У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, яка полягає у розробці теоретико-методологічних засад і практичній реалізації шляхів і способів детінізації економіки в трансформаційних суспільствах. Результати авторських досліджень найгостріших проблем щодо передумов і причин виникнення тіньової економічної діяльності, специфіка її функціонування в просторово-часовому вимірі, інституціоналізація тіньової економіки, корупційні дії суб’єктів економічної діяльності та антикорупційні заходи, легалізація тіньових доходів некримінального походження та необхідність детінізації економіки дозволили сформувати висновки, пропозиції та узагальнення концептуально-теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, які відображають вирішення завдань відповідно до поставленої мети: 1. Доведено, що мотивація суб’єктів економічної діяльності як у легальній, так і в тіньовій економіці є раціональна поведінка людини, тобто за принципом “витрати - вигода”. Звідси витікає, що економічний інтерес (вигода) суб’єктів тіньової економічної діяльності задовольняється через співвідношення між “ціною легальності” і “ціною позалегальності” на користь останньої, оскільки порушення закону (несплата податків), а також маловитратність внаслідок використання тіньовою економікою фізичного капіталу легальної економіки створює підстави для ефективної економічної діяльності у “тіні”. Тіньова економіка, якій не притаманні соціально-економічні зобов’язання й суспільно-політичне навантаження, може спрямовувати отримані від своєї діяльності надприбутки не на розширення виробництва, а на лобіювання власних інтересів. Це дає можливість сформулювати новий методологічний підхід до визначення поняття “детінізація економіки”, що полягає у створенні такого інституційного середовища, сутність якого є гарантованість і визначеність прав власності, де тіньова економіка була б неефективною. Для цього слід застосовувати методи переважно стимулюючого, а не репресивного характеру. 2. Встановлено, що відсутність загальноприйнятого понятійного апарату щодо визначення проблем тіньової економіки в Україні зумовила використання ряду різних понять, наприклад: “іллегальна”, “невидима”, “неформальна”, “нелегальна економіка” тощо. При цьому кожне з цих понять несе власне онтологічне навантаження, яке залежить від суб’єктивних оціночних суджень. Відтак є об’єктивною необхідність введення єдиного поняття - “тіньова економіка”, об’ємного за змістом і всеохоплюючого щодо прихованих умов сформування певних видів діяльності, прихованого характеру створення доходів, а саме – діяльність з порушенням норм закону, що здійснюється внаслідок несплати податку, діяльність без ліцензії і т. ін., а також кримінальна діяльність. Це можна пояснити: по-перше, тим, що завжди існують поряд – легальна й тіньова економіка; по-друге, “тінь” завжди є віддзеркаленням світла, але у викривленому вигляді. Тобто тіньова і є “викривленою” легальною економікою. Проведений дисертантом комплексний аналіз передумов і причин виникнення тіньової економіки дозволив дійти висновку, що лише в діалектичному поєднанні таких складових економічної системи, як офіційна й тіньова економіка, можливий суспільний розвиток. Єдина умова – слід визначити критичну межу рівня тіньової економіки, за якою конструктивізм перетворюється на деструктивізм. Аналіз існуючого категоріального апарату зазначеної проблеми зумовлює нові підходи до визначення категорії “тіньові економічні відносини” - відносини, що складаються між людьми в процесі використання та розпорядження ними офіційних правових статусів керівника чи господарника за рахунок не властивої цим статусам ролі ринкових відносин з метою задоволення приватного інтересу. Такі тіньові економічні відносини зумовлюють корупцію; комунікаційна тінь – економічна діяльність, зумовлена новітніми технологічними досягненнями, яка не лише не підпадає під дію чинного законодавства та обліку офіційною статистикою, але й подібно до факторів виробництва “третьої хвилі”, не може бути оціненою за якимось вже знаним механізмом ціноутворення, а відтак податкові надходження від такої діяльності складно визначити; корупція – в широкому розумінні – це складне соціально-економічне (насамперед асоціальне) явище, що виникає в процесі реалізації тіньових економічних відносин між посадовими особами та іншими суб’єктами з метою задоволення особистих інтересів через комерціалізацію суспільних благ і цінностей. Корупція – у вузькому розумінні – це комерціалізація посадовими особами їх функціональних обов’язків. Такий підхід набув подальшого розвитку у визначенні шляхів і способів обліку тіньової економіки та зумовив удосконалення методологічного підходу до визначення суті детінізації економіки, яка полягає у створенні інституційного середовища, у якому тіньова економічна діяльність була б неефективною. 