У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та аналіз причин і умов вчинення злочинів у тіньовому секторі економіки України з метою їх попередження. За результатами проведеного дисертаційного дослідження запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо шляхів удосконалення загально-соціальних та спеціально-кримінологічних заходів детінізації економічних відносин в Україні: 1. Запропоновано авторське визначення поняття тіньового сектора економіки України з позицій економічного та правового підходів. З економічної точки зору – це сукупність виробничих відносин, що існують в суспільстві та діють поза сферою соціального контролю, чим завдають значних збитків державі. Із правової точки зору – це сукупність виробничих відносин, що вступають у протиріччя із діючим законодавством і характеризуються навмисними незаконними діями осіб, вчиненими з метою приховування свого доходу від держави та її органів. 2. Внесено пропозицію застосування матричного методу для виявлення прогалин у законодавстві. При визначенні структури тіньового сектора економіки України розглянуто три її модифікації: виробничо-технологічну, інституційну (правову) і соціальну. Сутність методу полягає в інтеграції виробничо-технологічної та правової структури тіньового сектора економіки України. В результаті виникає новий вид структури – кримінологічний. Кримінологічна структура тіньового сектора економіки України наочно показує наявність суспільно небезпечних діянь, які ще не криміналізовані (тобто не визначені КК України як злочин). 3. З метою кримінологічного аналізу суспільної небезпеки тіньового сектору економіки визначено його макро- і мікропоказники. До макропоказників тіньового сектора економіки належать такі, що характеризують його як суспільне явище, а саме: загальний обсяг, коефіцієнт тінізації економіки, співвідношення офіційного валового внутрішнього продукту і тіньового. Оскільки саме явище є прихованим то для визначення цих показників використовуються розрахункові і соціологічні методи. Мікропоказники оцінюють внутрішні процеси тіньового сектора економіки, взаємозв’язок і функціонування його елементів. Звідси висновок – мікроекономічні показники тіньового сектору економіки аналогічні системі показників офіційного сектора економіки: собівартість, рентабельність, прибуток, тощо. Для визначення показників тіньового сектора економіки за доцільне вважається застосування специфічних аналітичних мікропоказників, що характеризують ступінь поширення суспільно-небезпечних діянь, які дають величезні прибутки від заняття тіньовою економікою: тіньова вигода, тіньовий прибуток, тіньовий оборот та ін. 4. Запропоновано механізм «детінізації економіки України», який моделюється за допомогою фізичного закону сполучених судин. Модель дає можливість спрогнозувати динаміку взаємодії між зміною податкового тиску і активністю діяльності правоохоронних органів. 5. Дослідження механізму розвитку тіньового сектора економіки дозволило зробити висновок, що тіньовий сектор економіки поширюється в результаті порушення об’єктивного економічного закону відповідності виробничих відносин характеру і структурі продуктивних сил. У такій ситуації право як надбудова над базисом суспільства – виробничими відносинами – перестає їм відповідати. Дисертант виявляє й аналізує основні фактори, що обумовлюють існування тіньового сектора економіки в Україні, а саме економічну кризу, недосконалість нормативно-правового регулювання, корупцію. 6. При розкритті особливостей кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють злочини в тіньовому секторі економіки України, з’ясовано, що це здебільшого особи значно старші за віком від осіб, які вчиняють загально-кримінальні злочини (28-45 років); як правило, з позитивними соціальними характеристиками (в цілому позитивно характеризуються за місцем роботи і проживання; займають керівні або ті, що пов’язані з допуском до роботи з матеріальними цінностями, посади; переважно одружені; у більшості випадків з вищою освітою), за характером – цілеспрямовані, врівноважені та вольові, до кримінальної відповідальності більшість з них не притягувалися, за виключенням дисциплінарної чи адміністративної; з характерною корисливою мотивацією злочинної поведінки; від 20,0% до 25,0% осіб вчиняють злочини у групі. 7. Сформульовано поняття злочину у сфері економіки як суспільно небезпечного винного діяння (дії або бездіяльності), що вчинене суб’єктом злочину і посягає на економічні відносини та завдає значних матеріальних збитків як фізичній чи юридичній особі, так і державі в цілому з урахуванням існуючих визначень у теорії кримінального права та кримінальному законодавстві України; 8. Розроблено методику інкорпорації економічних злочинів за групами, які відповідають стадіям обігу капіталу в економічній сфері, що має підвищити ефективність та оперативність їх розкриття, розслідування і судового розгляду. 9. Вивчення судової практики щодо злочинів, вчинених у тіньовому секторі економіки України, засвідчило, що суди і практичні органи внутрішніх справ не приділяють належної уваги узагальненню та використанню цих матеріалів для запобігання правопорушенням у тіньовому секторі економіки. Актуальним у протидії тіньовому сектору економіки є посилення правового забезпечення цього процесу. Вивчення кримінальних справ показало, що стосовно них суди не завжди (1/4 випадків) виконують вимоги закону про виявлення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень і вжиттю заходів щодо їх усунення. Не завжди повно і всебічно встановлюються обставини злочину, допускаються помилки при дослідженні та оцінці доказів, застосуванні норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства, призначенні покарань. 10. Пропонується законодавчо врегулювати проведення громадської та кримінологічної експертиз проектів нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері економіки. Це дозволить, на нашу думку, адаптувати правові акти з економічних питань до існуючих соціально-економічних процесів, які відбуваються в суспільстві, а також прогнозувати кримінологічні зміни як в економіці України в цілому, так і в її окремих галузях (особливо в енергетичному комплексі, у сфері приватизації та фінансово-кредитній сфері). 11. Запропоновано механізм детінізації економічного сектора при ухиленні від оподаткування та забезпечення надходжень грошей до державного бюджету шляхом проведення податкової амністії. Таким чином, для проведення такої реформи в Україні можна встановити термін від 6 місяців до 1 року, оскільки значна частина платників податків легалізують свої доходи лише після того, як впевняться, що це є виправданою та не ризиковою справою. Якщо виплачений податок не буде сплачений протягом встановленого періоду, то задекларовані після визначеного строку доходи не будуть вважатися легалізованими. |
