Анотація до роботи:

Кобринський В.Ю. Державний контроль у сфері національної безпеки України. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. — Київський національний університет внутрішніх справ. — Київ, 2008.

Дисертацію присвячено теоретичним та адміністративно-правовим проблемам державного контролю у сфері національної безпеки України. У роботі визначено такі поняття, як державний контроль, державний нагляд, моніторинг, принципи контролю, принципи контролю у сфері національної безпеки, безпековий контроль з урахуванням положень Стратегії національної безпеки України. Доведено думку про некоректність домінування громадського контролю над державним у даній сфері.

Проаналізовано принципи, види, форми та методи контролю у сфері національної безпеки, визначено їхню специфіку саме у даній сфері.

З метою подальшого вдосконалення національного законодавства і практики його застосування сформульовано пропозиції щодо необхідності прийняття Концепції державного контролю у сфері національної безпеки України.

У висновках викладено основні положення роботи, які відображають результат проведеного дослідження і мають теоретичне і практичне значення для адміністративного права, практики адміністративно-правового регулювання державного контролю у сфері національної безпеки України.

Констатовано, що сучасний стан забезпечення національної безпеки потребує покращення, одним із інструментів якого виступає підвищення ефективності державного контролю у сфері національної безпеки. Такий стан поєднаний із тим, що в адміністративно-правових роботах приділяється недостатня увагу питанням державного контролю у сфері національної безпеки.

У дисертації здійснено дослідження системи органів, які здійснюють державний контроль у сфері національної безпеки та вивчено їхній правовий статус. дало можливість дисертанту сформулювати та аргументувати основні положення. За результатами проведеного дослідження проблем державного контролю у сфері національної безпеки України вважаємо за необхідне сформулювати найбільш важливі та практично значущі, науково обґрунтовані, висновки.

1. Визначено ступінь наукової розробленості адміністративно-правових наукових досліджень державного контролю у сфері національної безпеки України. Аналізуючи стан наукових досліджень теми, ми дійшли висновку, що окремих дисертаційних досліджень, присвячених аналізу проблеми саме в проголошеному нами контексті немає. Водночас здійснений нами аналіз стану адміністративно-правових наукових досліджень, присвячених проблематиці державного контролю, дозволив дійти таких висновків. Нині вже є достатньо розробленими як теоретичні проблеми контролю, так і різні його аспекти, сформовано методологічний інструментарій досліджень контролю у різних сферах життєдіяльності. Утім, галузеві розвідки державного контролю здебільшого зосереджені на такому його виді як фінансовий (бюджетний, валютний, податковий, митний тощо). Водночас поза увагою лишаються численні інші види контролю, за критерієм у сфері адміністративно-правового регулювання. Серед них і сфера національної безпеки і, відповідно, безпековий контроль. Нині відсутні роботи з дослідження ключових проблем контролю у сфері національної безпеки, до вивчення державного контролю у сфері національної безпеки комплексно не застосовувався системний підхід, що не дало можливості сформувати систему контролю саме у розглядуваній сфері; не було здійснено класифікацію принципів контролю у сфері національної безпеки; не були достатньо вивчені види контролю у даній сфері; недостатньо вивчена специфіка видів, форм і методів контролю у сфері національної безпеки. Відсутній комплексний підхід до вивчення контролю у сфері національної безпеки України. Водночас, ухвалення Стратегії національної безпеки України, в якій визначаються принципи і механізми державного та громадського контролю реалізації Стратегії, зумовило потребу розроблення теми державного контролю, його класифікацію на види, форми, методи, що має сприяти уніфікованому розумінню цих понять у нормативних актах, і, відповідно, позитивно вплинути на діяльність контрольних суб’єктів, та на проведення спільних контрольних дій.

2. Визначено поняття державного контролю через виділення підходів до його визначення, а також відмежування від інших споріднених понять. Державний контроль — діяльність державних органів зі спостереження за функціонуванням відповідного підконтрольного об’єкта з метою: отримання повної, об’єктивної та достовірної інформації про стан справ на ньому; застосування заходів щодо виявлення, попередження і припинення правопорушень (з правом прямого втручання в оперативну діяльність об’єкта контролю); надання допомоги підконтрольній структурі в поновленні законності і дисципліни; встановлення причин і умов, що сприяють порушенню вимог правових норм; прийняття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб. У демократичному суспільстві він є однією з найважливіших функцій державного управління. Метою державного контролю є не тільки та не стільки виявлення недоліків, скільки їх своєчасне попередження та виправлення у роботі підконтрольного об’єкта, поновлення законності та дисципліни.

