У процесі проведеного в дисертаційній роботі дослідження розроблені і науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на розвиток державного управління медико-соціальною допомогою безнадійно хворим на державному і місцевому рівнях. Результати дослідження зводяться до таких висновків і пропозицій. Результати комплексного дослідження державного управління медико -
соціальною допомогою свідчать про його незадовільний стан і відсутність в Україні системи державного управління медико-соціальною допомогою безнадійно хворим та наукового обгрунтування організації служби паліативної допомоги. Створення служби паліативної допомоги, удосконалення діючої медико-соціальної допомоги безнадійно хворим є актуальною проблемою державного управління та потребує подальшого дослідження, розвитку та вдосконалення. Установлено, що демографічна ситуація в Україні характеризується
погіршенням основних показників та набуває негативних тенденцій. Старіння населення і зростання смертності від хронічних дегенеративних захворювань в Україні, де в 2000 році перше місце посідають хвороби системи кровообігу - 61,2% (937,1 на 100 тис. населення), друге – новоутворення -12,8% (196,2 на 100 тис. населення), призводить до зростання числа безнадійно хворих. У сучасній медицині поняття “безнадійно хворий” має характеризувати людину, яка страждає на онкологічні 4 стадії та інші хронічні захворювання (крім інфекційних та туберкульозу) в останній стадії розвитку, яка не може здійснювати повноцінне життя, не має жодного шансу на одужання, якій медицина винесла вирок щодо вилікування, і подальше лікування не приносить користі хворому, а тільки посилює страждання та з економічної точки зору не є ефективним. Установлено, що відсутність системи державного управління та організаційної структури для надання паліативної допомоги безнадійно хворим спричиняє “розпилення” обмежених бюджетних коштів, нераціональне їх використання. Відсутність адекватного управління паліативною допомогою призводить до зростання економічних витрат, що складають 4,4% від загального бюджету охорони здоров’я міста, однак не забезпечують безнадійно хворим достатнього рівня та якості допомоги (тільки 11,8% із них отримує лікування в стаціонарних умовах). Витрати на медичну допомогу безнадійно хворим у різних лікувально-профілактичних закладах та відсутність якісних послуг свідчить про необхідність їхньої концентрації у системі паліативної допомоги. За даними соціологічного дослідження створення служби паліативної допомоги має широку соціальну підтримку з боку громадськості. Респонденти, серед яких були медичні працівники, онкологічні хворі, родини хворих та інші різні верстви населення міста вважають доцільним створення служби паліативної допомоги. За позитивне рішення щодо подальшого розвитку служби паліативної допомоги та поліпшення медико-соціальної допомоги висловились 93,2% респондентів. На їх думку джерелами фінансування служби та закладу паліативної допомоги в місті повинні бути як кошти місцевого бюджету, так і кошти благодійних громадських організацій та спонсорів, а при необхідності - і кошти родини хворих. Доведено, що концептуальною основою державного управління паліативною допомогою є її розвиток як складової частини медико-соціальної допомоги. Для оптимізації державного управління медико - соціальною допомогою безнадійно хворим потрібно здійснювати її на законодавчому, відомчому та міжвідомчому рівнях. На державному рівні необхідно доповнити законодавчу базу шляхом визначення у понятійному апараті Основ законодавства України про охорону здоров’я такого терміну, як паліативна допомога, визначити поняття служби та закладу паліативної допомоги, вищий керівний орган паліативної допомоги, підготувати та прийняти Закон України “Про безнадійно хворих та гарантії їх медико-соціальної захищеності”. Обґрунтовано шляхи та засоби оптимізації державного управління та регулювання діяльності служби паліативної допомоги, підвищення якості медико-соціальних послуг за рахунок таких складових, як ліцензування та акредитація діяльності закладів паліативної допомоги, стандартизація надання допомоги та послуг, розробка та затвердження типового статуту та посадових інструкцій, впровадження бюджетного регулювання та надання податкових пільг суб’єктам, які допомагають у фінансуванні служби, залучення до проходження альтернативної служби осіб в закладах паліативної допомоги. Доведено необхідність розвитку служби паліативної допомоги на галузевому рівні з урахуванням наступних принципів державного управління: офіційного визнання паліативної допомоги, доступності, адекватного управління та кадрового підбору, визначення гарантованого рівня надання медико-соціальних послуг, наступності, взаємодії, комплексного поєднання медичної та соціальної допомоги, міжсекторної співпраці, багатоканального фінансування, ресурсного та інформаційного забезпечення, адекватного моніторингу, підзвітності та планування діяльності служби, що дозволить забезпечити запровадження якісної медико-соціальної допомоги в Україні.
Обґрунтовано необхідність на рівні Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політики розробки функціональних напрямків діяльності та єдиних методологічних підходів у сфері медико-соціальної допомоги безнадійно хворим. Реалізація заходів щодо надання медико-соціальної допомоги на місцевому рівні покладається на органи охорони здоров’я та соціальної політики при підтримці органів виконавчої влади. Розроблена науково обґрунтована модель медико – соціального центру для безнадійно хворих (хоспісу) з метою підвищення якості надання медико-соціальних послуг на місцевому рівні управління, яка включає структуру організації, обов’язкову нормативну базу, ресурси та джерела фінансування. Практичне упровадження даного управлінського підходу дозволить підвищити якість надання медико-соціальних послуг безнадійно хворим та більш раціональному використанню обмежених ресурсів, які виділяються на охорону здоров’я, оскільки хворі, які потребують паліативного лікування та догляду, будуть отримувати лікування не на високовартісному ліжку у спеціалізованому відділенні, а у хоспісі.
|