3. Дисертант, не виключаючи важливого внеску інституційного підходу до розгляду тіньової економіки, твердить, що політекономічний підхід дозволяє розкрити: по-перше, об’єктивний характер тіньової економіки; по-друге, активну роль держави в регулюванні процесів регламентації масштабів і обсягу тіньової економіки; по-третє, вплив громадянського суспільства на тіньову економіку. Використання філософії господарства дає підстави для комплексного підходу до розкриття проблеми тінізації економіки в трансформаційних суспільствах, оскільки цей підхід реалістично й цілісно представляє тіньову економіку як сегмент господарського життя країн з трансформаційною економікою. 4. Дисертантом аргументовано, що складність щодо впровадження інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку в Україні супроводжується переважно відсутністю інвестиційних ресурсів. Аналіз тіньової економічної діяльності дозволив обґрунтувати концептуальні засади формування інноваційних процесів, що, як правило, розпочинаються і втілюються в тіньових секторах економіки трансформаційних суспільств, оскільки там вільно використовуються “відмиті” в офшорах і спеціальних економічних зонах незаконно набуті або неоподатковані доходи й легалізовані як капіталовкладення – це так звані іноземні інвестиції. Пояснити це можна відсутністю сприятливого інвестиційного клімату у легальному секторі економіки, оскільки відсутні політичні, економічні та соціальні гарантії для ефективної економічної діяльності, недостатня забезпеченість страхування інвестиційних ризиків, а також тим, що в тіньовій економіці використовується переважно людський та інтелектуальний, а не фізичний капітал, що вже існує в легальній економіці, який тіньова економіка використовує нелегітимно. Тому для економіки в цілому це явище може бути позитивним, оскільки, не зважаючи на злочинне (але не кримінальне) походження коштів, процес капіталізації прискорюється, а відтак не припиняється інвестиційний процес. 5. Обґрунтовано, що в умовах несформованого інституційного середовища в трансформаційних економіках активно здійснюється процес інституціоналізації тіньової економіки, представлений закріпленням поведінки суб’єктів тіньового сектора в певних організаційно стійких формах, що визнаються всіма учасниками такої діяльності. Сучасний етап інституціоналізації тіньової економіки в Україні потребує складної та водночас обережної соціально-економічної політики з боку держави у вигляді запропонованої концепції детінізації економіки. Запропонований комплексний підхід до визначення поняття “тіньова економіка”, її структурування та класифікація причин існування дає можливість використати в трансформаційних економіках ефективну систему детінізації економіки, яка б включала політичні, економічні, правові та інституційні умови для суб’єктів підприємництва, які були б набагато вигіднішими у легальній, ніж у тіньовій економічній діяльності. 6. Аналіз теоретико-методологічних засад проблеми тінізації економіки в трансформаційних суспільствах засвідчив, що тіньова економіка має об’єктивний характер, який пояснюється рядом причин: - недосконалістю ринкових відносин, через суперечливість та стихійність характеру ринку, що підтверджується еволюцією розвитку ринкової економіки. Тому кожний вид ринку має в своїй структурі як складову тіньовий ринок, дії якого спрямовані на отримання максимальної вигоди за умов, як правило, менших трансакційних витрат, що полягають у “ціні позалегальності” або завдяки кримінальним засобам, тобто у порушенні чинного законодавства; - відставанням формування підприємницького права від еволюції ринкових відносин, що створює