Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливого питання економічного і соціального розвитку України, а саме - державного стимулювання економічної активності населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки. В результаті проведеної роботи сформульовані наступні висновки і пропозиції: 1. Сучасна економічна теорія не лише визнає важливість такого поняття, як стимулювання економічної активності населення, а й робить акцент на необхідності вдосконалення та впровадження відповідних заходів в цій сфері з боку держави і суспільства в цілому. Держава як інституційна основа розвитку національної економіки і суспільства має брати активну участь у формуванні і впровадженні в життя політики стимулювання економічної активності населення, особливо підприємництва як специфічної форми прояву економічної активності, використовуючи для цього форми, методи та інструменти державного впливу. 2. Узагальнення теоретичних положень процесу регулювання економічної активності дало змогу окреслити структуру державного механізму стимулювання з урахуванням форм, методів та інструментів державної економічної політики з метою розробки науково-методологічних основ формування та функціонування державного механізму стимулювання економічної активності населення, що базуються на врахуванні синергійного ефекту від впроваджених заходів економічної політики у грошово-кредитній, податково-бюджетній та соціальній сферах, а також створенні нормативно-правової бази, яка б вирішила ряд проблемних питань у сфері зайнятості, та застосування відповідного інструментарію, направленого на стимулювання вже працюючого населення, створення умов для забезпечення населення новими робочими місцями, а також перерозподіл трудових ресурсів з урахуванням попиту та пропозиції. 3. На підставі аналізу сучасного стану економічної активності населення зроблено висновок, що, по-перше, при стабільно зростаючій кількості зайнятих та зменшенні безробіття, нагальним залишається питання кваліфікованого працевлаштування, оскільки зростання зайнятості населення відбувається за рахунок некваліфікованої робочої сили; по-друге, постійно з України виїжджають висококваліфіковані робочі кадри, натомість працевлаштовується робоча сила низької кваліфікації; по-третє, існують значні перекоси в оплаті праці на рівні видів економічної діяльності (промисловості і фінансовому секторі) та регіональному рівні; по-четверте, залишається відкритим питання про значну «тінізацію» трудових доходів громадян. Факторами, що спричиняють проблеми у цій сфері визначено сповільнення зростання та навіть спад у деяких галузях економіки, моральний та фізичний знос основних виробничих фондів, що робить підприємство не конкурентноздатним, низький рівень економічного розвитку окремих регіонів, а також неготовність підприємств функціонувати в умовах ринку. 4. Аналіз іноземних підходів і методів регулювання оплати праці в ув’язці з продуктивністю праці дозволив зробити висновок про необхідність врахування в цій сфері двох важливих аспектів: поєднання динаміки виплат з динамікою цін, що надасть змоги досягнути збалансованості грошової і товарної мас за існуючого у визначений період часу обсягу виробництва товарів (послуг); узгодження темпів росту заробітної плати з обсягами виробництва продукції (робіт, послуг). Втілення зазначених напрямків на практиці насамперед можливо за рахунок мобілізації резервів продуктивності праці, зокрема впровадження нової техніки та технологій, інноваційної діяльності, підвищення інтенсивності праці, поліпшення умов праці, структури кадрів, використання робочого часу тощо. 5. Головними заходами державної соціальної політики щодо підвищення рівня економічної активності населення на найближчий період часу визначено: посилення державного регулювання ринку праці; періодичне визначення потреб економіки в спеціалістах та кваліфікованих працівниках відповідно до програм розвитку галузей економіки; визначення засад розвитку трудового потенціалу країни шляхом розроблення та забезпечення реалізації загальнодержавної цільової соціальної програми „Збереження та розвиток трудового потенціалу”; удосконалення нормативно-правової бази щодо формування, розміщення та виконання державного замовлення на підготовку кадрів вищими та професійно-технічними навчальними закладами; трансформування мережі професійно-технічних навчальних закладів відповідно до перспективних потреб економіки з урахуванням демографічної ситуації та потреб ринку праці; посилення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання, які мають ліцензії Міністерства праці та соціальної політики України у сфері надання посередницьких послуг з працевлаштування громадян за кордоном з метою детінізації зовнішньої трудової міграції громадян. 6. Має бути сформована нова ідеологія управління процесами розвитку підприємництва в країні, притаманна ринковій системі господарювання, в якій функції і завдання держави повинні зміститись із переважно адміністративно-командних позицій на обслуговуючі, основний зміст яких полягає у створенні умов, необхідних для ефективного розвитку підприємницького сектора економіки в інтересах держави і суспільства в цілому. Необхідно розробити та ухвалити Концепцію державної політики розвитку підприємництва в Україні, забезпечити права власників та правовий захист різних форм власності, створити рівні умови конкуренції, провести дебюрократизацію економіки та дерегулювання підприємницької діяльності. 7. Розвиток малого підприємництва значно сприяє підвищенню рівня економічної активності населення та вирішенню проблем зайнятості. Основними пріоритетними напрямами розвитку малого підприємництва визначено: побудову регуляторної політики з урахуванням потреб максимального спрощення умов ведення бізнесу за умови збереження контрольованості та регульованості його розвитку; створення відповідної правової, яка стимулювала б підприємницьку активність та добросовісну конкуренцію через правовий захист власності; максимальне спрощення регуляторних процедур, зокрема спрощення порядку реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємництва, ліцензування видів діяльності, лімітування перевірок, упорядкування контрольних функцій державних органів 8. Сучасний стан економічної активності на державному рівні потребує стимулювання регіональних ринків праці шляхом впровадження ефективної соціально-економічної політики, яка органічно поєднує загальнодержавні і місцеві інтереси, зокрема шляхом створення сприятливого інвестиційного клімату в регіонах, що дозволить істотно підвищити життєвий рівень населення на основі якісного поліпшення використання їх ресурсного потенціалу, розвитку продуктивних сил. |