3. Здійснено класифікацію принципів контролю і, відповідно, принципів державного контролю у сфері національної безпеки. Здійснено класифікацію принципів контролю і відповідно принципів державного контролю у сфері національної безпеки. При дослідженні проблематики класифікації принципів контролю запропоновано виділяти три їх групи за критерієм діяльності: 1) загальні принципи діяльності суб’єкта контролю (вони складаються з принципів діяльності самого суб’єкта, принципі його діяльності як органу відповідної гілки влади);
   2) міжгалузеві принципи державного контролю (утворюються синтезом загальних принципів права і державного управління відповідно до предметної специфіки контрольної діяльності); 3) галузеві принципи контролю (у нашому випадку: принципи контролю у сфері національної безпеки). У свою чергу систему принципів державного контролю у сфері національної безпеки умовно можна розділити на п’ять груп: загальноправові принципи; інформаційні; управлінські, фінансово-економічні; приватні.

4. Здійснено класифікацію державного контролю у сфері національної безпеки України. Зважаючи на те, що систему забезпечення національної безпеки прийнято розглядати крізь призму двох його складових: державної і недержавної, у свою чергу, запропонуємо поділ контролю у сфері національної безпеки на два основні види: державний і недержавний. Суб’єктами державного контролю у сфері національної безпеки, відповідно до Стратегії, здійснюють: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада національної безпеки і оборони України в межах їхніх повноважень, визначених Конституцією і законами України, а також центральні органи виконавчої влади України, Збройні Сили України та інші військові формування, правоохоронні і розвідувальні органи, утворені відповідно до законів України та інші органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації. Суб’єктами недержавного контролю у сфері національної безпеки виступають: органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян (громадські організації, політичні партії), професійні спілки, окремі громадяни, ЗМІ, приватний нотаріат; адвокатура; приватні детективні, охоронні та безпекові агентства; релігійні об’єднання, служби безпеки суб’єктів господарювання, козацтво; суб’єкти підприємницької діяльності. Запропоновано власний поділ державного контролю за критерієм суб’єкта на такі підвиди: загальнодержавний і відомчий. Причому загальнодержавний контроль можна поділити наступним чином: президентський, парламентський, урядовий, безпековий і судовий.

5. Проаналізовано стан державного контролю у сфері національної безпеки України на сучасному етапі та визначені його суб’єкти.. Ключова проблема здійснення державного контролю у сфері національної безпеки полягає у тому, що відсутній єдиний законодавчий акт, в якому були б викладені основи державної контрольної політики, мета, принципи, види, форми та методи її здійснення у сфері національної безпеки. Адже система забезпечення національної безпеки складається з численних суб'єктів, так само і система суб’єктів контролю за реалізацією безпекової політики також є розгалуженою. Кожен керується у цьому плані не єдиним документом, що формував би засади контрольної політики, а власними нормативними актами, які іноді відбивають специфіку діяльності цього суб’єкта, а не необхідність і природу контролю як такого. Одним із варіантів розв’язання даної проблеми, на наше переконання, має стати розроблення і ухвалення „Концепції державного контролю у сфері національної безпеки”. Водночас на даному етапі можливо розглядати і виділяти двох ключових суб’єктів контролю — Раду національної безпеки і оборони України, яка має здійснювати надвідомчий, зовнішній контроль і, відповідно, увести в науковий обіг для означення даного виду контролю нове поняття — безпековий контроль. Також на рівні органів виконавчої влади центральним суб’єктом контролю у сфері національної безпеки пропонується визнати віце-прем’єр-міністра, що курує силові структури та оборонно-промисловий комплекс, відповідно, уточнивши його повноваження, а також утворивши з метою реалізації цілей контролю та ефективної його діяльності у кожному з суб’єктів забезпечення національної безпеки служби внутрішнього контролю.

