У дисертації розроблено наукові положення та отримано результати, які в сукупності вирішують актуальне наукове завдання щодо визначення концептуальних положень державного управління розвитком регіонального агропромислового комплексу на засадах сталості, розробки на цій основі принципів формування сукупності механізмів його становлення та розвитку в Україні. При цьому, відмінність одержаних результатів від існуючих досліджень полягає у використанні розробленого автором методологічного підходу, який одночасно поєднує досягнення теорії ринкової економіки, концепції стійкого розвитку та методів територіально-галузевого управління, що дає змогу забезпечити практичну реалізацію механізмів державного управління розвитком регіонального АПК на засадах сталості. Апробація одержаних наукових результатів, їх використання на практиці державними управлінцями та науковцями підтверджують гіпотезу та методологію, покладену в основу дослідження. Поставлену мету досягнуто, основні завдання виконано, що дає змогу сформулювати такі висновки та рекомендації. 1. Проведений в межах дисертаційного дослідження аналіз наукової літератури показав, що найпоширеніше визначення АПК як комплексу, що об’єднує сільське господарство і галузі промисловості, тісно пов'язане з сільськогосподарським виробництвом, яке здійснює транспортування, зберігання, переробку сільськогосподарської продукції, доведення її до споживача, забезпечує сільське господарство технікою і добривами. Таке розуміння сутності АПК не дозволяє чітко побачити ті найважливіші ключові сфери, на які має бути спрямована управлінська дія з метою забезпечення сталості його функціонування. Тому, в аспекті дослідження, базуючись на положеннях економіко-екологічної теорії, АПК розглядається як складна соціо-економіко-екологічна система, що характеризується особливо тісним взаємозв’язком і взаємозалежністю кожної з складових, і може стало функціонувати тільки за умов їх паритетного розвитку. 2. Розвиток АПК на засадах сталості, як об’єкт державного управління – це така система ведення господарства, що базується на принципах екологічної рівноваги, збалансованого розвитку всіх складових комплексу та територіально-галузевого управління, забезпечуючи відтворення та послідовне нарощування виробничих, економічних, соціальних та екологічних параметрів розвитку в масштабах, що гарантують продовольчу безпеку держави та її регіонів на основі модернізації матеріально-технічної бази та технологій виробництва, підвищення доходності сільського господарства, динамічного розвитку сільських територій. 3. Управління розвитком АПК на засадах сталості є сукупністю цілеспрямованих політичних, адміністративно-правових, економічних впливів держави, її відомчих інститутів та місцевих представницьких органів на паритетний розвиток усіх складових комплексу, що включають широкий діапазон економіко-соціально-екологічних аспектів прийняття управлінських рішень з метою забезпечення сталості та збалансованих позитивних змін, які проявляються в нарощуванні обсягів сільськогосподарської сировини та продовольства, забезпеченні потреб держави та регіонів продуктами харчування належної якості і асортименту, підтримці економічної життєспроможності та поліпшенні якості життя сільського населення, збереженні та зміцненні природно-ресурсної бази. 4. Формування ефективних механізмів державного управління розвитком регіонального АПК має відбуватись на основі врахування економічних, соціальних та екологічних пріоритетів, що передбачає: перерозподіл функцій між центральними і регіональними органами державного управління; оптимальне співвідношення між адміністративними методами державного управління та економічними важелями; раціональне використання природно-ресурсного потенціалу, збереження екологічної рівноваги; соціальну підтримку сільськогосподарських товаровиробників. 5. Для вирішення соціально-економічних проблем регіональних АПК органам державної виконавчої влади необхідно зосередити увагу на покращенні фінансового стану господарств шляхом надання субсидій, дотацій на вироблену сільгосппродукцію, створення ефективно діючого аграрного ринку, усунення міжгалузевого диспаритету цін та впровадження міжгалузевого регулювання рівня рентабельності виробництва. 6. Формування ефективного механізму управління розвитком регіонального агропромислового комплексу на засадах сталості має відбуватись шляхом: зосередження усіх функцій державного управління АПК в єдиному органі, який має отримати широкі повноваження і, відповідно, нести всю відповідальність за розвиток АПК; розробки механізму контролю за розвитком АПК з боку державних органів; посилення ролі планування, прогнозування та програмування в системі важелів управління сталим розвитком регіонального АПК. 7. Сталість як категорія, що передбачає узгодженість, збалансованість розвитку вимагає довгострокового стратегічного підходу. Для забезпечення розвитку агропромислового комплексу на засадах сталості необхідна розробка науково обґрунтованого програмного документа, який передбачав би комплексне та системне вирішення економічних, екологічних і соціальних проблем розвитку аграрного сектора. Розробка такого документа – Стратегії збалансованого розвитку регіонального АПК – сприятиме підвищенню ефективності державного впливу на процеси становлення аграрної сфери конкурентноздатною галуззю. 8. Зважаючи на необхідність забезпечення зростання конкурентоспроможності аграрного сектора регіональної економіки через адекватний (вимогам сталості) інструментарій ефективного державного впливу, основні наукові результати виконаного дослідження щодо формування сукупності механізмів становлення державного управління розвитком регіонального агропромислового комплексу на засадах сталості дають підстави запропонувати для впровадження у практичну діяльність органів державної влади такі рекомендації: - Верховній Раді України зосередити увагу на удосконаленні чинного законодавства, що регламентує формування юридичних і фінансових інститутів, які забезпечують ринковий оборот землі, з метою усунення наявних протиріч, прогалин і неузгодженостей, а також скасування застарілих норм; - Кабінету Міністрів України, Міністерству аграрної політики та іншим органам, що здійснюють державне управління розвитком агропромислового комплексу: адаптувати чинну процедуру створення систем логістики і зберігання сільськогосподарської сировини до вимог сучасних ринкових відносин, зокрема у частині будівництва зерносховищ, що забезпечують високу якість зберігання зерна; забезпечити можливість диверсифікації виробничої діяльності сільгоспвиробників для зменшення їх залежності від кон’юнктурних коливань цін на сільськогосподарську сировину; сприяти створенню в регіонах цілісних ланцюгів виробництва від вирощування сільськогосподарської сировини і переробки до доведення її кінцевому споживачу. Складна та багатоаспектна тема дослідження не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертації. Актуальним завданням подальших досліджень є наукове обґрунтування показників сталості і комплексної методики оцінки ризиків та загроз недосягнення стратегічних цілей розвитку АПК; подальше обґрунтування організаційної структури системи державного управління розвитком регіонального агропромислового комплексу на засадах сталості враховуючи поглиблення демократичних перетворень, що дасть змогу об’єктивно контролювати реформування аграрного сектора економіки та вносити відповідні корективи. |