передумови для виходу в “тінь”. Нині недостатньо імпортувати законодавчі та нормативні інституції з розвинених країн світу, які забезпечують нормальні умови для підприємництва. Їх слід не лише перманентно змінювати згідно з трансформаціями ринкових відносин, але й адаптувати відповідно до усталених неформальних інституцій (традицій, культури, менталітету населення і т. ін.); - помилками й прорахунками у державній політиці. Держава повинна віднайти баланс між економічними й соціальними проблемами, щоб чітко визначити, чому надати пріоритету - економічним чи соціальним важелям у кожний конкретний момент. Якщо держава збільшує фінансування соціальної допомоги незаможним верствам населення, вона повинна збільшувати доходну частину державного бюджету, що автоматично призводить до посилення фіскальної політики, а саме до зростання податків, що й є аргументом для виходу в “тінь”. Проте скорочуючи фінансування соціальної допомоги, створення економічних і правових умов для нормального розвитку підприємництва, ще не означає автоматичного зменшення обсягу тіньової економіки. Тому що все залежить від трансакційних витрат - це та ціна, яку платить господарюючий суб’єкт за збалансування різних інтересів; - двоїстою природою людини, як такої, яка може стати причиною для існування “тіні”, оскільки постійна внутрішня боротьба між добром і злом в душі особистості провокує її йти шляхом найменших витрат, порушуючи чинне законодавство, “ціна за виконання” якого набагато вища, ніж “ціна невиконання” Закону, з метою набуття найбільшого прибутку. 7. Дисертантом удосконалено підхід до трактування поняття “тіньова економіка” – це складне соціально-економічне явище, представлене сукупністю неконтрольованих і нерегульованих як протиправних, так і законних, але аморальних економічних відносин між суб’єктами економічної діяльності з метою отримання надприбутку за рахунок приховування доходів і ухилення від сплати податків. Комплексний підхід до визначення критеріальних ознак тіньової економіки дав можливість включити до її структури три складові: неформальну економіку – це сегмент тіньової економіки, що виявляється в дозволеній, але формально не зареєстрованій, а відтак не включеній до статистичної звітності економічній діяльності. До неформальної економіки відносять домашнє господарство у частині ринкового перерозподілу створеної продукції, а також легальну, але незареєстровану зайнятість. Ця частина тіньової економіки у трансформаційних суспільствах в окремих випадках може мати позитивний характер, тому що здійснюється з метою виживання населення, й не є загрозою для суспільства; приховану економіку – це легальна економічна діяльність, яка частково або зовсім не фіксується у статистичній звітності, а відтак, через приховування доходів ухиляється від сплати податків. До такої слід відносити позалегальну, аморальну, але таку, що не є загрозою для суспільства, має необхідністю вимушений характер в умовах трансформаційних суспільств і пов’язана з виживанням й розвитком власного бізнесу; підпільну (кримінальну) економіку - це виробництво психотропних і наркотичних товарів, наркоторгівля, торгівля людьми тощо. Ця частина тіньової економіки здійснюється навмисно, спрямована на збагачення, має антисоціальний, злочинний, а відтак виключно деструктивний характер і віднесена до компетенції правознавців. 8. Дисертантом акцентована тіньова економіка, з якої приховується дохід і не сплачуються податки, а саме – неформальна й прихована економіка. Пояснюється це тим, що кримінальна економіка, по-перше, більш досліджена як економістами (Б.Мандевіль, Г.Беккер, Ю.Латов, В.Мандибура та ін.), так і юристами (В.Попович та ін.); по-друге, підпільну (кримінальну) економіку легше відслідковувати як злочин, який за будь-яких обставин повинен каратись; по-третє, проблема тіньової економіки, з якої приховується дохід і не сплачуються податки є актуальною, але мало дослідженою. Такий підхід дав можливість дійти висновку, що детінізація економіки у трансформаційних суспільствах стосується неформальної і прихованої частин тіньової економіки, які не містять криміналу в своєму походженні, а тому безкарно можуть виводити свої доходи у легальну економічну діяльність у формі інвестицій з метою зростання економіки. Щодо кримінальної складової тіньової економіки то її слід викорінювати адміністративно-каральними методами з метою оздоровлення економіки. 