У висновках дисертаційного дослідження викладено найбільш важливі наукові та практичні здобутки; основні теоретичні положення і практичні рекомендації, що випливають із результатів дослідження; сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правового механізму забезпечення контролю діяльності учасників вітчизняного ринку цінних паперів. Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість зробити такі висновки: 1. Контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів є однією з основних функцій державного управління. Його необхідно розглядати як єдину самостійну систему, що складається з трьох основних елементів – контролюючого суб’єкта, підконтрольного об’єкта та контрольних дій. Необхідність підвищення дієвості системи державного контролю діяльності учасників ринку цінних паперів вимагає чіткої ідентифікації контролюючих суб’єктів, визначення зв’язку та співвідношення між ними. 2. Інститут контролю та інститут юридичної відповідальності перебувають у тісному взаємозв’язку: контроль виступає важливим засобом забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні, за порушення яких застосовується юридична відповідальність, яка, водночас, постає гарантом забезпечення ефективності контрольної діяльності. 3. Розв’язання проблеми підвищення ефективності державного контролю діяльності учасників ринку цінних паперів необхідно здійснювати на засадах системного підходу. До системи суб’єктів контролю діяльності учасників ринку цінних паперів слід віднести: по-перше, Верховну Раду України, по-друге, Президента України та Уряд, по-третє, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, по-четверте, систему інших державних органів виконавчої влади. 4. У процесі дослідження з’ясовано, що на сучасному етапі розвитку державного регулювання та контролю діяльності учасників ринку цінних паперів необхідно створити систему правового регулювання, складовими елементами якої б стало нове покоління взаємозв’язаних і узгоджених між собою законодавчих актів, вироблених на засадах сучасної законодавчої методології і техніки, і які були б спроможні регулювати більшість суттєво важливих аспектів функціонування вітчизняного ринку цінних паперів (а не окремі з них), та, крім того, встановлювати конкретні критерії, стандарти і процедури відносин учасників ринку: емітентів, інвесторів, посередників, інших інфраструктурних інститутів, регулювати біржову та позабіржову систему торгівлі, визначати повноваження та обов’язки саморегулівних організацій. 5. Правове розв’язання проблеми усунення недоліків в організації державного контролю пропонується здійснити шляхом прийняття базових законодавчих актів з цих питань з одночасним внесенням змін до законодавчих та нормативно-правових актів у суміжних галузях (приватизації, податкового та валютного законодавств, судових процедур, бухгалтерського обліку й аудиту), що значно підвищило б ефективність законодавчо-нормативного регулювання ринку цінних паперів в Україні. 6. Трансформація готівки в цінні папери є одним із способів легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Найбільш результативними у попередженні зазначених негативів вважаємо такі заходи: 1) віднесення правопорушень на ринку цінних паперів до кримінально караних; 2) конфіскаційні санкції за їх вчинення. Проведеним дослідженням не вичерпуються усі аспекти проблеми забезпечення ефективного державного контролю діяльності учасників ринку цінних паперів. Планується продовження розробки даної теми, результати якої можуть бути використані в науковій та практичній діяльності державних органів, що в межах своїх повноважень здійснюють контроль діяльності учасників ринку цінних паперів в Україні. |