У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування і вирішення актуального науково-практичного завдання з винаходу державного механізму протидії тіньовій економіці. Це вирішення полягає у використанні запропонованої соціально-економічної концепції тіньової економіки, універсально-корегувального методу підрахунку обсягів тіньової економіки, висновків та рекомендацій зроблених у дисертації, які потрібні для створення механізму державного управління щодо скорочення сектора тіньової економіки. Основні висновки та результати, які одержано у ході проведених досліджень, зводяться до таких положень: 1. Сучасна економіка має потребу в трансформаційних перетвореннях, при цьому обов'язковими умовами цих перетворень є скорочення обсягів тіньової економіки, тому що діяльність тіньової економіки негативно впливає на економічну систему держави, у наслідку цього гальмується виконання державних програм соціально-економічного зростання. 2. Історія тіньової економічної діяльності є елементом історії товарно-грошових відносин і відображає загальні закономірності історичної еволюції соціально-економічних систем. Сплески по зростанню тіньової економічної діяльності збігаються з переломними моментами економічної історії. Деякі приклади подібних сплесків: антимонопольне нелегальне виробництво епохи меркантилізму, як початкової стадії розвитку буржуазної економіки, контрабандна работоргівля перед повним зникненням рабовласницького господарства, масове мішечництво у період генезису радянської моделі командної економіки, сучасна неформальна економіка в Україні перехідного періоду і т.д. Вірогідно, що ця тенденція є загальною для тіньової економіки усіх сучасних держав. 3. На підставі проведеного дослідження розширено поняття існуючого терміну “тіньовизація”, який представлено як широкомасштабний процес проникнення тіньової економіки в усі сфери соціально-економічної діяльності. Це доводить існування взаємозв’язку між легальною та нелегальною економікою. 4. Завдяки проведеному аналізу та розкриттю соціально-економічних характеристик категорії “тіньовий сектор економіки”, стало можливим обґрунтування поглядів щодо тіньового сектора економіки, який займає певну частину легального сектора економіки і перебуває у зворотно-пропорційній залежності відносно рівня ВВП, при цьому “тіньова економіка” трактується як економічна діяльність, яка знаходиться поза законом і охоплює усю соціально-економічну систему, наслідки якої відбиваються не тільки на економічному стані держави, а і на соціально-економічному рівні життя громадян, суб'єктів господарських відносин. 5. У результаті дослідження обґрунтована і запропонована соціально-економічна концепція тіньової економіки, яка базується на єдності соціальних і економічних складових та враховує діяльність різних соціальних прошарків, груп, а також діяльність кримінальної частини суспільства. На підставі цієї концепції доведено, що одним з докорінних джерел існування тіньової економіки є функціонування квазі-корпоративних механізмів алокації ресурсів. Ця концепція може застосовуватися при створенні державних програм боротьби з тіньовою економікою, а також у інноваційній політиці держави щодо створення формальних норм при вирішенні суперечностей з приводу володіння та використання обмежених природних ресурсів. 6. Розроблено і запропоновано універсально-коригувальний метод оцінки обсягу тіньової економіки на основі аналізу середовища тіньового сектору, який враховує соціально-економічний рівень криміналізації тіньової економіки та використовується для коригування показників підрахунку обсягу тіньової економіки, отриманих любим існуючим методом підрахунку. При підрахунках обсягу тіньової економіки у господарському секторі виникає необхідність використання універсально-коригувального методу з приводу існування досить великих погрішностей у самих методах підрахунків, які значно впливають на достовірність отриманого показника. Цей корегувальний метод дозволяє визначати кількісні показники, які потрібні для планування господарської діяльності. 7. Сформульовані критерії типологізації тіньової економіки дозволяють здійснювати диференційний підхід по визначенню розмірів тіньової економіки на державному та регіональному рівні. 8. Запропоновано методику обліку рівня криміналізації при визначенні розмірів тіньової економіки, яка рекомендована для використання державними органами влади. 9. Запропоновані зміни і доповнення у Карний, Кримінально-процесуальний кодекси України та інші законодавчі акти: а) внести доповнення, які звільняють від кримінальної відповідальності осіб, які брали участь у легалізації коштів або майна, придбаних незаконним шляхом, якщо вони добровільно заявили про вчинення злочину та сприяли його розкриттю (приклад такої норми є Кримінальний кодекс Республіки Бєларусь); б) визначити юридичних осіб суб'єктами кримінальної відповідальності за злочини у сфері фінансово-економічної діяльності, у тому числі і за відмивання незаконних доходів. Обґрунтуваннями для цього є рекомендації міжнародної організації ФАТФ (п.6 “Сорок рекомендацій ФАТФ із проблем відмивання грошей”). 10. Розроблені і впроваджені наступні рекомендації та висновки дисертаційного дослідження по боротьбі з тіньовою економікою для діяльності державних органів влади: - забезпечити ефективний контроль державних структур за підприємницькою діяльністю відносно використання тіньових операцій і схем у своїй діяльності, за рахунок посилення впливу економічних механізмів майнової відповідальності. При цьому створити спеціальну комп’ютерну базу для внесення осіб, здійснюючих такі операції; - скорочувати рівень монополізації виробництва на державному рівні, при цьому забезпечити надійний розвиток конкурентного середовища, створювати умови для легалізації зайнятості населення; - створити при головних управліннях обласних податкових міліцій України регіональні центри протидії тіньовій економіці та відмиванню грошей, отриманих незаконним шляхом, при цьому упорядкувати їх державному комітету України по фінансовому моніторингу, який сформувати при Кабінеті Міністрів України. |