6. Виявлені тенденції розвитку державного контролю у сфері національної безпеки України. До основних з них, що мають стати передумовою формування контрольної гілки влади, можна віднести: підвищення ефективності державного контролю; централізацію державного контролю; своєчасне і глибоке виявлення порушень; доведення до логічного завершення прийнятих рішень, за результатами контролю; підвищення соціальної значущості державного контролю; ефективне використання можливостей щодо впливу на підвищення рівню національної безпеки; професіоналізація сфери контролю, здійснення його професійними контролерами; розвиток спеціалізованого навчання, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб, на яких законом буде покладено обов’язок здійснення контролю; застосування апробованих на практиці ефективних форм і методів контролю; забезпечення зменшення витрат на здійснення контрольних заходів; формування оптимальної кількості суб’єктів державного контролю у сфері національної безпеки; підвищення превентивної функції контролю; формування координуючого органу контрольної діяльності суб’єктів контролю у сфері національної безпеки; збільшення взаємовпливу державного контролю, і контролю, що здійснюють органи, які не входять до державної влади, громадські організації, окремі громадяни тощо.

7. Визначено підходи до формування Концепції державного контролю у сфері національної безпеки України. Концепція державного контролю у сфері національної безпеки — комплекс науково-обґрунтованих, офіційно затверджених на відповідному державному рівні заходів державної політики контролю у сфері національної безпеки. Правовою основою розробки та реалізації Даної концепції виступають Конституція України, інші закони України та міжнародні угоди, ратифіковані Верховною Радою України, що в сукупності визначають засади державного контролю у сфері національної безпеки. Головна мета Концепції — забезпечити такий рівень національної безпеки, який би гарантував поступальний розвиток України, її конкурентоспроможність, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, подальше зміцнення міжнародних позицій та авторитету Української держави у сучасному світі. Досягнення цієї мети можливе шляхом реалізації державної політики контролю. Державна політика контролю у сфері національної безпеки формується і реалізується за умов, коли у сучасному світі нівелюється значення державних інституцій, надається першочергове значення демократичному цивільному контролю, спостерігається збільшення ролі громадських інституцій як у контролі, так і безпосередньо у забезпеченні національної безпеки.

Стосовно структури даного документа, то, на наш погляд, вона може мати наступний вигляд: засади державного контролю у сфері національної безпеки; система і організація діяльності органів державного контролю у сфері національної безпеки; повноваження органів державного контролю у сфері національної безпеки України; процедурні засади державного контролю у сфері національної безпеки; правова основа здійснення державного контролю у сфері національної безпеки України; забезпечення державного контролю у сфері національної безпеки України; контроль і нагляд за діяльністю контролюючих органів; міжнародне співробітництво; відповідальність суб’єктів та об’єктів державного контролю; прикінцеві положення.

Публікації автора:

1. Кобринський В. Ю. Адміністративно-правові аспекти визначення поняття контролю / В. Ю. Кобринський // Юридична Україна. — 2006. — № 12. —
   С. 45—48.

2. Кобринський В. Ю. Предметна компетенція контрольних органів у сфері боротьби з тероризмом / В. Ю. Кобринський // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 5. — С. 83—86.

3. Кобринський В. Ю. Принципи контролю у сфері національної безпеки України” / В. Ю. Кобринський // Підприємництво, господарство і право. — 2007. —№ 6. — С. 79—83.

4. Кобринський В. Ю. Адміністративно-правові аспекти контролю у сфері національної безпеки України / В. Ю. Кобринський // Судова апеляція. — 2007. — № 2. — С. 92—97.

5. Кобринський В. Ю. Державний контроль у сфері боротьби з тероризмом / В. Ю. Кобринський, В. В. Майоров // Підприємництво, господарство і право. — 2008. — № 1. — С. 17—19.

6. Кобринський В. Ю. Поняття та зміст контролю / В. Ю. Кобринський // Наукове забезпечення правоохоронної діяльності : історія, сучасність та міжнародний досвід : тези підсумкової наук.-теорет. конф., присвяченої Дню науки ; за ред. О. М. Джужі. — К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. — С. 16—19.

7. Кобринський В. Ю. Контроль у сфері боротьби з корупцією / В. Ю. Кобринський // Актуальні проблеми науки та юридичної практики очима молодих учених : тези підсумкової наук.-теорет. конф., присвяченої Дню науки ; за ред. О. М. Джужі. — К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2007. — С. 55—60.

8. Кобринський В. Ю. Щодо необхідності дослідження принципів контролю у сфері національної безпеки / В. Ю. Кобринський // Київський нац. університет внутр. справ. — К. : Текст, Щорічник. — № 2. — 2007. — С. 40—41.

9. Роль МВС України в управлінні національною безпекою / В. Ю. Кобринський // Теорія управління в органах внутрішніх справ : [навчальний посібник] ; за ред. В. А. Ліпкана. — К.: КНТ, 2007. — С. 755—772.