У дисертації наведені теоретичні і науково-методичні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості України, що має істотне значення для наукової галузі державного управління. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення. 1. Проведено системний аналіз наукових праць з проблем державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості, який свідчить, що обрані методологічні підходи забезпечують комплексний аналіз функціонування державних інститутів у цій сфері. Напрацьовано значний теоретичний матеріал стосовно основ відтворювальних процесів у промисловості. Однак, незважаючи на велику кількість наукових праць, ця тема розглядалась фрагментарно, не скоординовано, що зумовлювалося соціально-політичними та економічними обставинами. Зокрема, не було визначено відтворювального розвитку промисловості як основи економічного зростання в умовах економічних трансформацій. Не структуровано головну ціль, функції, масштаби відтворювального розвитку промислового комплексу України. 2. Визначено, що головна ціль державного управління відтворювальним розвитком промисловості полягає у забезпеченні кількісних і якісних змін у структурі промислового виробництва на основі зростання обсягів капітальних активів, стимулювання інноваційних зрушень у використанні людського, інтелектуального, соціального та культурного капіталів у процесі формування економіки постіндустріального типу. Обґрунтовано складові головної цілі державного управління відтворювальним розвитком промисловості з урахуванням інтересів та особливостей діяльності підприємств, серед яких: визначення пріоритетних підгалузей виходячи з їх внутрішньої орієнтації в соціальній та економічній сферах, із забезпечення окремих верств населення, інших галузей економіки своєю продукцією; мінімізація впливу зовнішнього середовища на діяльність державних інститутів, тобто створення такого економічного, соціального та політичного становища в державі, яке визначає робочі принципи цих державних інститутів; впровадження відтворювальної культури усієї сукупності державних інститутів. Відповідно до цього визначено два аспекти державної політики у відтворювальній сфері: створення нових робочих місць та відтворювальна культура. 3. Запропоновано класифікацію функцій державного управління відтворювальними процесами у промисловості на основі їх поділу на загальні та спеціальні. До загальних функцій державного управління слід віднести: державне нормування; державний контроль та аналіз; державне прогнозування та планування; державне стимулювання; державне регулювання та координування. До спеціальних функцій державного управління – державне регулювання промисловості; державний фінансовий контроль у промисловості. 4. Визначено стан України у сфері науково-технічного розвитку в контексті світового досвіду та нагромадженого потенціалу наукових розробок. Запропоновано дотримуватись цілеспрямованої зовнішньополітичної діяльності з метою пошуку зовнішніх ринків для реалізації продукції вітчизняного оборонно-промислового комплексу з урахуванням вимог Світової організації торгівлі. Необхідно перейти до застосування у промисловому виробництві лише тих зарубіжних наукових досягнень, які відповідають особливостям України. Подальший відтворювальний розвиток національної промисловості полягає в розвитку великих підприємств і державній підтримці великомасштабного виробництва. 5. Удосконалено систему державного управління відтворювальними процесами у промисловості України, що спрямована на формування в суспільстві потреб у різноманітних інноваціях, а також підтримку вирішення проблем їх виробництва та збуту. Така система забезпечує підвищення стабільності та безперервності інноваційних циклів “проблема – дослідження – розробка – виробництво – використання”, а також своєчасне врахування соціально-економічних наслідків нововведень. 6. Запропоновано заходи державної підтримки відтворювальних процесів у промисловості: визначення й підтримка пріоритетних напрямів відтворювальних процесів у промисловості державного, галузевого, регіонального рівнів, створення правових та економічних механізмів для її підтримки і стимулювання, вдосконалення податкової системи, митної політики, запровадження системи матеріального заохочення до інновацій на промислових підприємствах, розширення системи сертифікації та контролю за якістю продукції. Ці заходи можуть претендувати на роль основних у процесі запровадження відтворювальної моделі розвитку, інші – лише конкретизують їх зміст та сутність. 7. Показано, що відтворювальні процеси у промисловості, тим більше такі, що поширюються на міждержавний рівень, можуть бути ефективними лише за наявності чіткої системи державного управління ними, стабільного правового поля, яке регламентуватиме права, обов’язки та “правила гри” суб’єктів відтворювальних процесів у промисловості, створюватиме умови для її стимулювання. Вирішенню цих проблем може сприяти розробка стратегії відтворювального розвитку промисловості України через створення на вищому державному рівні науково-координаційної установи, підпорядкованої Президентові України і Президентові Національної академії наук України. Такою установою міг би стати Національний інститут науково-технічної та відтворювальної політики у промисловості при Раді національної безпеки і оборони України та Національній академії наук України. 8. Визначено концептуальні засади стратегії відтворювального розвитку промисловості України, а саме: створення економічних стимулів та інституційного режиму для заохочення й ефективного використання досягнень науки в промисловості; розбудова ефективно діючої відтворювальної системи, що об’єднує компанії, дослідні центри, університети, венчурні підприємства та інші організації в галузі; здійснення якісних перетворень в освіті з можливістю отримання для працівників промисловості якісної та безперервної освіти на основі об’єднання державних і приватних фондів; формування динамічної інформаційної інфраструктури та конкурентного інформаційного сектора промисловості. Подальші дослідження у предметній сфері повинні здійснюватися за напрямами розвитку та із застосуванням одержаних результатів і висновків, що сприятиме вдосконаленню системи державного регулювання відтворювальних процесів у промисловості України. | 