9. Аналіз використання термінології тіньової економіки у просторовому вимірі приводить до висновку, що відмінності в її назвах і тлумаченні полягають у специфіці національних особливостей країн. Якщо зарубіжні дослідники значною мірою використовують термін “невидима економіка”, запропонований Робочою групою Євростату і підтриманий Європейською системою рахунків (ЄСР), критеріальною ознакою якої є статистично-правовий підхід, то в пострадянських країнах переважно використовується категорія “тіньова економіка”, критеріальною ознакою якої є віддзеркалення легальної економічної діяльності у “тіні”, що здійснюється не лише з порушенням чинного законодавства, але й в межах його дії, оскільки Закон у трансформаційних економіках не завжди відповідає вимогам часу. Такий підхід дав можливість дійти висновку, що у зарубіжних і вітчизняних науковців існують відмінності у підходах не лише до понятійного апарату щодо проблеми тіньової економіки, але й щодо її визначення. Дане наукове дослідження дає підстави твердити, що зарубіжні дослідники використовують операційний підхід щодо визначення невидимої економіки, який визначає її через види діяльності та дії щодо її виміру. Вітчизняні науковці використовують теоретичний підхід, що розглядає тіньову економіку як економічну категорію, що відбиває складну систему соціально-економічних відносин у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг. 10. На основі дослідження передумов виникнення тіньової економіки й причин її поширення в сучасних умовах зроблено висновок про те, що всі причини, які зумовлюють виникнення тіньової економіки можна представити у вигляді загальних, тобто таких, що виникають водночас із виникненням людства і специфічних, таких, що є притаманними окремим країнам. До загальних причин виникнення тіньової економіки слід віднести заборони й обмеження, представлені спочатку морально-етичними й релігійними заборонами та обмеженнями, згодом - державою та її інституціями. До специфічних причин слід віднести причини, критеріальні ознаки яких представлені відмінностями залежно від розвиненості ринкових відносин у країнах, а також стабільністю та усталеністю інституційного середовища. У розвинених країнах світу головною причиною виходу економічної діяльності в “тінь” є порушення чинного законодавства, тому тіньова економіка там представлена переважно підпільною (кримінальною) її складовою. Головною причиною поширення тінізації економіки в трансформаційних суспільствах є не стільки порушення чинного законодавства, скільки його недосконалість, невідповідність реаліям життя, що набуло назви “прогалини” у законодавстві. Якщо в радянські часи виходу в “тінь” значною мірою сприяли не податкові тягарі, а бюрократичні та ідеологічні заборони, то в трансформаційних умовах причиною поширення тінізації економіки стає недосконалість інституційного середовища, зокрема відсутність нормальних “правил гри” для підприємців внаслідок лобіювання корпоративних інтересів власного бізнесу у ході прийняття законів. У трансформаційних умовах слід проводити зміни в системі економічних відносин так, щоб вони (ці відносини) були не лише прозорими (можливо з меншою кількістю посередників), але й збалансованими й вигідними як для підприємців, так і для держави. Такі зміни є можливими за умови створення стимулюючого інституційного середовища, яке можна створити на основі детінізації економіки. 11. Дисертантом доведено, що масштаби й ступінь розвитку неформальної економічної діяльності залежать від рівня управління з боку держави господарськими процесами. Ця закономірність відстежується на протистоянні неформальної економіки в командно-керованих і децентралізованих державах. В умовах командно-керованих економічних систем неформальна економіка розширює свої масштаби, покриваючи дефіцит, оскільки витрати цього сектора є меншими за рахунок несплати податків, а відтак, ціни на ці товари є нижчими. Неформальна економіка за своєю природою має ринковий конкурентний характер: суб’єкти малого підприємництва, які приховуються від контролюючих органів, орієнтуються лише на платоспроможний попит таких же покупців. Масштаби неформальної економічної діяльності змінюються, як правило, у ході певних трансформацій в економічному житті. Обґрунтовано, що неформальна економіка в трансформаційних умовах є найбільш продуктивним і корисним для суспільства сектором тіньової економіки, оскільки створює можливості для виживання найбідніших верств населення в нестабільних економічних умовах. 