У дисертації вирішено актуальне науково-технічне завдання з підвищення вірогідності оцінки залишкових технологічних напружень в зоні кільцевих зварних з’єднань різнотовщинних труб магістральних трубопроводів тривалої експлуатації і статичної міцності таких з’єднань за наявності в них дефектів типу тріщин. У роботі отримано такі основні результати: 1. Вперше для визначення залишкових напружень в МТ в рамках розрахунково-експериментального методу побудовано розрахункову модель, що описує осесиметричний напружено-деформований стан стикових кільцевих зварних з’єднань різнотовщинних труб однакових діаметрів за умов, коли не вимагається спеціального розроблення торців труб при зварюванні, а також у випадку, коли застосовують спеціальну форму розроблення скосом товстішої стінки з внутрішньої поверхні труби. Отримано ключове (визначальне) диференціальне рівняння четвертого порядку для визначення нормального до серединної поверхні оболонки переміщення (прогину) , в праву частину якого входять усереднені по товщинах труб залишкові несумісні деформації, побудовано його розв’язок і на цій основі отримано вирази для обчислення залишкових напружень в зоні кільцевого з’єднання різнотовщинних труб. 2. Оцінено на основі числового аналізу знайдених розв’язків вплив різних параметрів, що входять у вирази для обчислення залишкових напружень, і, зокрема, встановлено, що: - збільшення ширини зон несумісних залишкових колових деформацій розширює межі дії розтягальних колових залишкових напружень і неістотно впливає на характер їх розподілу; - збільшення градієнтів залишкових деформацій вздовж труб при фіксованих ширинах зон їх локалізації може значно вплинути на рівні колових і осьових залишкових напружень; - зростання перепаду термопластичних деформацій за товщиною труб незначно впливає на рівень колових і може зумовити суттєве збільшення стискальних осьових залишкових напружень; - рівень колових і осьових залишкових напружень в глибинних шарах труб може значно перевищувати їх рівень на поверхнях труб. При цьому зі збільшенням кута скосу b* рівень колових залишкових напружень в трубі з товстішою стінкою дещо зростає, а осьових - спадає. 3. Створено устаткування для експериментального визначення і аналізу характеристик напруженого стану в зоні зварних з’єднань різнотовщинних труб. Для зварного з’єднання різнотовщинних труб діаметром 1020 мм з товщинами стінок 10 мм і 14 мм методом спекл-інтерферометрії в декількох перерізах на зовнішніх поверхнях труб визначено залишкові колові і осьові напруження, а електромагнітним методом – значення усередненої різниці головних напружень . 4. На основі мінімізації функціоналу нев’язки між теоретично розрахованими і експериментальними значеннями характеристик напруженого стану, які отримано за допомогою електромагнітного методу та методу спекл-інтерферометрії, за наведеними формулами обчислено залишкові напруження в довільній точці конкретного зварного з’єднання. 5. На базі двохпараметричного критерію граничного стану і відповідної діаграми оцінки руйнування оцінено вплив залишкових напружень на статичну міцність ділянки трубопроводу під внутрішнім тиском з кільцевим зварним з’єднанням з дефектом в тоншій трубі, який моделюється внутрішньою осьовою півеліптичною тріщиною. Для труб діаметром 1020 мм з товщинами стінок 10 мм і 14 мм з тріщиною зі співвідношеннями півосей еліпса c = a і c = 2a в межах зміни відносної глибини дефекту 0,2 a/10 0,8 обчислено коефіцієнти запасу міцності n у випадку дії тільки внутрішнього тиску P = 4 МПа, та nr коли враховується ще і дія залишкових напружень = 95 МПа. Встановлено, що: за умови відсутності дії залишкових напружень для такої ділянки трубопроводу коефіцієнт запасу міцності n > 1 і її згідно з нормативними документами можна вважати безумовно працездатною; урахування дії залишкових напружень на рівні, що знаходиться в межах значень незрелаксованих напружень після опресування, значно зменшує коефіцієнт запасу міцності і для a/10 0,55 значення nr < 1, тобто дана ділянка трубопроводу втрачає безумовну працездатність.
|