Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми – формування державного механізму регулювання корпоративного сектора економіки. Вона розкриває зміст державного регулювання корпоративного сектора, умови його становлення, визначає напрями та пропозиції щодо подальшого розвитку корпоративних відносин. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки. 1. Непослідовність та малоефективність застосовуваних в Україні юридичних конструкцій трансформаційних процесів вплинули на формування корпоративного сектора. За етапом приватизації повинен настати більш складний етап формування ефективного власника, освоєння нових економічних відносин, культури корпоративної поведінки. Реальним економічним змістом трансформаційні процеси має наповнити усунення несприятливих чинників розвитку підприємств у постприватизаційний період, розробка та запровадження нових концептуальних основ, методичних підходів щодо державного регулювання економіки, забезпечення її детінізації та прозорості, зміна фіскальної спрямованості продажу державного майна на інвестиційну. Останнє положення набуває особливого значення, так як проблему економічного зростання у стислі терміни можна вирішити за рахунок суттєвих і відносно швидких структурних перетворень лише на базі концентрації інвестиційних ресурсів. 2. Серед корпоративних утворень домінуючою і ефективнішою є акціонерна форма господарювання як асоційована приватна власність. Акціонерні товариства більш гнучко здатні реагувати на вплив різноманітних ринкових чинників, зокрема, конкуренцію. Соціальні інтереси різних економічних суб’єктів виражені в поєднанні виробника із засобами виробництва, зацікавленості власника в результатах діяльності акціонерного товариства, перспективах досягнення соціальної справедливості для всіх власників. 3. Аналіз становлення ВАТ в Україні свідчить про наявність підприємств, діяльність яких у такій юридичній формі малоефективна і недоцільна. Вони значно переобтяжують фондовий ринок і потребують реорганізації. Здійснення комплексної оцінки діяльності акціонерних товариств по критеріях, які характеризують акціонерну форму господарювання як колективну, соціально та суспільно значиму, дозволить визначити такі підприємства. Так як випадки реорганізації українських акціонерних товариств на сучасному етапі непоодинокі, запропоновано удосконалити механізм виключення з державного реєстру суб’єктів господарювання з одночасним вилученням з обігу на фондовому ринку акцій реорганізованого акціонерного товариства. Посилення ролі держави у регулюванні процесів реорганізації ВАТ полягає у нормативному забезпеченні відповідальності керуючих ліквідаційною процедурою, органів управління товариством та власників акцій за несвоєчасне повідомлення про ліквідацію ВАТ та здійснення операцій з цінними паперами після початку ліквідаційної процедури. 4. Значна частина акціонерних товариств, акції яких не можуть бути продані роками через їх збитковість, підпадають під дію норм законодавства про банкрутство. Практика свідчить, що доведення підприємства до банкрутства може носити штучний характер. Діючі методики розкривають основні ознаки неплатоспроможності та дозволяють лише визначити неплатоспроможність підприємств. Їх практичне застосування не дає позитивного ефекту, так як фінансові показники не враховують післякризового стану всієї економіки, недосконалості податкового законодавства, збитковості значної частки підприємств (біля 40%). Погалузевий принцип дослідження ВАТ, який передбачає аналіз внутрішніх факторів з урахуванням того, що умови зовнішнього середовища для всіх підприємств однакові, здатний об’єктивно оцінити причини банкрутства суб’єктів господарювання (фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, приховуване банкрутство). 5. Держава виступає не лише як регуляторний орган корпоративного сектора, а і в ролі учасника корпоративних відносин. Тому необхідно створення єдиної державної прозорої схеми обліку, зберігання і реалізації майна, що перебуває у державній власності, здійснення розробки єдиних методологічних принципів та необхідних нормативно-правових актів щодо створення державного реєстру корпоративних прав. Зокрема, він має містити дані, які характеризують склад, організацію управління, ступінь ефективності використання державою корпоративних прав (ВАТ, ЗАТ, ТОВ) та відповідних державних часток (акцій, паїв) в статутному капіталі цих товариств. 6. Поряд із заходами загальнодержавного характеру необхідно формувати важелі та інструменти місцевого соціально-економічного регулювання. З цією метою розроблені методичні рекомендації щодо проведення моніторингу діяльності інвестиційно привабливих акціонерних товариств, основна ідея яких полягає в дослідженні процесу перерозподілу акціонерного капіталу, його соціально-економічних наслідків, попередженні та усуненні негативних тенденцій. 7. Одним з основних чинників впливу на діяльність акціонерних товариств є функціонування фондового ринку, який набуває реального економічного змісту лише при поєднанні його ефективності і прозорості. На етапі становлення, коли ще неспроможні діяти саморегулівні механізми фондового ринку, держава повинна контролювати процеси формування ринку цінних паперів, здійснювати допустиме регулювання. Впровадження нового інституту спільної взаємодії недержавних і державних учасників фондового ринку, де незалежним спостерігачем є представник ДКЦПФР, сприятиме вдосконаленню депозитарію корпоративних цінних паперів, підвищенню ефективності регулювання фондового ринку та забезпеченню його прозорості. 8. Україна ще не стала достатньо інвестиційно привабливою для зовнішніх інвесторів, тому необхідно орієнтуватися на залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів. Це, перш за все, потребує розробки заходів, спрямованих на ефективний захист прав дрібних акціонерів. Крім того, посилення ролі корпоративного сектора в економіці держави в значній мірі залежить від етики корпоративної поведінки. Існуюча нині корпоративна структура управління акціонерним товариством – спостережна (наглядова) рада та виконавчий орган – не можуть бути цілком незалежні, так як обираються і формуються з акціонерів та найманих управлінців. Аналіз проекту Принципів корпоративного управління України свідчить, що забезпечення захисту прав меншості акціонерів та підвищення ефективності корпоративного управління можливе тільки за умови запровадження інституту незалежних директорів. 9. В умовах нестачі інвестиційних ресурсів та великих кредитних ставок необхідно орієнтуватись на політику залучення власних ресурсів акціонерних товариств, удосконалення фінансового самозабезпечення підприємств. Тому під час розгляду проблематики, що стосується можливості залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів, запропонований підхід, який передбачає цільове використання недержавних пенсійних фондів. Визначено вигідність та обґрунтовано раціональність впровадження пенсійно-інвестиційної політики діяльності акціонерних товариств. Розроблено механізм утворення корпоративного пенсійного фонду ВАТ. Запропоновані рекомендації спрямовані не лише на підвищення ефективності розвитку корпоративної власності в Україні, а й зростання регулюючої ролі фондового ринку, сприяння успішному впровадженню пенсійної реформи, формування середнього класу, збільшення бюджетних надходжень, посилення прозорості інвестиційної діяльності. |