12. У трансформаційних суспільствах тіньова економіка має не лише негативні наслідки, але й виконує роль своєрідного амортизатора. По-перше, тіньова економіка створює додаткові робочі місця; по-друге, вона створює товари, які є доступними для споживання найбіднішими верствами населення через низькі ціни, що складаються внаслідок використання суб’єктами тіньової економіки легального фізичного капіталу, а також нижчої “ціни позалегальності” від “ціни підпорядкованої закону”. Це той позитив, який у нестабільних політичних, правових, економічних і соціальних умовах дав можливість для виживання найбіднішим верствам населення. Аналізуючи інституції тіньової економіки доходимо висновку, що в трансформаційних умовах вони є більш ефективними, ніж легальні інституції, тому що створюють більш сприятливі умови для розв’язання проблем виживання завдяки низьким трансакційним витратам. Неформальна економіка у трансформаційних суспільствах виступає як база для підприємницької діяльності, тому стає гарантією зайнятості населення й створення середнього класу в суспільстві. 13. Дисертантом аргументовано, що тіньова економіка у трансформаційних суспільствах набула такого розвитку й поширення, що у поєднанні із загальною криміналізацією суспільства почала становити загрозу економічній і національній безпеці держави. Відтак науковий аналіз концепції детінізації економіки у трансформаційних суспільствах був спрямований не лише на оздоровлення та зростання економіки, але й на зміцнення держави в контексті її економічної та національної безпеки. 14. З метою комплексного підходу до проблеми мотивації суб’єктів тіньової економічної діяльності були використані не лише економічний, але й психологічний і соціологічний підходи. Аналіз генезису цих підходів дозволив дійти висновку про відсутність різниці у мотивації суб’єктів легальної і тіньової економічної діяльності, бо вона зумовлена раціональною поведінкою. При цьому наукове дослідження засвідчило, що різниця існує в поведінці суб’єктів тіньової економічної діяльності, причиною якої є рівень економічного розвитку країн. У високорозвинених країнах поведінка суб’єктів тіньової діяльності пояснюється девіацією від норми, а в трансформаційних економіках, крім девіації від норми, ще й девіацією в межах норми, тобто причиною останньої є “прогалини” у чинному законодавстві, що дають можливість виходити у “тінь”, не порушуючи чинного законодавства (прикладом цього може бути рейдерство). Відтак, рішення про опортуністичну поведінку суб’єкт приймає на підставі співвідношення “чисті витрати – вигоди”, а саме - тіньова економічна діяльність, маючи менші трансакційні витрати, дає можливість досягнути більшої вигоди. При збільшенні трансакційних витрат у тіньовому секторі економіки існує вірогідність бути покараним за девіантну поведінку. Такий підхід дає можливість концептуально вирішити проблему створення інституційного середовища у трансформаційних економіках за рахунок детінізації економіки у разі створення більш вигідних умов працювати відкрито (легально), максимізуючи прибутки без девіантної поведінки. 15. Доведено, що у трансформаційній економіці в умовах господарювання з корпоративно-монополістичним регулюванням складається досить своєрідна конкуренція, в якій провідна роль належить кланово-корпоративним групам – суб’єктам, відмінним за моделлю особистої поведінки від традиційного раціонального підприємця, що стикаються між собою у “війні проти всіх” (Гоббс). Головними чинниками такої конкуренції стають не витрати і ціна, а рівень і обсяг корпоративної влади та контролю за ринком, виробництвом і соціальними процесами, статус підприємства, наближення до ресурсів, ступінь особистісного злиття з державним апаратом, а в певних сферах – корупція і пряме насилля. Проведений аналіз такої конкуренції дозволив дійти висновку, що неформальні виробники, економлячи на витратах “підпорядкування чинному законодавству”, отримують низькі ціни та якісний товар, тому успішно конкурують на ринках. Оскільки тіньова економіка є низьковитратною, або зовсім невитратною, можна твердити, що вона є конкурентоспроможною щодо легальної економіки, а відтак спотворює конкурентне середовище легальної економіки. Тому необхідно надавати пріоритету прозорості конкурентному середовищу через забезпечення деполітизації й демонополізації, а також повністю перейти до ринкових механізмів регулювання підприємницької діяльності. 