес ідентифікації якості фінансового стану підприємства та визначення чинників, які впливають на покращення чи погіршення фінансових параметрів суб’єкта господарювання. Економічна природа та цілі аналізу фінансового стану, діагностики банкрутства та оцінки кредитоспроможності підприємства в цілому є ідентичними. Виходячи з єдності методичних прийомів, основних функцій та завдань згаданих видів процедур їх доцільно об’єднати під узагальнюючою назвою „фінансова діагностика”. Найважливішими користувачами результатів внутрішньої діагностики є керівництво підприємства, менеджмент лінійних підрозділів, власники крупних пакетів корпоративних прав. Адресатами зовнішньої діагностики здебільшого є потенційні інвестори, акціонери, кредитори, органи державної влади, а також менеджмент підприємства. Зовнішня діагностика є інструментом зменшення інформаційної асиметрії між підприємством, яке є об’єктом вкладення капіталу та капіталодавцями. 2. У процесі організації аналітичної роботи на підприємстві визначальні позиції займає фінансовий контролінг. Контролер є „постачальником” фінансової інформації та показників для прийняття фінансових рішень. Для цілей удосконалення фінансової діагностики можуть використовуватися такі функціональні інструменти контролінгу як планування, прогнозування, управлінський облік. Роль фінансової діагностики у зменшенні інформаційної асиметрії, а також пріоритетне місце інформаційного забезпечення в системі функцій контролінгу дозволяють віднести фінансову діагностику до числа ключових функціональних інструментів контролінгу. Результати діагностики слугують інформаційною підтримкою прийняття управлінських рішень в галузі фінансового та комерційного кредитування, інвестування, аквізицій, реорганізації, диверсифікації діяльності. 3. Ефективна фінансова діагностика забезпечується в результаті побудови системи рейтингової оцінки підприємств. Залежно від інституту, який присвоює рейтинг, він може бути зовнішнім або внутрішнім. До перспективних напрямків використання рейтингування можна віднести створення ефективного інструментарію оцінки ризиків, покращення стандартів розкриття інформації про позичальників та емітентів, забезпечення диверсифікації джерел фінансування підприємств та доступу до дешевих ресурсів. Рейтинг слід інтерпретувати як інструмент оцінки довіри до компаній, завдяки якому можна зменшити ціну залучення капіталу та підвищити ринкову капіталізацію підприємств. Перехід на рейтингову систему оцінювання потребує від них суттєвих змін в інформаційно-комунікаційній політиці. На великих підприємствах управління рейтингом належить до числа важливих завдань служби фінансового контролінгу, до компетенції яких належить інформаційно-комунікаційна політика. 4. Об’єктивність рейтингів має забезпечуватися використанням економетричних методів обробки інформації. Обґрунтована в дисертації модель рейтингової оцінки розроблена з використанням підходу, що ґрунтується на інтеграції методів дискримінантного аналізу та логістичної регресії. Перший дозволяє розрахувати інтегральний показник із залученням великої кількості фінансових індикаторів та їх селекцію. Метод логістичної регресії вирішує проблему зони невизначеності та рестриктивних обмежень, притаманних дискримінантному аналізу. Переваги логіт-моделі полягають у тому, що для її розробки потрібно дотримуватися меншого числа припущень. Практичне використання логіт-моделей рейтингової оцінки забезпечує достатньо високу якість фінансової діагностики та підвищує транспарентність прийняття фінансових рішень. 5. Ефективність методик фінансової діагностики залежить від рівня виконання функцій, які має виконувати діагностика. Економічність діагностики має забезпечуватися тим, що витрати на проведення рейтингової оцінки підприємств мають бути меншими, ніж економічний ефект від присвоєння рейтингу. Для кредиторів економічний ефект рейтингування позичальників полягає у зменшенні ризиків неповернення позик та у скороченні витрат на оцінку кредитоспроможності. Для компаній - об’єктів рейтингової оцінки економічний ефект обчислюється величиною зменшення вартості залученого капіталу. Замовлення рейтингової оцінки є виправданим лише для великих компаній, які мають значні обсяги потреби в капіталі. Для малих та середніх підприємств може застосовуватися внутрішнє рейтингування, яке здійснюється банком при кредитуванні. 6. Для визначення ефективності моделі фінансової діагностики та відповідних методик рекомендується використовувати інструментарій ROC-аналізу (оцінка рівня прогностичної здатності) та САР-аналізу (оцінка профілю акумульованої точності). Методи можна використовувати також для визначення прогностичної здатності окремих кількісних чи якісних показників. Якість моделі фінансової діагностики значною мірою залежить від правильно підібраного порогового значення (лінії поділу груп підприємств). З цією метою слід розрахувати чутливість та специфічність моделі за кожного варіанту лінії поділу. Оптимальна межа поділу груп підприємств знаходиться в точці максимального співвідношення чутливості та специфічності (у розробленій моделі це точка з коефіцієнтом ймовірності дефолту 0,4992, чутливістю 88% та специфічністю 90,3%). Оскільки ці значення співпали з розрахованими, обрана в логіт-моделі лінія поділу є найбільш оптимальною. 7. Для тестування якості моделі фінансової діагностики слід використовувати агрегований коефіцієнт прогностичної здатності (AUROC). Для обґрунтованої в дисертації логіт-моделі показник AUROC склав 0,924. Аналогом коефіцієнта AUROC, що обчислюється в процесі ROC-аналізу є коефіцієнт Гіні (САР–аналіз). Отримані за результатами дослідження величини коефіцієнта Гіні (0,848) та коефіцієнта AUROC свідчить про досить високу здатність моделі ідентифікувати підприємства, яким загрожує дефолт. Це є підтвердженням високої класифікаційної та прогностичної потужності розробленої моделі рейтингування. Висока якість моделі уможливлює її практичне використання. 8. Згідно із сучасними тенденціями у розвитку корпоративних фінансів аналітична діяльність в рамках фінансової діагностики має концентруватись, з одного боку, на інтегральних методах оцінки фінансового стану компанії, а з іншого – на вартісних оціночних показниках. Запровадження вартісного підходу до фінансової діагностики у значній мірі дозволяє зменшити наслідки інформаційної асиметрії між учасниками фінансових відносин та нейтралізувати пов’язаний із цим конфлікт інтересів. Практична реалізація вартісного підходу для цілей прийняття управлінських рішень належить до компетенції фінансового контролінгу, який має здійснювати постановку обраної концепції вартісного управління, займатися оцінкою, плануванням та моніторингом вартості підприємства в цілому та окремих центрів відповідальності 9. В дисертації доведено, що показники прибутковості та рентабельності не є достатнім критерієм оцінки ефективності діяльності господарських структур. Альтернативним способом оцінки ефективності є розрахунок показників, що характеризують рівень зміни вартості суб’єкта господарювання за аналізований період. Вартісний підхід до управління фінансами репрезентують три основні концепції: дисконтування грошових потоків, економічної доданої вартості та доданої вартості грошового потоку. Завдяки запровадженню системи вартісних показників можна оцінити величину створення (чи поглинання) вартості підприємством в цілому чи окремими центрами відповідальності. В рамках цього підходу пропонується створення системи вартісної діагностики підприємства, запровадження механізмів стимулювання менеджменту до реалізації проектів, спрямованих на генерування доданої вартості, перехід від бюджетування діяльності на систему плаваючих прогнозів. |