У процесі виконання даного дисертаційного дослідження відповідно до визначених мети і задач отримані результати, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання, пов'язане з перебудовою електроенергетичної галузі України на ринкових засадах, удосконаленням механізмів державного управління розвитком цього стратегічно важливого сектора економіки. В узагальненому вигляді вони зводяться до наступних положень: Органи державної влади повинні формувати державну політику енергозабезпечення як стратегію і тактику їхньої діяльності у сфері виробництва і споживання паливно-енергетичних ресурсів. Її основу становлять наукові дослідження у сфері державного управління, права, енергетики та економіки. Така політика здійснюється за допомогою механізмів державного управління стратегічним розвитком та поточним функціонуванням ПЕК, дія яких відтворюється правовим, техніко-технологічним та кадровим забезпеченням екстенсивно-інтенсивного розвитку, реалізацією принципів стратегічного управління, економічними важелями підвищення ефективності діяльності галузі. Використання запропонованого підходу дозволяє керівникам ПЕК розробляти дієві науково обґрунтовані управлінські рішення.
2. У державному управлінні необхідно враховувати, що на ПЕК, у тому числі електроенергетику, впливають фактори формування внутрішнього, зовнішнього середовища галузі, а також зовнішнього середовища країни, які безпосередньо корегуються владою. До факторів зовнішнього середовища відносяться політико-правове, економічне, соціально-демографічне, науково-технічне середовища; внутрішнього – організація виробництва та постачання енергоносіїв, застосування досягнень науково-технічного прогресу, система менеджменту галузі, а також екологічна безпека; зовнішніх факторів країни – політико-правове, економічне, техніко-технологічне та екологічне середовища. Фактори формування внутрішнього, зовнішнього середовища ПЕК, а також зовнішнього середовища країни є засобами зворотного зв’язку, оскільки прямим є вплив на них механізмів державного управління галуззю. 3. Механізм державного управління стратегічним розвитком ПЕК доцільно базувати на сукупності принципів, методів, засобів, прийомів, інструментів та важелів державного управління, за допомогою яких здійснюється розв’язання суперечностей, що виникають у процесі діяльності галузі, та становлення ринкових відносин між суб`єктами ринку енергоносіїв та органами державної влади і органами місцевого самоврядування. Місія енергетики України полягає в задоволенні соціально-економічних потреб держави в енергоносіях, а головною її метою є ефективне енергозабезпечення життєдіяльності країни. Для досягнення визначеної мети керівникам ПЕК доцільно формувати енергетичну стратегію на основі наступних принципів державного управління, до яких віднесено: формування державної політики енергозабезпечення здійснюється відповідно до місії та головної мети галузі; конкретність та послідовність кроків у вирішенні проблем запровадження ринкових відносин у галузі; прозорість та гласність прийняття управлінських рішень стосовно стратегії розвитку галузі; централізація в питаннях стратегії розвитку та регіональна демократизація трансформаційних перетворень у галузі; спостереження та аналіз за їх результативністю; персональна відповідальність посадовців за реалізацію стратегії розвитку галузі. 4. У процесі впровадження державної політики енергозабезпечення країни методи державного управління мають відповідати зростаючим потребам суспільства в енергоносіях, специфічним особливостям розвитку галузі, стану внутрішнього і зовнішнього ринку енергоносіїв. Стосовно стратегічного розвитку енергетики методи управління пропонується класифікувати як загальні (організаційно-розпорядчі або адміністративні, економічні, соціально-психологічні та правові, економічного та правового регулювання) та спеціальні (прийняття управлінських рішень з питань енергозабезпечення та енергозбереження; морально-політичні, спрямовані на задоволення соціальних та виробничих потреб держави в паливно-енергетичних ресурсах; адміністративно-директивні, що стосуються централізації, децентралізації та самоорганізації системи управління ПЕК та взаємодії окремих суб’єктів енергоринку України). 5. Методи державного управління стратегічним розвитком ПЕК країни, у тому числі електроенергетики, доцільно конкретизувати в прийомах і способах. Способи державного управління (фінансові, інвестиційні, техніко-технологічні, природно-ресурсні та суто управлінські) характеризують особливості впливу уряду на об’єкт дослідження, а прийоми – це практичні навички, за допомогою яких поліпшуються умови досягнення цілей державного управління – вирівнювання конкурентних можливостей виробників та споживачів енергоресурсів, реалізація антимонопольної політики; захист внутрішнього енергоринку. Прийоми державного управління передбачають використання певних інструментів (адміністративних та економічних) та важелів (ціноутворення, оподаткування, фінансування та кредитування, інвестування та амортизаційні відрахування). 6. Розроблені в дисертації критерії оцінки ефективності діяльності галузі, у тому числі єдиний підхід до застосування методології енергозабезпечення та енергозбереження в країні, доцільно враховувати при формуванні лінійно-функціональної організаційної структури державного управління ПЕК з чітко визначеними функціями, підпорядкованістю установ та персональною відповідальністю керівників за результати діяльності ПЕК. 7. Прогнозування потреб суспільства в паливно-енергетичних ресурсах є ефективним за умови завчасного складання енерговиробничого (електровиробничого) балансу, що розраховується в натурально-вартісній формі і являє собою систему взаємозв'язків і взаємозалежностей галузей економіки й енергетики. Його пропонується складати у двох видах – агрегованому і деталізованому, що уможливлює запровадження схеми енергопотоків і продукції як укрупненого опису взаємозв'язків виробництва енергоресурсів та розвитку інших секторів економіки. Сутність механізму державного управління ПЕК полягає в тому, що при заданому обсязі продукції, робіт або послуг на рівні держави чи регіону визначаються повні витрати паливно-енергетичних ресурсів, які повинні враховувати заходи по скороченню ТВЕ та можливість використання альтернативних і вторинних джерел енергії. Це дозволяє оптимізувати використання паливно-енергетичних ресурсів, у тому числі електроенергії, та знизити витрати на їхнє споживання, тобто сформувати систему “енергетика – суспільство”. |