16. Рівень доходів у трансформаційних суспільствах залишається досить низьким, щоб забезпечити громадянам якість життя, відповідну до якості життя громадян розвинених країн світу. Тому для досягнення мінімально прийнятного рівня життя значна частина населення вдається до додаткової зайнятості, яка часто не реєструється офіційними установами, а відтак є неформальною зайнятістю, доходи від якої не оподатковуються. У разі значного податкового навантаження й внесків на соціальне страхування серед роботодавців поширюється практика виплати незареєстрованої заробітної плати. Наймана робоча сила, не реєструючи свою зайнятість, також може працювати на кількох робочих місцях, приховуючи свої доходи. Відтак, набагато вигідніше займатись неформальною економічною діяльністю, ніж легальною. Аналізуючи таку ситуацію, слід зазначити, що неформально зайнятим працівникам, при виході на пенсію досить складно отримувати соціальні послуги від держави, оскільки вони офіційно не працювали й не були зареєстровані як безробітні; крім того податкове навантаження перерозподіляється з неформально зайнятих на легально працюючих у бік збільшення. Це дає підстави для висновку, що тіньова економіка дає підстави для встановлення досить високого рівня оподаткування, оскільки відсутність довіри населення до державних інституцій впливає на їх рішення про ухилення від оподаткування. Аналіз існуючої ситуації засвідчує необхідність прискорення реформування податкової системи, суть якого полягає у спрощенні адміністрування податків, вирівнювання та зниження загального рівня податкового тиску. Тому є об’єктивним висновок щодо необхідності затвердження на законодавчому рівні Концепції податкового реформування, яка повинна стати чинником детінізації економіки й мати стимулюючий характер. Це передбачає створення умов щодо зниження сукупного рівня фіскального навантаження із одночасним збільшенням його рівномірного розподілу. 17. Дисертантом аргументовано, що недосконалість, надмірність та невпорядкованість нормативно-правової бази державного регулювання, непередбачуваність, неузгодженість і безсистемність практики створення нових регуляцій є одним із головних чинників, що перешкоджають розвитку підприємницької діяльності та пригнічують приватну ініціативу в Україні та її регіонах. Аналіз світової практики свідчить про багатий досвід успішного подолання кризи державного регулювання підприємницької діяльності. Відтак є об’єктивною необхідність підвищення ефективності регуляторної політики як одного з важелів детінізації економіки на основі реформування процесів та процедур розробки й прийняття регуляторних актів; впровадження ефективних механізмів аналізу та коригування чинних регуляторних актів; створення державного органу для координації та контролю за здійсненням регуляторної політики; обмеження й чітка регламентація регуляторних повноважень державних органів влади. 18. Дисертантом констатовано, що всі урядові рішення, парламентські слухання, програми з подолання тіньової економіки в державі не дали очікуваних результатів. Це означає, що обрані заходи для виходу з “тіні” були неефективними. Проблему тінізації економічної діяльності не можна розв’язати одноразовими актами, кампаніями тощо. Копіювання європейських законів і стандартів трансформаційними економіками, зокрема Україною, без відповідної адаптації до національних умов спричинило тенденції до ухилення від оподаткування у значному обсязі. Здійснений дисертантом науковий пошук нових теоретичних і практичних механізмів впливу на тіньову економічну діяльність з метою обмеження її негативного впливу встановив, що пріоритетними напрямами діяльності органів державної влади у процесі детінізації економіки повинна стати легалізація фінансових, людських та організаційних ресурсів тіньової економіки з метою їх використання в реальному секторі економіки. Обґрунтовано, що головною умовою для зниження рівня тінізації економіки є розвинене інституційне середовище, яке забезпечить сталість розвитку легальної економіки у трансформаційних суспільствах. 