1. Модернізація вищої освіти здійснюється в умовах глобалізації, перетворення науки на найвагомішу продуктивну силу, становлення економіки знань і суспільства, яке побудоване на знаннях, формування європейського освітнього простору і посилення конкуренції в освітній сфері. Вказані чинники потребують формування нової освітньої парадигми, перегляду парадигми державного управління і впровадження нових регулятивних інструментів управління цією стратегічно важливою сферою. Важливим напрямом модернізації вищої освіти визначено перехід до багатоканального фінансування, оновлення її економічного механізму, стрижнем якого може бути визнання за ВНЗ підприємницької функції. 2. Підприємництво, як ринковий феномен, на сьогодні має тенденцію до поширення на сфери, які традиційно перебували виключно під державною «опікою». Процес проникнення ринкових сил у ці сфери неминучий, але саме від держави залежить, щоб він був виваженим, прогнозованим, не ніс деструктивного впливу і сприяв підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної системи вищої освіти. 3. Приватні ВНЗ, які є невід’ємною складовою ринку освітніх послуг, розширюють доступ молоді до навчання і формують конкурентне середовище. Доведено, що вони володіють рядом ознак, які вигідно відрізняють їх від державних ВНЗ. За умови вмілого їх використання, а також дієвого правового забезпечення приватні ВНЗ сприятимуть зміцненню національної системи освіти. В найближче десятиліття сектор приватної вищої освіти збережеться як більш гнучка оболонка потужного ядра, якими є державні ВНЗ. 4. Проблема збалансування ринку освітніх послуг і ринку праці не може бути вирішена без участі держави. На часі вироблення прогнозу потреби у висококваліфікованих робітниках та спеціалістах щонайменше на п’ять років як на державному, так і регіональному рівнях, формування бази даних про випускників ВНЗ, стимулювання профорієнтаційної роботи серед молоді. Держава повинна стимулювати різноманітні форми співпраці між ВНЗ і бізнесом. Орієнтуючи ВНЗ на врахування запитів роботодавців, важливим завданням держави є недопущення дефундаменталізації вищої освіти. 5. Стратегічним вектором оновлення економічного механізму розвитку вищої освіти має стати визнання за ВНЗ підприємницької функції. Позитивними наслідками реалізації підприємницької функції ВНЗ мають бути підвищення відповідальності ВНЗ за результати діяльності, більш раціональне і економне використання коштів з врахуванням нагальних потреб закладу, активізація пошуку шляхів поповнення позабюджетних коштів. Функціями держави у сфері регулювання підприємництва в освіті визначено регламентацію, прогнозування, стимулювання, регулювання, облік і контроль. В міру поглиблення ринкових відносин ВНЗ поступово мають трансформуватися в науково-освітні центри – організації підприємницького типу з такими основними видами діяльності, як наукові дослідження та надання освітніх послуг. 6. На зміну механізмам прямого бюджетного фінансування повинні прийти опосередковані методи – державні кредити і субсидії, податкові пільги. Також мають бути сформовані фінансові інструменти накопичення приватних ресурсів – приватне кредитування, нагромаджувальні депозити. Основу модернізації вищої школи повинен складати новий організаційно-економічний механізм, який полягає у відмові від повного бюджетного утримання вищої освіти та переході до механізму багатоканального фінансування, в основі якого має бути реалізація ВНЗ підприємницької функції. Зростання доходів ВНЗ повинно розглядатись не як ціль, а як засіб підвищення їхньої конкурентоспроможності, забезпечення гнучкості освітніх програм і навчального процесу, наближення ВНЗ до споживачів освітніх і наукових послуг. 7. Інтегральний показник рівня розвитку ВНЗ може служити індикатором для оцінки діяльності ВНЗ різної відомчої підпорядкованості і форм власності, відображати результативність роботи приватних ВНЗ, а також бути орієнтиром для держави при виробленні регуляторної політики в сфері вищої освіти. |
