Відповідно до визначених у дисертаційному дослідженні мети і завдань отримані результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання щодо перебудови системи, удосконалення механізмів державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини АР Крим. В узагальненому вигляді вони зводяться до таких положень і висновків: 1. Органи державної виконавчої влади повинні дбати про формування єдиної системи державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини, яка б охоплювала стратегію й тактику впровадження політики держави з питань функціонування історичного туризму та здійснювалася за допомогою механізмів державного управління (правового, організаційного, економічного, соціально-психологічного та інформаційно-аналітичного). Державна політика базується на відповідних принципах, а визначені механізми її реалізації – на методах та ресурсному забезпеченні (законодавча база, інституції, фінансові та інвестиційні ресурси, аналітична база), науковому обґрунтуванні управлінських рішень. 2. Малоефективна організаційна структура управління сферою туризму та охороною культурної спадщини АР Крим спричиняє неузгодженість державно-управлінських рішень стосовно впровадження відповідних національних та регіональних програм. Вони мають низький рівень виконання, оскільки витрати на їхню реалізацію плануються лише за рахунок місцевих бюджетів за залишковим принципом. Тому доцільним є використання органами виконавчої влади АР Крим, поряд з іншими, економічного механізму державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини, який передбачає конкретизацію джерел фінансування заходів з охорони пам’яток. 3. Тісний взаємозв’язок туризму та історико-культурної спадщини проявляється при використанні пам’яток історії та культури, що сприяє їх кращому збереженню завдяки популяризації та додатковим коштам для утримання в належному стані (як свідчить досвід європейських країн, – до 70 %) при запровадженні нового виду туристичної діяльності – історичного туризму. Суперечність державного управління полягає в тому, що при формуванні програм з охорони культурної спадщини органи виконавчої влади не враховують механізми та інструменти їх реалізації. Крім того, форма і зміст системи державного управління не узгоджуються в державній політиці розвитку туризму та охорони культурної спадщини. Розв’язання цих суперечностей відкриває шлях до теоретичного обґрунтування удосконалення механізмів державного управління цими галузями. 4. Розроблені у дисертації критерії оцінки результативності та ефективності державного управління можуть слугувати основою для моніторингу діяльності органів виконавчої влади за такими важливими напрямками впливу, як зайнятість населення, культурний рівень нації, національне багатство, престиж держави на міжнародному рівні, інфраструктура економіки країни та регіонів, добробут населення, інноваційно-інвестиційний клімат. 5. Удосконалення правового механізму державного управління сферою туризму та охороною культурної спадщини передбачає зміни законодавства України щодо функціонування історичного туризму, реставрації пам’яток та проведення охоронно-археологічних розкопок, фінансування охоронних заходів, приватизації та оренди пам’яток тощо. У свою чергу ці зміни мають враховувати специфічні особливості формування організаційного, економічного та інформаційно-аналітичного механізмів державного управління окремими галузями економіки. Зокрема, організаційний механізм державного управління сферою туризму та охорони культурної спадщини АР Крим потребує реформування самої системи управління та уточнення розподілу повноважень між органами виконавчої влади центрального та регіонального рівнів, що відкриває можливості налагодження горизонтальних зв’язків між ланками виконавчої влади республіканського рівня, визначення функціональних обов’язків державних службовців та забезпечення прозорості і узгодженості владних дій. 6. Класифікація та визначення додаткових джерел фінансування заходів із збереження національного культурного надбання пов’язані із внесенням змін до Бюджетного кодексу України, обґрунтуванням трансфертів між державним та місцевими бюджетами, розмірів податків на додану вартість та прибутків у туристичній сфері. Це гарантовано забезпечить грошові надходження на охорону, збереження та використання нерухомих пам’яток. 7. Модель електронного уряду «Суб’єкти господарювання – регіон – центр», що базується на використанні єдиної інформаційної бази, прямого та зворотного зв’язку між органами державного управління та користувачами, є ефективною для підвищення якості прийняття державно-управлінських рішень з питань туризму та охорони культурної спадщини і дозволяє системі управління оцінювати досконалість чинної нормативно-законодавчої бази, аналізувати звітність щодо використання, збереження та відновлення пам’яток, корегувати державну політику стосовно організації історичного туризму та раціонального використання об’єктів культурної спадщини. |