19. Доведено, що неефективне державне регулювання фінансової сфери у трансформаційних економіках створює умови для порушення чинного законодавства, внаслідок чого значна частина фінансових ресурсів перетікає у “тінь”. За оцінками ДПА України, тіньова складова становить близько половини реального чистого прибутку фінансово-кредитних установ. Не до кінця перекрито канали вивозу капіталу з України з використанням банківської системи, яка до того ж й досі використовується як інструмент для “відмивання” тіньових доходів. Така ситуація дозволяє твердити, що не лише прогалини в законодавчо-правовій сфері створюють умови для виходу в “тінь”, але й недосконалість фінансових систем трансформаційних економік. 20. Складність і багатозначність проблеми “легалізації тіньової економіки” вимагає виокремлення та розширення категорій “легалізація брудних грошей” і “легалізація тіньових доходів”. Якщо легалізація (відмивання) “брудних” грошей передбачає переслідування винних у карному порядку, то для легалізації тіньових доходів, отриманих шляхом ухилення від сплати податків, слід створювати правові, економічні та організаційні умови з метою стимулювання тіньових капіталів до їх капіталізації в легальній економічній діяльності. Позитивним є те, що Україна наблизила свою законодавчо-правову базу у фінансовій сфері до міжнародних стандартів, які мають сферою свого застосування саме криміногенне середовище у фінансовій сфері. Відтак можна констатувати, що в Україні в основному створено систему протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. 21. Не зважаючи на те, що за даними міжнародної організації “Transparency International” за 2006 р. Україна в рейтингах щодо корумпованості покращила своє становище, проте 99 місце з 163 країн зовсім не відповідає очікуванням. Доведено, що таке складне асоціальне явище як корупція впливає на всі сфери суспільного життя, а тому потребує комплексного її вирішення, що передбачає реалізацію системи заходів, яка ставить на меті не лише покарання цього злочину, але й створення умов для неефективного її існування. Зокрема, така система антикорупційних заходів має узгоджувати між собою нормативно-правові акти щодо удосконалення чинного законодавства в Україні. 22. В епоху Давосу (фінансової цивілізації), що розпочалася у 80-х роках минулого століття з економічного форуму фінансово незалежних представників найрозвиненіших країн світу у швейцарському місті Давос, урахування сучасних потреб постіндустріального суспільства набагато розширили можливості щодо тінізації економіки. Це можна пояснити поширенням фінансових потоків в умовах глобалізації через Інтернет-мережу в країнах світу, яка дає підстави перепливу капіталів у “тінь” новими методами. Проведений дисертантом аналіз впливу глобалізаційних процесів на поширення тіньової економіки у світі дозволив дійти висновку, що завданням держави в таких умовах є прискорене створення ліберальних умов у сфері легальної економіки для того, щоб “тінь” не мала жодного позитиву ані в економічній, ані в соціальній сферах. 23. У зв’язку з глобалізаційними процесами, використанням нових комунікацій відбувається компресія простору й часу, що сприяє транснаціоналізації та інтернаціоналізації тіньової економіки. Тіньова економіка постійно мімікрує та заповнює недостатньо контрольовані або зовсім неконтрольовані неосвоєні ніші світового простору. Її мобільність і здатність до самовідтворення в таких умовах зумовлює необхідність створення міжнаціональних контролюючих інститутів, які б забезпечували інтеракційний підхід до розв’язання проблеми тінізації економіки країн світу через її детінізацію. Проте аналіз діяльності міжнародних правових інституцій дає підстави дійти висновку, що в умовах глобалізації вони переживають глибоку кризу, а відтак недостатньо сприяють детінізації економіки. |
