Анотація до роботи:

Іванов Є.Г. Державне регулювання розвитку телекомунікаційної сфери. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2008.

У дисертації досліджуються питання державного регулювання телекомунікаційної сфери в Україні, з’ясовуються такі характеристики інформаційного суспільства, як інтенсивний розвиток інформаційних технологій, комп’ютеризація, розширення мереж непрямих комунікацій та ін.

За цих умов виникає необхідність обґрунтування інформаційної функції державного управління та її складових частин – внутрішньої і зовнішньої. Їх реалізація передбачає забезпечення ефективної взаємодії різних структурних одиниць системи державного управління, становлення інформаційного суспільства. У роботі доводиться, що основоположним принципом державної політики в телекомунікаційній сфері має бути гарантований доступ громадян до послуг галузі, що включає такі напрямки, як забезпечення вільного розвитку ринку інформаційно-комунікаційних технологій і послуг, удосконалення правового регулювання телемунікаційних процесів, створення умов для випереджального розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури, широкомасштабне використання інформаційних технологій і мережних телекомунікацій у державному управлінні, впровадження в діяльність органів влади нових комунікаційних технологій, у тому числі і щодо надання адміністративних послуг населенню. Реалізація цього підходу вбачається можливою за допомогою впровадження концепції «електронного уряду», який розглядається як багатофункціональне середовище, де органи державного управління виступають партнерами у створенні й забезпеченні функціонування віртуальних співтовариств.

Удосконалення регулятивного впливу держави, поглиблення процесів інформатизації та формування інформаційного суспільства в сучасних умовах виступають важливими факторами соціально-економічного розвитку України, що дозволяє зробити такі загальні висновки:

1. Інформаційне суспільство являє собою особливу стадію розвитку цивілізації, характерною рисою якої є глобальний характер суспільних змін: у кінцевій вартості споживаного продукту зростає частка нематеріальних ресурсів, глобалізуються ринки основних ресурсів, стрімко зростає вплив інформації й інформаційно-комунікаційних технологій на добробут людей, у ключовому для соціальної держави понятті «рівності можливостей» акцент переноситься на інформаційну рівність. Тому інформаційні функції держави (внутрішня і зовнішня ), що реалізуються у системі відносин «держава – суспільство» і в межах системи «державне управління», полягають у послідовному впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій, забезпеченні доступу населення до телекомунікаційних послуг.

2. Удосконалення функціонування телекомунікацій знаходиться на шляху впровадження механізмів державного регулювання, за допомогою яких розв’язуються такі завдання, як створення політичних, організаційних, юридичних, економічних та ідеологічних передумов розвитку галузі; формування пакету універсальних послуг та гарантування доступу населення до них; контроль за наданням ринкових послуг з метою запобігання зловживанням і порушенням правил поведінки суб’єктами їх виробництва.

3. Державні структури, на які покладено функції розробки і впровадження державної політики у сфері телекомунікацій (Міністерство транспорту і зв’язку України, Національна комісія регулювання зв’язку та ін.), зобов’язані своєчасно формувати і корегувати стратегію прискореного розвитку телекомунікаційної сфери, яка б передбачала наступні кроки: приведення чинного законодавства, що регулює взаємовідносини у сфері телекомунікацій, у відповідність з потребами інформатизації суспільства; врегулювання конкурентних відносин у телекомунікаційному просторі; заміну застарілого телекомунікаційного обладнання новітнім; підвищення якості інформаційних і телекомунікаційних послуг для населення; ефективне використання сучасних інформаційних технологій у діяльності органів влади.

4. З огляду на недостатній рівень професійної підготовки працівників органів виконавчої влади у питаннях використання досягнень комп’ютеризації постає нагальне завдання удосконалення їх професійної перепідготовки, зокрема, щодо опанування навичками оперування і захисту комп’ютерної інформації, використання мережі Інтернет, сучасної організаційної техніки та її програмного забезпечення.

5. Узагальнення світових тенденцій регулювання телекомунікаційної сфери дозволило виокремити чинники її прискореного розвитку: наявність виваженої державної стратегії розвитку галузі; домінування принципу відкритості мереж для всіх операторів ринку і державне сприяння розвитку приватного сектора у цій сфері, розвиток конкуренції між надавачами послуг у різних сегментах телекомунікаційного простору; правова регламентація діяльності монополістів; забезпечення стабільності, прозорості і прогнозованості тарифів на послуги, що надаються, а також збільшення питомої ваги універсальних послуг високої якості.

6. Прискорення інтеграції України до ЄС потребує запровадження в національну систему телекомунікацій сучасних стандартів та рекомендацій, визначених Міжнародним союзом електрозв’язку, Міжнародною організацією стандартизації, Міжнародною електротехнічною комісією і Всесвітнім поштовим союзом відповідно до Галузевої програми розвитку стосунків між Україною та Європейським Союзом.

7. Сучасні умови диктують необхідність радикального оновлення інформаційно-аналітичних систем органів державного управління і органів місцевого самоврядування, які мають задовольняти потреби населення відповідних територій в інформації, вибудовувати ефективні комунікативні відносини, забезпечувати функціонування «електронного уряду», оперативність збору інформації, створення необхідних інформаційних ресурсів для підвищення ефективності управлінських рішень.

8. Створення системи «електронного уряду вимагає закріплення за державними органами певних інформаційних ресурсів, розробки регламенту взаємодії суб’єктів і об’єктів управління, упровадження математичних методів обробки й аналізу економічної і соціальної інформації.

Таким чином, подальший розвиток галузі має відбуватися на основі комплексного підходу, коли держава, виходячи з масштабності та багатогранності існуючих проблем, шляхом посилення управлінського впливу повинна забезпечувати упровадження стандартів інформаційного суспільства в Україні.

Публікації автора:

1. Іванов Є.Г. Моделі телекомунікаційного розвитку: європейський досвід та можливості його використання в Україні / Є.Г. Іванов // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Вип. 3 (15 ). – Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – С. 55-62.

2. Іванов Є.Г. Механізми державного регулювання телекомунікаційної сфери / Є.Г. Іванов // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Вип.. 4 (28). – Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2006. – С. 287-291.

3. Іванов Є.Г. Реалізація G&C-концепції електронного уряду / Є.Г. Іванов // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Вип. 1 (16). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – С. 158-164.

4. Іванов Є.Г. Стратегічні напрямки розвитку державного регулювання телекомунікаційної сфери в Україні / Є.Г. Іванов // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – № 1. (31). – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – С. 340-348.

5. Іванов Є.Г. Електронний уряд як складова механізму державного управління у сфері телекомунікацій / Є.Г. Іванов // Державне будівництво: електронне наукове фахове видання Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України). – 2007. – №1. –Ч.2. – Режим доступу: http//www.nbuv.gov.ua.