Анотація до роботи:

Чернишенко Т.І. Державне управління освітою фахівців охорони здоров’я в умовах перебудови галузі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2003.

У дисертації досліджено концептуально-методологічні засади та практичні аспекти державного управління системою освіти фахівців охорони здоров’я в Україні в умовах еволюції суспільних потреб та перебудови галузі, а також відповідно до міжнародних норм і стандартів.

Обґрунтовані сутність, зміст та особливості освіти фахівців охорони здоров’я, а саме керівних кадрів галузі та фахівців зі спеціальності “сестринська справа” в умовах суспільних трансформацій. Доведено, що підготовка керівників галузі охорони здоров’я на базі магістерської програми з державного управління та спеціалізації “управління охороною здоров’я”, а також організаційно-функціональної медсестринської моделі найбільше відповідає сучасним суспільними потребам та міжнародним нормам і стандартам.

Здійснене комплексне законодавчо-нормативне забезпечення удосконалення державного управління освітою фахівців охорони здоров’я, а саме нормативне та навчально-методичне, державна діагностична оцінка якості освіти, реформування мережі вищих медичних навчальних закладів, розвиток міжнародної співпраці, сприяння розвитку професійних громадських об’єднань.

Проведене дослідження напрямів удосконалення механізмів державного управління освітою керівних кадрів галузі охорони здоров’я та фахівців зі спеціальності “сестринська справа” відповідно до суспільних потреб в умовах перебудови галузі в Україні, адаптації освіти до міжнародних норм і стандартів дає змогу сформулювати такі основні висновки та практичні рекомендації.

1. Державне управління перебудовою галузі охорони здоров`я в Україні характеризується недостатньою відповідністю суспільним потребам, про що свідчать незадовільний стан здоров’я громадян України, їх незахищеність від фінансового ризику на випадок захворювання, низька економічна ефективність галузі, незадоволеність потреб населення в послугах з охорони здоров’я та медичної допомоги. Однією з основних причин цього є відставання рівня освіти фахівців охорони здоров’я від суспільних потреб та потреб у перебудові системи охорони здоров’я, а також від міжнародних норм і стандартів.

2. Обґрунтовано, що підготовка керівників галузі охорони здоров’я на базі магістерської програми з державного управління та спеціалізації “управління охороною здоров’я” найбільше відповідає суспільним потребам в умовах економіки перехідного періоду та потребам перебудови галузі в Україні.

3. Дослідження державного управління підготовкою фахівців зі спеціальності “сестринська справа” з визначенням його поточного і перспективного стану дало змогу з’ясувати основні закономірності розвитку медсестринської освіти та обґрунтувати концептуальну модель управління нею з урахуванням пріоритетних напрямів перебудови галузі охорони здоров’я в Україні.

4. Визначено складові підвищення ефективності в розробленій концептуальній моделі державного управління освітою фахівців охорони здоров’я та її адаптації до міжнародних норм і стандартів: обґрунтування суспільних потреб в охороні здоров’я та оновлення змісту навчання фахівців (структура, зміст та обсяг навчальної інформації) щодо потреб суспільства; розробка та впровадження оновленого змісту вищої освіти – освітньо-кваліфікаційної характеристики, змісту навчання – освітньо-професійної програми підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти; запровадження ступеневої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр); формування нормативно-правової бази професійних громадських об’єднань фахівців охорони здоров’я.

5. Вивчення особливостей механізмів державного управління освітою фахівців охорони здоров’я, зокрема за спеціальністю “сестринська справа”, дало змогу науково обґрунтувати та запровадити організаційно-функціональну медсестринську модель управління освітою вказаних фахівців та здійснити її комплексне законодавчо-нормативне забезпечення, що і визначило необхідність розробки комплексного забезпечення підсистем (наказів Міністерства охорони здоров’я України – 48, розпоряджень – 4 та інших форм управлінських рішень - 26), зокрема підсистем нормативного та навчально-методичного забезпечення, державної діагностичної оцінки якості, реформування мережі вищих медичних навчальних закладів, розвитку міжнародного співробітництва, сприяння розвитку професійних громадських об’єднань.

6. Запровадження обґрунтованої організаційно-функціональної моделі управління підготовною фахівців охорони здоров’я дає змогу суб’єкту управління здійснювати державну політику з освіти в тісному взаємозв’язку із структурними та функціональними складовими перебудови галузі охорони здоров’я та з урахуванням, поточного і перспективного стану об’єкта управління.

7. Упровадження наукових принципів в управління освітою фахівців охорони здоров’я сприяло розробці та впровадженню багатоканальної мережі інформаційно-комунікаційного забезпечення розвитку освіти на різних ієрархічних рівнях управління (державному, галузевому та комунальному).

8. Урахування основних наукових результатів дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, суспільних потреб та в умовах перебудови галузі охорони здоров’я дає змогу сформулювати такі практичні рекомендації для органів державного управління України:

Кабінету Міністрів та Міністерству охорони здоров’я України розробити та внести на розгляд Верховної Ради України зміни і доповнення до Закону України “Про вищу освіту” (2002) стосовно збереження існуючої практики підпорядкування вищих навчальних медичних закладів Міністерству охорони здоров’я України;

Міністерству охорони здоров’я України запровадити підготовку нової генерації керівних кадрів на базі магістерської програми з управління охороною здоров’я;

Міністерству охорони здоров’я України розробити навчальну програму та навчальний план для денної та заочної форм підготовки фахівців зі спеціальності “сестринська справа” з кваліфікацією “бакалавр” для осіб із середньою спеціальною медичною освітою;

Міністерству охорони здоров’я України розробити навчальну програму та навчальний план для системи післядипломної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців зі спеціальності “сестринська справа” з кваліфікацією “бакалавр”.

Публікації автора:

1. Чернишенко Т. Суспільні потреби та державне управління перебудовою освіти фахівців охорони здоров’я в сучасних умовах // Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління УАДУ. – О., 2003. – Вип. 14. – С. 164-171.

2. Чернишенко Т.І. Державне управління системою нормативно-методичного забезпечення реформування освіти медичних сестер в Україні // Упр. сучасн. містом. – 2002. – № 7-9 (7). – С. 160-164.

3. Чернишенко Т.І. Функціональна реформа сестринської освіти в Україні з позицій державного управління // Вісн. УАДУ. – 2002. – № 3. – С. 179-185.

4. Чернишенко Т. Реформування медсестринської освіти в Україні: аналіз стратегічних напрямів Всесвітньої організації охорони здоров’я з позицій державного управління // Проблеми мед. науки та освіти. – 2003. – № 1. – С. 14-15.

5. Чернишенко Т.І. Підготовка молодших медичних спеціалістів і медичних сестер-бакалаврів із сімейної медицини // Вибрані матеріали I з’їзду сімейних лікарів України. – К.: МОЗ України, 2001. – С. 119-125.

6. Вороненко Ю.В., Чернишенко Т.І. Проблемні питання підготовки фахівців охорони здоров’я у вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладах I-II рівнів акредитації // Медсестринство України. – 2002. – № 1. – С. 3-9. Авторських 5 с.

7. Сhernyshenko T., Kurysko O. Development of Nursing Profession in Ukraine // Women, Health, and Development: Fourth Canadian Conference on International Health (November 9-12, 1997, Ottawa / Hull Canada). – Abstract Book. – Paper presentation 3E. – 1 р.